21 Рік (з 1731 по 1752 рр.) жив і працював у Києві. За його проектами

споруджено Велику дзвіницю КиєвоПечерської лаври (1731–1744),

яку народ назвав «Шеделеве диво». Дзвіниця – восьмигранна чоти

риярусна вежа. Висота її – 96,52 метра. Це була найвища споруда в

межах Російської імперії. Підмурок дзвіниці на сім метрів заглиблено

у землю. Про свою роботу Шедель писав: «Сия звонница в Киево

Печерской лавре трудом моим сделанная, каким образом по всей Руси

й в Европе другой не обыщется, и на вечность оная звонница стоять

будет». Ці слова великого майстра стали пророчими.

Й.Шедель очолював роботи по реконструкції митрополичого бу

динку (1731–1748) та надбудові дзвіниці Софійського собору (1744–372

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

1748). Він побудував західний парадний в’їзд на територію митрополи

чого двору Софії Київської, відомий як «Брама Заборовського» (1746–

1748), – один із найкращих творів українського барокового мистецтва.

Визначним архітектором і будівничим був Степан (Стефан)

Ковнір (1695–1786) – кріпак КиєвоПечерської лаври. У цьому мо

настирі він навчався будівельної справи, понад 60 років працював

під керівництвом і разом з архітекторами П.Неєловим, И.Шеделем

та І.ГригоровичемБарським. Найвідомішими спорудами, зведеними

С.Ковніром, є так званий Ковнірівський корпус (1744–1745), дзвіниці

на Дальніх (1754–1761 рр., за проектом І.ГригоровичаБарського) та

Ближніх (1759–1763) печерах у КиєвоПечерській лаврі, дзвіниця

КиєвоБратського монастиря (1756–1759 рр., зруйнована у 1935 р).

Споруди С.Ковніра виконані у стилі українського бароко, їм прита

манні національна своєрідність і колорит, мальовничий пластичний

декор. Взагалі, архітектурі бароко були властиві риси урочистої підне

сеності, грандіозності, схильності до напружених, рухливих компо

зицій, декоративної пишності й вибагливості. Цього досягали за до

помогою протиставлення великих і малих об’ємів, світла й тіні,

поєднання контрастних матеріалів, кольорів. В Україні поряд з «ви

соким», аристократичним бароко існувало народне – міщанське, се

лянське, козацьке, тобто стиль нецерковного, світського напряму.

Кращі риси українського будівельного мистецтва розвинув Іван

ГригоровичБарський (1713–1785). Його творчість відіграла помітну

роль у розвитку українського бароко другої половини XVIII ст., в

якому зароджувалися риси класицизму. До найвідоміших споруд,

зведених ним, відноситься водогін в Києві на Подолі з павільйоном

фонтаном «Феліціан» (1748–1749).

На початку XIX ст. у середині павільйону було поставлено дерев’я

ну скульптурну композицію «Самсон роздирає пащу лева». У 1982 р.

фонтан відновили в первісному вигляді (автор проекту – архітектор

В.П.Шевченко). З фонтаном пов’язано багато переказів. Вважається, на

приклад, що той, хто вип’є води від «лева», залишиться жити в Києві.

Крім того, І.ГригоровичБарський побудував церкву Миколи На

бережного на Подолі (1772–1785 рр., нині – головний храм Ук

раїнської автокефальної православної церкви), Будинок бурси Київсь

кої академії (1778) та ін.

У середині XVIII ст. в Україні шириться стиль пізнього бароко –

рококо. Він відзначався легкістю та елегантністю. До нього належать373

Лекція 15. Культура України в другій половині XVII – XVIII ст.

перлини мистецтва, шедеври світової архітектури – Андріївська церк

ва в Києві (1744–1767) – твір архітектора Б.Растреллі (Бартоломео

Франческо) (1700–1771) і собор св. Юра у Львові (1745–1770). Його

автором був український архітектор Меретин Бернард (Мердерер)

(?–1759), за походженням німець. У соборі гармонійно поєднуються

риси західноєвропейської та української архітектури.

Над розписами Андріївської церкви працювали художники

Г.К.Левицький (ЛевицькийНіс) (близько 1697–1769 рр.), його син

Д.Г.Левицький (близько 1735–1822 рр.) і А.Антропов.

З пам’яток дерев’яного будівництва XVIII ст. всієї України

найбільш відомий Запорізький собор в Новомосковському, колись

запорізькому місті Новоселиці. В народі Новоселиця звалась Сама

рою. Новомосковський Троїцький собор – видатний пам’ятник ук

раїнського народного зодчества XVIII ст. Автор цього шедевру

архітектури – талановитий зодчийсамоук Яким Погрібняк, тесляр з

села Нової Водолаги на Харківщині.

Собор було закладено в 1773 р. на головному майдані Новосе

лиці. Його будівництво закінчилось в 1779 р., коли вже не існувало

Запорізької Січі. Собор зроблений без єдиного залізного цвяха. Ду

бові й соснові бруски скріплені дерев’яними тиблями. Ці бруски

складені так, що служать опорою один одному виключно на основі

рівноваги. Тому ніяких підтримуючих колон, ніяких підпор як в се

редині собору, так і зовні немає.

Архітектурний стиль, в якому збудовано Новомосковський со

бор, – українське бароко. Отак в ХVII–ХVIII ст. будували в Україні

церкви, але далеко не кожна являє собою такий зразок народного

українського мистецтва, як цей собор. Троїцький собор є безсмерт

ною творчістю генія із народу. Це – вершина українського дерев’я

ного зодчества.

У живописі переважає документальність передачі образу, психо

логічна характеристика людини. За свідченням арабського мандрівни

ка та письменника Павла Алеппського (близько 1627–1669 рр.), який

супроводжував у подорожах по Україні свого батька, антиохійського

патріарха Макарія, козацькі живописці були «вельми спритні в зобра

женні людських облич», «мають велику вигадливість у відтворенні

людей, як вони є». З’являються картини світської тематики, портре

ти із зображенням історичних постатей – гетьманів, козацької стар

шини.374

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Український художник Тимофій Калинський у 1778–1782 рр. ви

конав близько 30 малюнків із зображенням представників різних

верств українського суспільства – селян, козаків, міщан, козацької

старшини. З 1782 р. Т.Калинський жив у селі Андріївці на Чернігі

вщині. В тому ж селі і з того самого року жив генералмайор у

відставці, історик, військовий інженер, топограф О.І.Рігельман (1720–

1789). Там він створив компілятивний історичний трактат «Летопис

ное повествованіе о Малой России...», присвячений історичному

минулому України від найдавніших часів до 80х років XVIII ст. Саме

у цій книжці, що побачила світ у 1847 р. в Москві, і було вперше

надруковано малюнки Т.Калинського.

Зміни, що відбулися в політичному і соціальноекономічному

житті України в другій половині XVIII ст., негативно позначились

на розвитку української культури. Найобдарованіша молодь їде

навчатися до Петербурзької академії мистецтв, яку було засновано в

1757 р., і не повертається в Україну. Її творчість стає частиною ро

сійської культури. Серед таких видатних митців були киянин Дми

тро Левицький (1735–1822), глухівець Антон Лосенко (1737–1773),

миргородець Володимир Боровиковський (1757–1825), скульптор з

Ічні на Чернігівщині Іван Мартос (1754–1835).

В цілому культурний рівень тодішньої України був доволі висо

ким. Гетьманська Україна за часів Івана Мазепи (1687–1708), Івана

Скоропадського (1708–1722) та Кирила Розумовського (1750–1764)

перебувала на рівні найбільш освічених країн Європи. У культурі

України ХVІІ–ХVШ ст. знайшли відображення кращі риси украї

нського національного характеру – прагнення до свободи, осуджен

ня зла, соціальної несправедливості, прагнення до розвитку в людині

добрих начал.

Словник термінів та понять теми

Балаган – театральне видовище переважно комічного характеру на

ярмарках і народних гуляннях.

Бандура – український народний багатострунний щипковий музич

ний інструмент з декою овальної форми.

Бурлеск – перебільшено комічне зображення (у літературі та сце

нічному мистецтві).375

Лекція 15. Культура України в другій половині XVII – XVIII ст.

Бурлескна література – жартівлива література.

Бурса – гуртожиток, де жили учні колегії чи академії.

Вертеп – український народний ляльковий театр в ХVІІ–ХІХ ст.;

ящик без передньої кришки, де була обладнана сцена, яка зоб

ражувала народження Христа. Звідси походить і назва «вер

теп» (з грецької – печера, в якій народився Ісус).

ВіршіOтравестії (від фр. «травестувати» – переодягати) – в них

біблійні персонажі, переодягнені в народний одяг, говорять

простою народною мовою, діють в обстановці міщанського по

буту. Засобами сміху тут розвінчується церковна ідеологія. Бог

і святі знижуються до рівня звичайних людей і діють в умовах

реального життя.

Водевіль – невелика комедійна вистава з куплетами й танцями.

Гротеск (букв. «причудливий», «химерний») – у літературі, живопису,

театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерно

комічному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострен

ня тієї чи іншої теми. Гротеск порушує межі правдоподібності,

надає зображенню умовності, до краю розкриває суть явищ.

Межигірський монастир – монастир під Києвом, у якому доживали

свій вік запорізькі козаки.

Народна драма – поширені у ХVIII–ХХ ст. самодіяльні вистави, в

основі яких сюжети і тексти усної фольклорної традиції, що

розігрувались згідно з усталеним постановчим каноном.

Панегірик – святкова, урочиста промова; недоречне звеличення, над

мірне, нещире вихваляння когонебудь, чогонебудь.

Префект – заступник ректора в колегії, академії.

Самсон – згадуваний у Біблії легендарний Самсон прославився чис

ленними подвигами у боротьбі з ворожим іудеям народом, що

вторгнувся в Палестину у XII ст. до н.е.

Синод – найвища духовна інстанція в Росії на початку XVIII ст., яка

була заснована для управління руською православною церк

вою замість патріаршого правління.

Синопсис – збірка матеріалів, статей, описів з якогось питання, як

правило, розташованих у хронологічному порядку.

Спудей – студент чи школяр.376

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Схизматики – православні.

Торбан – український народний музичний інструмент, близький за

своєю будовою до кобзи, бандури.

Шкільна драма – вистави, що ставилися у XVII–XVIII ст. учнями

КиєвоМогилянської колегії, а потім академії та братських шкіл

за творами переважно викладачів цих закладів. У них ви

користовувалися релігійні, біблійні та історичні сюжети дидак

тичного характеру.