1701 Р. Дістала статут академії, хоча давно вже була фактично ви

щим навчальним закладом. Мазепа дбав також про матеріальне за

безпечення академії. Він збагатив її бібліотекою й рідкими рукопи

сами, збудував для неї новий будинок. І.Мазепа сам часто відвідував

академію, бував на її диспутах та виставах. У студентів виховували

патріотизм, духовність, демократичні ідеали. В добу піднесення ук

раїнської культури часів Мазепи академії належало центральне

місце.

За зв’язки з Мазепою академія заплатила тяжку ціну. Протягом

майже тридцяти років вона не могла цілком відійти від репресій Пе

тра І. Першою і найтяжчою репресією була заборона вчитися в ака

демії «чужинцям», тобто підданим Польщі. В лютому 1709 р. замість

2000 Студентів було тільки 161. Лише за правління цариці Єлисаве

ти кількість студентів знову зростає: в 1742 р. їх вчилося 1243 чоло

віки, в 1744 р. їх було 1160, в 1751 р. – 1193Г в 1765 р. — 1059.

Характерна для тієї доби еволюція Ф.Прокоповича. В 1705 р. він

присвячуючи Мазепі свою драму «Володимир», славив його як гідно

го спадкоємця Володимира Великого, називав Київ «Другим

Єрусалимом» – як антитезу „Третього Риму» – Москві. А в 1709 р.,

після Полтавської катастрофи, речник «Другого Єрусалиму» став

неофітом, новим прибічником, прихильником «Третього Риму –

Петербургу».353

Лекція 15. Культура України в другій половині XVII – XVIII ст.

У КиєвоМогилянській академії навчався Рафаїл (світське ім’я –

Михайло) Заборовський (?–1747). Після закінчення провідного

навчального закладу України його відправили до Москви, де в

Слов’яногреколатинській академії викладав риторику. В 1723 р. він

був призначений оберієромонахом російського флоту, потім став ар

хімандритом монастиря у Твері, працював у Синоді, а в 1725 р. був

висвячений на єпископа псковського та нарвського.

Талант Р.Заборовського як видатного церковного діяча, просвіти

теля і мецената сповна проявився після 1731 р., коди він повернувся

в Україну і обійняв посаду київського архієпископа. У 1743 р. він

добився поновлення Київської митрополії і став митрополитом. Це

був останній київський митрополит, який протистояв натиску

російського царизму на українську культуру, дбав про розвиток ос

віти в Україні та церковне зодчество.

Особливим об’єктом його уваги стала КиєвоМогилянська ака

демія, котру вдячні сучасники називали КиєвоМогиляноЗаборовсь

кою. Він прагнув повернути їй славу і велич, які вона мала за часів

І.Мазепи. За його ініціативи почали вводитись нові навчальні курси,

викладати які запросили провідних вчених. На потреби академії, її

розвиток Р.Заборовський виділяв значні церковні та власні кошти,

які йшли на утримання професорів та здібних, але бідних студентів,

на купівлю книг для бібліотеки. Було добудовано другий поверх ака

демії, зведено багато допоміжних приміщень. Наприкінці свого жит

тя Р.Заборовський розробив новий статут КиєвоМогилянської ака

демії, за яким вона діяла аж до свого закриття.

Піклувався Р.Заборовський і про кращу підготовку професорів.

Талановитих молодих викладачів відправляв до німецьких універси

тетів, де вони опановували нові методи й напрями в навчанні та на

уці. Зокрема серед них були Симон Тодорський, Георгій Щербаць

кий, Давид Нащинський, Варлаам Лящевський та інші.

Але повернути Києву і академії блиск і славу часів І.Мазепи не

міг уже ніхто. Було чимало спроб заснувати в Україні університети.

І.Мазепа планував закласти університет в Батурині і перетворити на

університет КиєвоМогилянську академію. Спроби такі мали місце і

пізніше. До 1760 р. відноситься проект заснування Тепловим універ

ситету в Батурині. В 1764 р. у «Проханні малоросійського шляхетст

ва і старшин разом з гетьманом про відновлення старовинних прав

Малоросії», поданому Катерині II, ставилось питання про створення354

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

в Україні двох університетів: одного – в Києві, «на тому місці, де

нині КиєвоБратський училищний монастир», а іншого – в Батурині.

Але це прохання залишилося без відповіді. У 1765 р. граф Румянцев

у доповідній записці Катерині II про поїздку в Україну знову пору

шує питання про університети у Києві та Чернігові, але цариця на

це не погодилася. Про відкриття університету у Києві говорилось і в

шляхетських наказах 1767 р. Проте це було марно. Російський уряд

не дозволяв Україні мати університети. Лише у 1803 р. вийшов указ

про заснування навчальних закладів, де серед міст, в яких варто

відкрити університети, названо і Київ.

КиєвоМогилянська академія користувалася заслуженою славою.

Але поступово становище змінилось. Вона поступово перетворюва

лась в духовний навчальний заклад. У середині XVIII ст. помічаєть

ся охолодження світської молоді до академії. В загальній кількості

«спудеїв» починають переважати діти духовенства. У 1799 р., наприк

лад, студентів духовного стану було 554, світських – 344, в 1800 р. –

відповідно 500 і 217, у 1811 р. – 1029 і 129.

Від середини XVIII ст., незважаючи на часткові вдосконалення,

академія почала все більше відставати від запитів свого часу, втрача

ти роль провідного культурноосвітнього центру. Зникли академічні

традиції театру, публічних диспутів, вже не писалися оригінальні по

етичні чи філософські курси – було запроваджено єдині підручни

ки. Академія перестала задовольняти суспільство і щораз більше

молоді переходить до інших навчальних закладів: Московського уні

верситету і МедикоХірургічної академії, заснованих відповідно в

1755 і 1798 рр.

Крім того, в 1786 р. маєтки Братського монастиря, з яких ака

демія утримувалася, були секуляризовані. Це позбавило її матеріаль

ної основи й поставило в залежність від щорічних урядових асигну

вань, які зменшувалися.

Царський уряд, здійснюючи уніфікацію освітньої справи в дер

жаві, в 1798 р. поширив єдиний статут духовних навчальних закладів

і на КиєвоМогилянську академію. Вона перетворилася на головний

вищий духовний заклад для цілої округи з підпорядкуванням їй вось

ми духовних семінарій в Україні. Тадеуш Чацький, тодішній візита

тор (ревізор) училищ Волинської, Подільської та Київської губерній

у листі до Г.Коллонтая від 4 лютого 1804 р. писав: «Ревізував Київсь

ку академію. Ця установа є сатирою на людський розум і служить за355

Лекція 15. Культура України в другій половині XVII – XVIII ст.

приклад, що буде, коли науку віддати монахам». В 1817 р. вийшов

царський указ про ліквідацію академії. «Сонцесяйний Гелікон», як

називали її вихованці, перестав існувати. Функції КиєвоМогилянсь

кої академії перебрали Київська духовна академія (1819) та Київсь

кий університет (1834). Це була боротьба з українським, національ

ним.

Через 175 років вимушеної перерви, 24 серпня 1992 р. академія

відродилась, почала нове, друге життя під назвою міжнародний уні

верситет «КиєвоМогилянська академія». Це – перша недержавна

вища школа в Україні. В навчальному процесі орієнтуються на світо

вий рівень.

У розвитку освіти в Україні важливу роль відіграли колегіуми –

середні навчальні заклади. Колегіумів в Україні було три: Чернігівсь

кий, Харківський і Переяславський, відкриті відповідно у 1700, 1721,