1738 Р. В Глухові, який став центром культурного життя Лівобереж

ної України. Ця школа діяла до 60х років XVIII ст. і стала відомим

осередком музичної освіти. В ній навчали партесному співу, грі з нот

на скрипці, гуслях, бандурі. В Глухові існувала і найбільша в Європі

нотна бібліотека. При Харківському колегіумі з 1773 р. існували

спеціальні музичні класи – вокальний та інструментальний.

У XVIII ст. Глухів славився не тільки відомою співацькою шко

лою. Тут у 1751 р. гетьман Кирило Розумовський створив театр.

В ньому виконувалися концерти, ставилися опери, балети, комедії.

Театральними мовами були російська, французька та італійська.

Зокрема, французькою мовою відбувалася постановка комічної опе

ри невідомого автора «Ізюмський ярмарок».

До XVIII ст. відноситься творчість таких українських композито

рів, як Максим Созонтович Березовський (27.10.1745–2.04.1777),

Дмитро Степанович Бортнянський (1751–10.10.1825), Артем Лук’я

нович Ведель (1767–14.07.1808). Всі троє народилися в Україні: М.Бе

резовський і Д.Бортнянський – у Глухові, А.Ведель – у Києві. В

Україні почалася їхня музична освіта. М.Березовський вчився в

глухівській співацькій школі. Є припущення, що в ній же в 1758 р.

вчився і семирічний Д.Бортнянський. Крім того, М.Березовський і

А.Ведель навчалися музики в КиєвоМогилянській академії. Як обда

рованих співаків їх забрали в Росію: М.Березовського і Д.Бортнянсько

го до Петербурга півчими придворної співацької капели, а А.Веделя –

до Москви, де він керував хорами. В Петербурзі М.Березовський і370

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Д.Бортнянський вивчали теорію музики під керівництвом італійсь

ких композиторів відповідно Ф.Цоппіса і Б.Галуппі. Для завершен

ня навчання, вдосконалення музичної майстерності вони були

відправлені за кордон, до Італії.

Перебуваючи в Італії (1769–1773), М.Березовський брав уроки

композиції у видатного теоретика музики Д.Мартіні. У 1771 р. він

витримав іспит у Болонській філармонічній академії на звання ака

демікакомпозитора і став членом Болонського філармонічного това

риства. Своє навчання в академії він завершив написанням опери

«Демофонт» на лібретто італійського поета Метастазіо.

Цікаво, що одночасно з М.Березовським в Болонській філармо

нічній академії закінчував свою освіту В.А.Моцарт (1756–1791).

В академії був звичай ім’я одного найздібнішого майстра музики, що

закінчував академію, записувати золотими літерами на мармурову

дошку. Так от конкурентами тут були В.А.Моцарт та М.Березовсь

кий. У цьому конкурсі переміг композитор українець і на мармурову

дошку вписали його ім’я.

М.Березовський є автором опери «Іфігенія», багатьох духовних

концертів («Не отвержи мене во время старости...», «Отче наш»,

«Вірую»). В них відчутні впливи українських народних пісень і киї

вських церковних співів.

Структурні принципи хорових концертів М.Березовського розви

нули А.Ведель та Д.Бортнянський. Повернувшись з Москви в Ук

раїну, А.Ведель став керівником хору КиєвоМогилянської академії.

губернаторського хору і класу вокальної музики Харківського коле

гіуму. Він – автор 29 церковних концертів, на яких позначився вплив

української народної пісенності. Серед них такі: «Літургія для чоти

риголосного хору». «Херувимська», «Достойно єсть». Д.Бортнянський

називав А.Веделя «Моцартом духовної музики». Композиторська

творчість А.Веделя була органічно пов’язана з його виконавською

діяльністю. Він був першим виконавцем власних творів як диригент

і співак (сольні епізоди в хорах).

Доля М.Березовського і А.Веделя склалася трагічно. Їх талант не

знайшов належного визнання. Після повернення в 1773 р. М.Бе

резовського з Італії до Росії придворні кола в Петербурзі байдуже і

недоброзичливо поставились до нього і його творчих досягнень. До

кінця життя він не мав посади, відповідної до набутої освіти. Дове

дений до відчаю кризовим матеріальним становищем і принизливим371

Лекція 15. Культура України в другій половині XVII – XVIII ст.

до себе ставленням, М.М.Березовський у 32 роки покінчив життя

самогубством. А.Веделя в 1799 р. заарештували за сфальсифікованим

політичним звинуваченням і оголосили божевільним, помістили у

будинок божевільних на території Кирилівського монастиря в Києві.

В 1808 р. батько забирає його додому, де А.Ведель і помер. Похований

він на Щекавицькому кладовищі, але могила композитора не збе

реглася. Царська цензура заборонила друкувати його музичні твори.

Видатним реформатором церковного співу, духовним композито

ром, диригентом був Д.Бортнянський. Його перу належить понад 100

хорових релігійних творів. Серед них найвідоміші: «Господи, силою

твоєю», «Слава во вишніх Богу», «Сей день», «Услиши, Боже, глас

мій». Перебуваючи в Італії, де відвідував заняття в Болонській,

Римській та Неапольській академіях, композитор написав і поставив

в 1776–1779 рр. на італійські лібретто опери «Креонт», «Алкід»,

«Квінт Фабій». Цей період був першим кроком до міжнародного виз

нання Д.Бортнянського. Взагалі

в його творчості плідно поєднува

лись традиції українського хорового мистецтва й досягнення євро

пейської музики. Після повернення в Росію композитор став

придворним капельмейстером, а з 1796 р. – управителем придворної

капели. Для придворних спектаклів написав три опери на французькі

тексти: «Сокід», «Синсуперник», «Свято сеньйора».

На початку XX ст. в одному з храмів НьюЙорка – єпископаль

ному соборі святого Іоанна Богослова – встановлено скульптурне

зображення Д.Бортнянського. Це єдиний в світі пам’ятник славетно

му композитору.

Істотні зміни сталися в архітектурі та будівництві. Вони зв’язані з

іменем архітектора Йоганна Готфріда Шеделя (1680–21.02.1752), який