- •41. Глибокий психологізм зображення в п’єсі «Ляльковий дім» г. Ібсена духовного розвитку особистості. Бунт Нори.
- •42. Образ Незнайомої як втілення Вічної Жіночності, його протиставлення світу ницої прози життя у поезії о. Блока «Незнайома». Незнакомка
- •43. Тема служіння мистецтву, вибору життєвої мети, творчого успіху, призначення людини в п’єсі а. Чехова «Чайка».
- •44. Ідея «двобою з життям» та «любові-ворожнечі» у поезії о. Блока «Весно, весно, без меж і без краю…»
- •45. Новела т.Манна «Маріо і чарівник» - твір-застереження.
- •46. Роздуми поета про тяжкі наслідки порушення духовної єдності
- •47. Трансформація античного міфу в п’єсі б.Шоу «Пігмаліон».
- •48. Створення у поемі «Реквієм» а. А. Ахматової узагальненого портрету народного страждання, розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни, проблема історичної пам’яті.
- •49. Проблеми співвідношення краси й зла, влади митця та мистецтва над натовпом, пошуків досконалості в романі «Запахи, або Історія одного вбивці» п. Зюскінда.
- •50. Своєрідність поезії в. В. Маяковського.
- •51. Концепція світу та людини, проблема морального вибору в екстремальних ситуаціях, цінність особистісного начала та обов’язку перед людством (за романом а.Камю «Чума»).
- •52. Характерні особливості поезії б. Пастернака.
- •53. Конфлікт між філологічними експериментами Хіггінса та його моральною відповідальністю за долю Елізи Дулітл – основа полеміки навколо «експерименту над людиною» (за п’єсою б. Шоу «Пігмаліон»).
- •54. Осмислення трагедії Другої світової війни в поезії п. Целана
- •55. Філософська проблема, особливості композиції, сенс центральної метафори новели «Перевтілення» ф. Кафки.
- •57. Оригінальність трансформації теми «маленької людини» в новелі
- •58. Відображення ідей спорідненості життя й творчості, «побуту й екстатичності» в поезії Бориса Пастернака.
- •59. Внутрішні суперечності головного героя новели «Перевтілення»
- •60. Символіка образів та новаторство візуального оформлення твору Гійома Аполлінера «Зарізана голубка та водограй».
42. Образ Незнайомої як втілення Вічної Жіночності, його протиставлення світу ницої прози життя у поезії о. Блока «Незнайома». Незнакомка
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.
Вдали, над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.
И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.
Над озером скрипят уключины,
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный,
Бессмысленно кривится диск.
И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной,
Как я, смирен и оглушен.
А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!»* кричат.
И каждый вечер, в час назначенный,
(Иль это только снится мне?)
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.
И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна,
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.
И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.
И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.
Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.
В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.
24 апреля 1906
Озерки
* «Истина в вине!»
О. Блока. на початку 1900-х років написав цикл "Стихи о Прекрасной Даме". Він вірив у рятівну місію Краси (єдність включала: Красу, Добро, Істину). Посередником у досягненні "всеєдності" покликане бути мистецтво. Риси позитивної "всеєдності" - втілення вічно-жіночного начала у містичних образах Душі Світу, Премудрості Божої, Софії. Отже, Вічна Жіночність - об'єкт поклоніння, платонічного культу.
Сам образ Незнайомки, за словами О. Блока, він побачив на картинах Врубеля: "Передо мной возникло наконец то, что я (лично) называю "Незнакомкой": красавица кукла, синий призрак, земное чудо... Незнакомка - это вовсе не просто дама в черном платье со страусовыми перьями на шляпе. Это - дьявольский сплав из многих миров, преимущественно синего и лилового..." Синій колір означає у Блока високе, недосяжне, а ліловий - щось тривожне.
Вірш побудовано на контрастах картин і образів, протиставлених одне одному і ніби відображених одне в одному. Перша частина - місце дії, де панує самовдоволена вульгарність. А друга - це друге "я" поета з його високим ідеалом. Тут з'являється й образ Незнайомки, чужий навколишньому, бо вона - втілення Жіночності, Поезії. Через неї поет ніби вгадує вічну таїну життя, ті далі, які сховані за темною вуаллю Незнайомки.
Образи людства, яке оточує пронизливо самотню людину, представлені у знижених словах: "лакеї заспані стирчать", "пияки з очима кроликів". Анафора "І кожен вечір" підкреслює повторюваність подій. Поява Незнайомки ніби підготовлена усім описом обставин. Серед цієї обстановки бруду й пияцтва з'являється закутана у таємницю, "духами дишучи й туманами", Незнайомка, відгороджена від реальності саме незвичністю. Вона - втілення Жіночності. Про це свідчить опис:
І віють давніми й оздобними Повір'ями тугі шовки, І брилик з перами жалобними, І персті гарної руки.
З нею пов'язана вічна таємниця життя, вона своєю жіночністю, відокремленістю від брудного світу, наче обіцяє життя інше, прекрасне, де "очі сині-сині, тужачи, цвітуть на березі смутнім". Незважаючи на таємничість, Незнайомка - образ олюднений, це опоетизована Жіночність зовсім земного характеру, про що свідчать деталі побуту, одягу, прикрас.
У душну атмосферу повсякдення, в обстановку "п'яниці з очима кроликів" урочисто входить Незнайомка, яка несе і собі інший світ, де все живе в єдності, за законами вселенської широти буття.
З її появою в ресторані різко змінюється ритм вірша: і в змісті, і у формі починає звучати музика. Світ нових звуків входить з шелестом, шепотом шовку, створюється ілюзія руху — звук зірки, що падає.
Образ Незнайомки, на відміну від Прекрасної Дами, більш конкретизований, це образ реальної краси.
Але ця конкретність є настільки широкою, що втрачається відчуття реальності. Контрастне поєднання близького і далекого створює перспективу розвитку. Незнайомка несе в собі великий світ прекрасної космічної широти, єдність людини і природи, зв'язок поколінь, історичний досвід людства. Інтимна тональність сповіді ліричного героя, музичний ритм вірша надають її образу надзвичайної краси і чарівності. Він був дуже дорогий О. Блоку. Турбуючись про те, щоб цей образ не був знижений у читацькому сприйнятті, поет подає цілий ряд інших паралелей, які стилізують ресторанну ситуацію і мотив сп'яніння, тим самим запобігаючи побутовому, приземленому його сприйняттю ("Холодний день", "У жовтні", "Ходжу, броджу понурий", "Ти дивишся в очі ясними зорями"). Образ Незнайомки нагадує про вічну красу і духовні ідеали, без яких неможливе існування людства.