- •Міністерство аграрної політики україни
- •Рівненський державний аграрний коледж
- •Економічна теорія
- •Опорний конспект лекцій
- •Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-
- •Тематичний план
- •Модуль 1
- •1.1. Предмет і метод економічної теорії
- •1.Виникнення та еволюція економічної думки
- •2. Предмет економічної теорії
- •3. Економічні категорії і економічні закони
- •4.Методи економічних досліджень
- •5. Роль економічної науки в суспільстві
- •1.2. Зміст економічної діяльності суспільства та її результати
- •1.Потреби як спонукальний мотив економічної діяльності
- •Ф ізіологічні
- •2.Закон зростаючих потреб
- •3.Взаємозв’язок потреб , виробництва і споживання
- •1.3. Фактори, процес і результати виробництва
- •1.Виробництво і його основні фактори
- •2.Продуктивні сили суспільства та виробнича функція. Технологічний спосіб виробництва
- •3. Виробничі відносини, їх суть, система і структура
- •4.Суспільний поділ праці, його зміст і класифікація
- •5.Суспільний продукт – кінцевий результат економічної діяльності
- •1.4. Товарне виробництво. Гроші. Грошові системи
- •1.Форми суспільного виробництва: натуральне господарство і товарне виробництво
- •Товарне виробництво зароджується як протилежність натуральному виробництву.
- •2.Товар і його властивості
- •3.Суть і функції грошей
- •4.Грошові системи
- •Особливості готівкового і безготівкового грошового обігу
- •1.5.Власність в системі економічних відносин
- •1. Власність як економічна категорія
- •2. Структура власності, її типи, види і форми
- •3. Суб’єкти і об’єкти власності. Право власності.
- •Соціально – економічні перетворення, пов’язані із сучасною науково – технічною революцію, вносять суттєві зміни в об’єкти та суб’єкти власності.
- •4. Тенденції розвитку відносин власності в Україні і в світі
- •1.6.Загальні основи соціально-економічного прогресу
- •1.Технологічний спосіб виробництва і економічний прогрес
- •2.Рушійні сили економічного прогресу
- •3.Формування основ постіндустріальної цивілізації
- •1.7. Економічні аспекти глобальних проблем
- •1.Суть і класифікація глобальних проблем людства
- •2.Роззброєння та його роль у вирішенні глобальних проблем
- •3.Екологічна криза та форми її прояву
- •4.Енергетичні глобальні проблеми
- •5.Проблеми економічної відсталості окремих країн
- •3.Основні шляхи розв'язання глобальних проблем
- •2.Підприємництво: суть, види та функції
- •3.Малий бізнес та його роль в економіці
- •4.Аграрне виробництво і його особливості
- •2.2. Витрати виробництва
- •1.Суть і структура витрат виробництва
- •2.Собівартість як мірило витрат і доходів
- •3.Витрати виробництва і прибуток
- •2.3. Гранична корисність продукту
- •1.Поняття корисності. Загальна і гранична корисність
- •2.Споживчий вибір і бюджетні обмеження
- •3.Маржиналізм і теорія споживацької поведінки
- •2.4. Ринкова економіка
- •1.Поняття ринку, його характерні риси і функції
- •2.Ринковий механізм та його основні елементи
- •3.Структура ринку і його види
- •2.5.Підприємства на ринку продукту в умовах різних видів конкуренції
- •1.Поняття конкуренції .Поведінка підприємства в умовах різних видів конкуренції
- •2.Виникнення і форми монополії. Підприємство на монопольному ринку
- •2.6. Ринок факторів виробництва і розподіл доходів
- •1.Попит на ресурси та варіації факторів виробництва
- •Правило мінімізації витрат при використанні ресурсів.
- •Правило максимізації прибутку при використанні ресурсів.
- •2.Поведінка підприємства на ринку праці
- •3.Ринок капіталу та інвестиційна діяльність фірми
- •Розділ 3.Макроекономіка
- •3.1.Домогосподарства як постачальники ресурсів виробництва, як сфера споживання
- •1.Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин
- •2. Домогосподарства як постачальник ресурсів
- •3. Доходи домогосподарств
- •4.Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходу
- •3.2. Сукупний попит і сукупна пропозиція
- •1. Сукупний попит. Фактори сукупного попиту
- •2. Сукупна пропозиція. Фактори сукупної пропозиції
- •3.3. Фіскальна політика. Бюджетний дефіцит і державний борг
- •1.Фіскальна політика держави і її функції
- •2.Державні видатки і збалансування дефіциту державного бюджету
- •3. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика
- •3.4. Зайнятість ,безробіття, інфляція
- •1.Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття
- •2. Поняття і значення зайнятості населення
- •3.Інфляція, її суть і наслідки
- •4. Зв’язок інфляції і безробіття Між інфляцією та безробіттям в економіці існує зв’язок.
- •3.5. Економічне зростання і його чинники
- •1. Економічне зростання : суть, цілі, ефективність
- •2.Фактори економічного зростання
- •3.Типи економічного зростання
- •4.Економічне зростання і циклічність
- •Модуль 3 Розділ 4.Світова економічна система
- •4.1.Формування та закономірності розвитку міжнародної економіки
- •1.Соціально-економічна сутність системи світового господарства
- •2. Міжнародний поділ праці. Інтернаціоналізація господарського життя
- •4.2.Суть і форми міжнародних економічних відносин
- •1. Сутність світогосподарських зв'язків , їх трансформація
- •2. Міжнародна торгівля та її форми
- •3. Міжнародний рух капіталів. Міжнародний кредит
- •4. Міжнародні валютні відносини. Валютний курс
- •5. Платіжний баланс і його регулювання
- •6. Міжнародна міграція робочої сили
- •4.3.Міжнародна економічна інтеграція
- •1.Поняття та основні риси міжнародної економічної інтеграції
- •2.Головні інтеграційні об”єднання світу
- •Розділ 5.Проблеми переходу до ринкової економіки
- •5.1.Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •1.Суперечності одержавленої економічної системи
- •2.Розвиток ринкових відносин – суб’єктивне спрямування перехідної економіки
- •3.Соціально-економічна стратегія перехідних процесів в Україні
- •5.2.Формування економічних передумов переходу до соціального ринкового господарства
- •1. Становлення різних форм власності. Роздержавлення й приватизація
- •2. Становлення й розвиток підприємництва
- •3. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
- •4. Суть і необхідність земельної реформи
- •5. Особливості ринкової трансформації економіки України
- •Список рекомендованої літератури
- •Модуль 2
- •Модуль 3
- •1.Що розуміють під світовим господарством?
- •2.Назвіть етапи розвитку світового господарства
- •Рецензія
3. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
Основним економічним завданням перехідного періоду є створення сучасних ринкових відносин, яке не може бути здійснене без створення відповідної ринкової інфраструктури.
Важливим елементом забезпечення ринкової діяльності є інфраструктура ринку: банки, біржі, брокерські та дилерські контори, різні посередницькі організації, інформаційні установи тощо. Багатьох елементів ринкової інфраструктури за часів командно-адміністративної системи просто не існувало (наприклад, брокерські контори, біржі та інші).
Тому цю сферу треба створювати практично з нуля. Крім того, у розвинених країнах інфраструктура ринку розвивається випереджаючими темпами, у неї вкладається більше половини всіх капіталовкладень.
4. Суть і необхідність земельної реформи
Ринкова трансформація земельних відносин в Україні здійснюється шляхом проведення аграрної реформи. Земельна реформа в Україні є різновидом реформування економічних, соціальних та інших правовідносин.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року “Про земельну реформу” вона є складовою частиною економічної реформи, яка здійснюється в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин.
Основним завданням земельної реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам, організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.
Мета земельної реформи в Україні - спрямувати процес приватизації на формування конкурентоспроможного підприємництва.
Земельну реформу можна зобразити відповідною організаційною схемою, розробленою на підставі чинного законодавства (рис. 1).
Результатом земельної реформи є трансформація сільськогосподарських підприємств за такими трьома головними напрямами.
Перший: поділ господарств на дрібніші самостійні виробничі підрозділи - сімейні фермерські господарства, партнерства, кооперативи тощо.
Роздержавлення
земель
Державна власність
Приватизація
земель
Передавання земель
у власність громадянам
Землі запасу
Передавання земель
сільського-сподарським підприємствам
у колективну власність
Резервний фонд
земель
Грошова
оцінка сільськогоспо-дарських
угідь
Паювання
сільськогосподарських угідь
Землі, що не
підлягають роздержавленню
Видача сертифікатів
з правом на земельну частку (пай)
громадянам
Участь у реформуванні
свого підприємства
Реалізація
громадянами права на земельну частку
(пай) (рух земельних паїв)
Передавання
земельної частки (паю) у спадщину
Передання земельної
частки (паю) в оренду
Вихід
з підприємства зі своїм
земельним паєм (ділянкою)
Організація
селянського (фермерського) господарства
Своєму
підприємству
Фермерському або
іншому підприємству
Розширення
особистого підсобного господарства
Рис.1. Організаційна схема земельної реформи в Україні
Другий: формування великих господарств, де збереглись кваліфіковані енергійні кадри, які мають потенційну здатність і бажання інтенсифікувати виробництво. В таких господарствах відбувається процес концентрації власності в руках невеликої групи співвласників шляхом скуповування, обміну, оренди паїв, акцій тощо. У перспективі ці господарства можуть стати великими комерційними фермами, якими буде керувати група або один власник, що орендує землю у місцевих жителів і наймає відповідну кількість працівників.
І третій, найменш бажаний, але неминучий шлях, коли частина господарств збереже форму колективного підприємства. У цьому випадку, як свідчить досвід, селяни працюють у своїх підсобних господарствах. За таких умов виробництво зменшиться до рівня, потрібного для виживання селянської сім'ї. Проте, якщо в країні попит на сільськогосподарську продукцію буде зростати, то найбільш життєздатна частина цих особистих підсобних господарств стане базою для швидкого становлення фермерства.
У результаті формується нова аграрна структура, яка грунтується, переважно, на приватній власності на землю і засоби виробництва. Цей процес набув прискорення зокрема після Указу Президента України “ Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 8 грудня 1999 року.
Реформування земельних відносин в Україні відбувається лише за умов захисту прав власника на землю. Інструменти такого захисту існують у всіх країнах, де діють такі відносини.
Ключовими напрямами аграрної реформи є :
1.Реальне (а не формальне) реформування колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на засадах приватної власності. Держава гарантує свободу вибору організаційних форм приватного господарювання, що приходять на зміну КСП. Визначальними в цьому мають бути вищий рівень персоніфікації власності, максимальне забезпечення цілісності господарсько-територіальних комплексів, що забезпечить ефективне використання землі, майна, розвиток соціальної сфери села.
2.Перехід на земельно-орендні відносини між: власниками землі (земельних паїв) та суб'єктами господарювання. У цьому процесі держава забезпечує :
обов'язкову платність за використання землі між суб'єктами земельних відносин, що стимулює закріплення на ній більш ефективного господаря, раціональніше її використання та сприятиме соціальному захисту (через орендну плату) селян — власників землі;
спрощену процедуру індивідуальної та групової передачі селянами земельних паїв і майна в оренду приватним формуванням і введення повідомно-реєстраційного порядку передачі — одержання земельних паїв у оренду.
3.Розвиток особистих підсобних господарств і перетворення найбільших з них у товарні господарства селян - міні-фермерські господарства. За роки незалежності та переходу до ринкової системи приватний сектор забезпечив відчутне зростання обсягів виробництва. Його частка у виробництві сільськогосподарської продукції збільшилась з 29,4 до 59,9 %.
Для того щоб надати більшого простору дальшому розвиткові цього сектору, держава забезпечує :
безперешкодне вилучення селянами (за їх бажанням) земельних паїв з КСП та розширення за рахунок цих паїв особистих підсобних господарств без надання їм статусу юридичної особи (фермерських господарств) і підвищення таким чином рівня товарності цих господарств;
виділення селянам (на отриманий земельний пай) у натурі майна в рахунок погашення майнового паю, заборгованості із заробітної плати, а саме: будівель і споруд, приміщень, техніки, робочої продуктивної худоби, знарядь праці тощо;
вирішення питань щодо передачі у власність і користування земельних ділянок працівникам соціальної сфери села (учителям, медпрацівникам, працівникам закладів культури та ін.) за рахунок земель запасу і резервного фонду;
прискорення організації сільськогосподарських сервісних кооперативів.
4.Усебічний розвиток інфраструктури ринку сільгосппродукції, забезпечення його прозорості, паритетності, створення рівних умов для конкуренції всіх учасників аграрного ринку. З цією метою передбачено :
стимулювання створення селянських (фермерських) кооперативів та приватних підприємств у сфері агросервісу, переробки і збуту продукції шляхом поширення на всю сферу агросервісу системи пільгового оподаткування, яка діє для сільського господарства, тощо;
забезпечення закупівлі для державних потреб ресурсів і продукції та продаж сільгоспвиробникам виключно через аукціони й біржі незалежно від власності та розмірів підприємств;
надання державної підтримки за програмами розвитку аграрного сектору (племінна справа, селекція тощо) виключно на конкурентних засадах і на зворотній основі або з пайовою участю суб'єктів господарювання;
запровадження ефективних механізмів регулювання експортно-імпортних операцій, недопущення імпорту неякісних продуктів і продовольчих товарів, виробництво яких у необхідних обсягах може здійснювати національний АПК.
5.Удосконалення економічних і фінансово-кредитних відносин на селі, а саме:
запровадження іпотечного кредитування під заставу землі з реально діючим механізмом її вилучення в разі неповернення кредитів;
заснування Земельного (іпотечного) банку;
створення механізму фінансових гарантій повернення кредитів сільгосп товаровиробниками через спеціалізовані структури за оцінкою платоспроможності та санації підприємств;
забезпечення адресності підтримки окремих диверсифікованих галузей виробництва (наприклад виробництва зерна) за рахунок цільових позичок (насіння, техніка) під конкретну продукцію;
запровадження механізмів відповідальності власників та керівників підприємств і господарств за своєчасну виплату заробітної плати та дивідендів, а також за розрахунки з державою.
6.Удосконалення управління агропромисловим комплексом та регулювання економічних відносин на ринкових засадах. Із цією метою передбачено:
розмежувати функції державного управління (форми власності і господарювання, земельні, майнові та трудові відносини, структуру управління, розвиток інфраструктури аграрного сектору тощо) та функції господарського управління (ресурсне забезпечення, організація виробництва, збут продукції, фінансово-кредитне забезпечення тощо);
здійснити на рівні центральних органів виконавчої влади дальше об'єднання функціонально споріднених інститутів, перевести на корпоративне утримання галузеві й господарські структури управління;
реорганізувати на місцевому рівні управління сільського господарства в підрозділи (агентства) з реформування та сприяння розвитку агропромислового комплексу (з покладенням на них вирішення завдань земельної реформи, розвитку агросервісної інфраструктури та інфраструктури продовольчого ринку). Предметом особливої уваги стає створення сучасної ринкової системи матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва.
7.Суттєве вдосконалення правового забезпечення проведення аграрної реформ.
Програма реалізації земельної реформи враховує історичні, соціальні та екологічні особливості розвитку сільського господарства кожного регіону, зокрема: густоту населення; рівень забезпеченості землею, її продуктивність, придатність до сільськогосподарського виробництва; рівень індустріалізації та урбанізації; збереження у свідомості селян традиційного почуття власника, господаря; розвитку подвірного натурального господарства тощо.
Сьогодні в Україні уже, по суті, завершено перший етап земельної реформи - проведено роздержавлення землі і передано її у власність колективних господарств, і другий етап , що передбачає поділ земель, переданих у колективну власність, на частки (паї, без виділення їх у натурі) з видачею відповідного документа — сертифіката про право приватної власності на землю. Власник сертифіката, проте, не може на свій розсуд використовувати або розпоряджатися закріпленим за ним земельним паєм. Тому виникла потреба зробити зміни і доповнення до Земельного Кодексу України.
Третій, завершальний етап земельної реформи - це формування на базі приватної власності на землю нових за змістом приватно-орендних господарств. У результаті селянин повинен одержати статус працівника-власника з правом отримання доходів не лише відповідно до затрат праці, а й розміру земельного пайового внеску в колективне господарство.
Аграрна реформа в Україні торкнулась глибинних основ колективної власності, а зміна власника означає появу ефективного господаря. Запрацював механізм функціонування пайових відносин усередині приватизованих підприємств, насамперед через постійну щорічну виплату власнику паю дивідендів у грошовому чи натуральному вигляді, що з часом переростає у своєрідний критерій почуття господаря.