2. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи

2.1. Вимоги до оформлення контрольної роботи

Виконання контрольної роботи є одним з етапів вивчення курсу. Після засвоєння програмного матеріалу з дисципліни „Інвестування” студенти виконують домашню письмову роботу згідно зі своїм варіантом. Номер варіанта контрольної роботи вказується викладачем. Кожний варіант містить два теоретичних питання ( додаток 1 ) та задачі ( додаток 2 ). Теоретичне питання потрібно викладати стисло, але повно. При висвітленні його необхідно обов’язково спиратися на закони України, укази президента та інші джерела (підручники, статті ).

Контрольна робота виконується у вигляді пояснювальної записки на аркуші формату А4 чітким розбірливим почерком. При підготовці контрольної роботи слід дотримуватися вимог нормоконтролю щодо підготовки пояснювальних записок.

Виконана контрольна робота здається лаборантові на кафедру. Після перевірки вона повертається студентові для виправлення виявлених недоліків. Після доопрацювання контрольна робота подається на кафедру з усіма зауваженнями викладача, який її перевіряв, та з виправленням помилок або необхідними доповненнями для її подальшого захисту.

2.2. Методичні вказівки до розв’язання задач

У фінансових розрахунках, що стосуються інвестування, одним із найважливіших є фактор часу. Витрати та доходи, пов’язані з будь-якою діяльністю, так чи інакше розподіляються в часі. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати, що виникають у різний час.

Концепція зміни вартості в часі базується на ефективності, тобто цінність повинна зростати. Тому у фінансових розрахунках використовують два основних терміни:

• майбутня вартість FV (future value);

• теперішня (поточна, приведена) вартість PV (present value).

Звичайно, що майбутня вартість завжди повинна бути більшою, тобто має виконуватися умова ефекту (FV>PV). При цьому існує два основних підходи.

Якщо базою для розрахунків прийнято теперішню вартість PV, то значення майбутньої вартості FV через певний зазначений строк обчислюється як теперішня вартість PV, збільшена на визначену величину процента I (interest). Процес розрахунку майбутньої вартості (FV) при відомих параметрах (теперішньої вартості (PV), процента (I), у зазначений строк─період нарахування) називають компаундуванням (нарощенням).

, (1)

Процент (I) у фінансовому визначенні – прирощення початкової вартості, прибуток за визначений часовий проміжок, що називають періодом компаундування (нарощення). У фінансових угодах процент – дохід, виручка за надання грошей у борг для однієї сторони і плата за користування грошима для другої.

В іншому підході базою для розрахунків приймають вартість FV, визначену на певну дату в майбутньому. Значення поточної вартості PV на іншу дату, що є попередньою (теперішньою, або поточною), обчислюють як майбутню вартість FV, зменшену на певну частку, знижку чи відсоток D (discont). Процес розрахунку початкової, або поточної, вартості (PV) при відомих параметрах майбутньої вартості (FV) і дисконту (D) називають дисконтуванням (обліком).

. (2)

Відсоток (знижка чи дисконт D) у фінансовому визначенні – частка розподілу майбутньої вартості, яку призначають як компенсацію при обліку (дисконтуванні) за визначений строк─період обліку.

Одиницею вимірювання процента і відсотка є гроші, але у фінансових розрахунках часто використовують ставки – відносні величини:

• при компаундуванні (нарощенні) – процентна ставка, що є ставкою дохідності, прибутковості початкової вартості та визначається як відношення процента до початкової вартості ( );

• при дисконтуванні (обліку) – відсоткова ставка дисконту (облікова ставка), яка є ставкою розподілу кінцевої вартості і визначається як відношення відсотка (знижки або дисконту) до базової кінцевої вартості ( ).