Гема 9. Міжнародні аспекти національної економіки і світове господарство

(2 год)

Вивчивши цю тему, Ви будете знати: як співвідносяться і взаємодіють національні економіки країн і світове господарство; що таке зовнішньоекономічна діяльність і міжнародна торгівля; що собою являє і як регулюється платіжний баланс країни; як встановлюються і регулюються валютні ресурси; які існують міжнародні фінансово-економічні організації; які важелі впливу на зовнішньоекономічні відносини має держава.

Для обговорення на занятті рекомендується винести такі питання:

1. Світове господарство і міжнародний поділ праці.

2. Зовнішньоекономічна діяльність, міжнародна торгівля. Теорії міжнародної торгівлі.

3. Платіжний баланс і його структура.

4. Валютні курси і валютна система.

5. Міжнародні фінансово-економічні організації. Інтеграційні процеси у світовій економіці.

6. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Розглядаючи перше питання, слід вказати, що світове господарство - це новий якісний стан функціонування взаємопов'язаних національних господарств, який забезпечує більшу ефективність виробництва порівняно з антарктичною (самодостатньою) національною систе-

ідарство грунтується на міжнародному поділі праці - спеціалізації окремих нні певних видів продукції, з метою взаємного обміну ними. Міжнародний нений ґрунтово-кліматичними умовами, географічним положенням країни, іих багатств, забезпеченням трудовими ресурсами, історичними традиціями стає все більш важливим, науково-технічними досягненнями країн, бговорення другого питання, потрібно визначити суть зовнішньоекономічної ЕД), яка являє собою діяльність господарських суб'єктів, що виходить за ; кордонів. Основними формами економічних відносин країн є міжнародна і послугами, міжнародний рух капіталів, міжнародна міграція робочої сили, зм, техніко-економічне та науково-технічне співробітництво тощо, торгівля є історично першою і найважливішою формою економічних дами і країнами. Існують такі теорії міжнародної торгівлі: отног переваги А. Сміта - країна має абсолютну перевагу, якщо вона здатна кількість певного продукту з певного обсягу ресурсів, ніж конкуренти. яльної переваги Д. Рікардо - країна має порівняльну перевагу, якщо виробляє іижчою альтернативною вартістю, ніж торговельний партнер. дношення факторів виробництва Е. Хекшера - К. Оліна - країні вигідно р, виробництво якого потребує значних порівняно надлишкових факторів, та и, виробництво яких потребує значних порівняно дефіцитних факторів, іня теми про платіжний баланс, системі рахунків, що відображають чне становище країни. Платіжний баланс країни - це співвідношення між надходжень, які отримала країна з-за кордону, та всіма платежами, що ю за кордон за певний проміжок часу. Якщо надходження (експорт) тежі (імпорт), має місце надлишок платіжного балансу. Якщо розрахунок іатежів від'ємний, платіжний баланс дефіцитний (спожито більше ніж іжний баланс складається з трьох основних розділів: рахунок поточних руху капіталу, зміни офіційних резервів.

поточних операцій відображає експорт-імпорт товарів і послуг, доходи від ферти (перекази коштів). У рахунку поточних операцій виділяють різницю імпортом товарів країни (торговельний баланс) та різницю між експортом та некомерційних платежів (баланс "невидимих операцій"). у капіталу відображає потоки капіталу, пов'язані з купівлею або продажем і та фінансових активів, інвестиції за кордоном тощо.

"тих резервів відображає зміни запасів іноземної валюти центрального банку гулювання незбалансованості загального рахунку експортно-імпортних

ного, розрізняють ще розрахунковий баланс. Розрахунковий баланс характе­рними надходженнями та платежами, а обсягом вимог і зобов'язань країни и, незалежно від часу поступлення надходжень та здійснення платежів, іу питанні розглядається дуже важливі аспекти економічних відносин країн і валютні курси. Валюта - це грошова одиниця кожної країни. Розрізняють •■ану валюту (обмінюється без перешкод на інші валюти), частково конвер- ться з певними обмеженнями) та неконнертовану (обмінюється на інші ізволу держави).

• номінальний валютний курс - це відносна ціна валют двох країн;

• реальніш валютний курс - це відносна ціна товарів, що вироблені в двох країнах.

Існує два способи визначення валютного курсу:

• обмінний курс (європейське числення або пряме котирування) - це ціна іноземної валюти, що визначена в одиницях вітчизняної валюти (Ідол. США = 5 грн.);

• девізний курс (британське числення або обернене котирування) - це ціна вітчизняної валюти, що визначена в одиницях іноземної валюти (1 грн. = 0,20 дол. США).

За формою регулювання валютних курсів розрізняють:

• фіксовані валютні курси, що встановлюються на основі міждержавних угод;

• плаваючі (гнучкі) валютні курси, які складаються на валютних ринках під впливом взаємодії политу і пропозиції.

Валютний курс може змінюватись через

• девальвацію - офіційне зниження встановленої вартості валюти;

-ревальвацію - офіційне підвищення вартості валюти.

Сукупність валютно-економічних відносин, що складалися між країнами, називається валютною системою (міжнародною системою валютних курсів). Розрізняють три світові валютні системи:

• система золотого стандарту (кінець XIX ст. - початок 30-х років XX ст.) передбачала золото як основу грошового обігу. За цією системою переміщення золота між країнами, що здійснювалось для досягнення рівноваги платіжних балансів, спричиняли залежність від видобутку золота, труднощі з фінансуванням державного боргу, зміни рівнів цін, доходів, зайнятості тощо;

• система регульовано-фіксованих валютних курсів (Бреггон-Вудська валютна система 1944-1971 рр.) передбачала зобов'язання країн підтримувати стабільність валютних курсів, проведення девальвації тільки з дозволу Міжнародного валютного фонду. Роль валютних резервів виконували золото і долар США;

• кероване плавання валютних курсів (Ямайська валютна система, угода з 1976 р.) передбачає плаваючі курси валют. При цьому золото стало звичайним товаром, розширено коло резервних валют.

У п'ятому питанні треба з'ясувати, які міжнародні економічні організації забезпечують розвиток економічних відносин країн. У світі існує понад 200 різноманітних економічних організацій, які за кількістю країн-учасниць можна поділити на світові, регіональні, двосторонні. Серед них значну роль посідає ООН з низкою міжнародних економічних організацій, створених під егідою ООН (Економічна і Соціальна Рада, Конференція ООН із торгівлі та розвитку, Програма з навколишнього середовища, Організація із промислового розвитку тощо). Визначальним для будь-якої держави є її членство у Міжнародному валютному фонді (МВФ, 1947 р.) та Міжнародному банку реконструкції і розвитку (Світовий банк, 1945 р.). Україна є членом цих організацій з 1992 р. Серед інших треба виділити організацію Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ. 1947 р.), потім було створено Оганізацію світової торгівлі (ОСТ).

Висвітлюючи шосте питання, доцільно підкреслиш, що регулювання ЗЕД є цілеспря­мованим впливом керівництва країни на експортно-імпортні процеси з метою підвищення єгЬрь-тнкнппі (Ьунк-піпнукання національної економіки. Все це реалізується в формі

зм - державна політика, спрямована на заохочення розвитку національної сту від іноземної конкуренції через скорочення імпорту товарів, розширення ціонізм сприяє збільшенню зайнятості, збереженню і зміцненню стратегічних молодих галузей. Методами здійснення є введення мита, імпортних квот, добровільне обмеження експорту.

податок на імпортні товари, який вводиться з метою отримання доходів гтом або захисту національної економіки.

юти - встановлені максимальні обсяги товарів, які можна імпортувати в проміжок часу.

р'єри - система ліцензування, надмірні вимоги щодо якості, екологічності затичні перепони.

обмеження експорту - самообмеження експортерів для уникнення жорстких тидій.

тво (вільна торгівля) - зовнішньоекономічна політика, за якої держава не )говельні відносини з іншими країнами, відсутні створені урядом бар'єри на ііж окремими особами і фірмами різних країн. Вільна торгівля стимулює іежує монополю, змушує вітчизняні фірми підвищувати ефективність.

обговорення цієї теми, доцільно підкреслити об'єктивну необхідність і зовнішньоекономічних зв'язків в Україні.

ії на цю тему можна винести питання: "Стан і перспективи зовнішньо- ,пості в Україні".

я засвоєння

лтодарство, валюта, міжнародний поділ праці, валютний курс, зовніш- іяльність, валютні системи, абсолютна перевага, протекціонізм, порівняльна платіжний баланс, імпортні квоти, немитні бар'єри, розрахунковий баланс, льна торгівля).

ЮНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ. МЕХАНІЗМ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

(2 год)

цю тему, Ви будете знати: сутність економічного зростання та економічного рушійні сили та перешкоди, що виникають на шляху зростання; сутність их теорій процесу економічного розвитку; які проблеми постають перед инутими країнами і механізм їх вирішення; які проблеми розв'язують країни, ;я, і країни з перехідною економікою; механізм політики зайнятості і сту населення в ринковій економіці.

логічним підсумком вивчення курсу "Макроекономіка", тому що проблеми звитку. забезпечення зайнятості населення, підвищення рівня та якості життя >ть перед кожною країною

чііому занятті доцільно розглянути такі питання:

2. Теорії і моделі економічного зростання. Динаміка економіки А, Сміта та Т. Мальтуса. Сучасні моделі економічного зростання.

3. Проблеми економічного зростання у промислово розвинутих країнах; країнах, що розвиваються, та країнах із перехідною економікою.

4. Політика зайнятості. Ринок праці та механізм його регулювання.

5. Соціальний захист населення в умовах ринку.

Розглядаючи перше питання, потрібно враховувати, що проблеми економічного зростання поставали перед країнами завжди. Значний внесок у постановку цього питання був зроблений меркантилістами, фізіократами, класичною політичною економією. Проте особливо гострими вони стали уХХ-ХХІ ст„ коли обмеженість ресурсів стала фундаментальною проблемою будь- якої економічної організації. Тому пошук джерел економічного зростання, стимулювання і підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні є однією з найголовніших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни.

Економічне зростання є складним процесом, тому потрібно чітко знати його сутність, показники, чинники стимулювання і стримування. Потрібно звернути увагу на необхідність раціонального використання природних ресурсів, створення дієвої законодавчо-нормативної бази державного регулювання підприємницької діяльності. Важливо зрозуміти значення політичних, психологічних і соціальних чинників економічного зростання в умовах НТР як детермінантів розкриття можливостей і рушійних сил, які закладені у тій чи іншій економічній системі.

Під час вивчення другого питання теми Потрібно розглянути особливості підходу кожної економічної школи (неокласичної, неокейнсіанської та ін.) до пошуку оптимального співвідношення між факторами виробництва; визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвитку; дослідження найважливіших пропорцій, у т.ч. між нагромадженням і споживанням. Слід зрозуміти основні положення таких теорій економічною зростання, як однофакторна модель зростання Харрода-Домара; моделі) виробничої функції Кобба-Дугласа; модель Р. Солоу та ін.

Знаючи основні економічні параметри (національний капітал, національний дохід та їх оптимальне співвідношення, розміри чистих заощаджень та інвестицій), а також враховуючи зміни у структурі інвестицій, використанні технічних нововведень, економічній кон'юнктурі та інших чинниках, можна прогнозувати приблизні темпи зростання економіки на перспективу.

Під час вивчення третього питання потрібно зауважити, що економічне зростання залежить не лише від наявності природних ресурсів, капіталоозброєності праці, НТ.П, а й від внутрішньої політики держави. Від того, яка проводиться політика урядом, залежить не тільки кількість витрат, а й їх ефективність. Зростанню продуктивності сприяють відкритість економіки та конкуренція. Сповільнює економічне зростання відсутність у країні економічної і політичної стабільності та безпеки.

Суттєвий вплив здійснюють також зовнішні чинники, серед яких найважливішу роль відіграють міжнародні процентні ставка та рух капіталу.

Значний вплив на економічне зростання здійснюють соціокультуриі га інетитуиіГші чинники.

Для більш поглибленого вивчення проблем, що стосуються економічного зростання, доцільно розв'язати ряд відповідних задач. Розуміння головних положень цієї теми варто

зду четвертого питання потрібно з'ясувати роль такого чинника еконо- як праця. Кількість та якість праці впливають на темпи економічного тим, обсяг національного виробництва визначає попит на робочу силу, ія. Види зайнятості зумовлені певними принципами організації, стиму- раці, внутрішніми та зовнішніми економічними відносинами, іажлива економічна проблема. Ситуація на ринку праці визначає рівень ових ресурсів суспільства, добробут населення. Розглядаючи проблему о звернути увагу на вплив основних чинників, що визначають характер і з ринку праці. Сучасна ринкова економіка не є саморегулюючою і потребує спрямованого державного регулювання, у т.ч. і ринку робочої сили, останнього питання теми потрібно з'ясувати сутність, принципи, форми, зго захисту громадян від негативних впливів ринку. Підкреслити, що соціального захисту населення є його зайнятість у суспільному вироб- зпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перепідготовки тяла кожній людині знаходити застосування своїм здібностям у відповідній важливим принципом організації системи соціального захисту населення, у на проблему майнового розшарування суспільства. З метою забезпечення [ості держава на засадах соціальної справедливості перерозподіляє доходи, іабезпеченні верстви. Основними формами соціального захисту населення є ення, соціальне страхування та соціальна допомога. З метою забезпечення юсті громадян держава розробляє систему соціальних гарантій, гу потрібно надати розгляду проблем зайнятості та організації системи у населення в Україні.

вести дискусію щодо проблеми: "Економічне зростання в Україні: джерела, гиви".

те питання рекомендується вивчити студентам самостійно, засвоєння

розвиток, економічне зростання, чинники економічного зростання, інтен- іічного зростання, екстенсивний тип економічного зростання, темпи еконо- і, капіталоозброєнність, модель економічного зростання Солоу, "Золоте дження" Солоу, модель мультиплікатора-акселератора, ринок праці, сть, попит на робочу силу, пропозиція робочої сили, природний рівень а політика зайнятості, соціальний захист населення, соціальні гарантії.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Макконнелл К., Брю С. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Ч. І: Макроекономіка. - Львів: Просвіта, 1997.

2. Сакс Дж., Ларрен Ф. Макрозкономика. Глобальний подход / Пер. с англ. - М.: Дело.

1996.

3. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 1999.

4. Економічна теорія; макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. 3. Вагаманюка та С. Панчишииа. - К: Альтернативи, 2001.

5. Микро-, макрозкономика: Практикум / Под общ. ред. Ю.А. Огибина. - СІІб.: Литера плюс, 1994.

6. Мамів Н. Грегорі. Макроекономіка. - К.: Основи, 2000.

7. Семмельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995.

8. Панчишин С. Макроекономіка. - К.: Либідь, 2001.