- •З дисципліни політологічна теорія держави
- •Лекція 1.
- •1.Сутність політики та теоретичні підходи до її визначення
- •2. Суб"єкти політики в сучасних державах, їх класифікація та форми взаємодії.
- •Форми політичної взаємодії суб’єктів політики.
- •3.Політична система суспільства. Держава як основний інститут політичної системи суспільства. Політична система суспільства: сутність та основні риси.
- •Структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •Становлення та розвиток політичної системи України.
- •4.Політична влада як центральний елемент політичної системи Сутність та природа влади. Основні концепції політичної влади.
- •Організація владних відносин у державі. Джерела та ресурси політичної влади.
- •Форми та види політичної влади.
- •Легітимність політичної влади та її типи.
- •Лекція 2 держава як політична форма організацї суспільства.
- •Теорії походження держави.
- •Функції держави.
- •2. Структура, різновиди та парадигми держави.
- •3. Правова держава та громадянське суспільство Поняття та основні засади правової держави.
- •Громадянське суспільство: сутність, функції та суб’єкти.
- •4. Форма держави. Форма держави: поняття та складові елементи.
- •Форма державного правління.
- •Державно-територіальний устрій.
- •Лекція 3. Політичні режими
- •А. Демократія та демократичні політичні режими.
- •Б. Недемократичні політичні режими
- •1. А. Поняття про демократію. Античне і сучасне розуміння демократії.
- •2. А.Політичні принципи демократії.
- •3. А. Концепції демократії.
- •4. А.Основні ознаки демократичного політичного режиму.
- •Б. Недемократичні політичні режими
- •1. Б.Тоталітаризм – політичний феномен хх століття.
- •2. Б.Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його форм.
- •Лекція 4 держава як суб"єкт міжнародних відносин
- •1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.
- •2. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання.
- •4. Україна в системі міжнародних відносин.
3. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання.
Одним із ключових питань міжнародних відносин є міжнародні конфлікти. Незважаючи на те, що з початку XXI ст.. посилюється тенденція до зменшення кількості міжнародних конфліктів, проблема їх врегулювання залишається одним із важливих питань. Сьогодні можна спостерігати ряд міжнародних криз, які посилюють міжнародну напругу, зокрема, це Косово, Ірак, Афганістан та ін.
Міжнародний конфлікт – це зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації цілей та інтересів в умовах протидії. Суб’єктами міжнародних конфліктів можуть бути держави, міждержавні об’єднання, міжнародні організації. Під час конфлікту може змінюватись характер зацікавлених сторін у конфлікті, розширюватись кількість учасників, відбуватись підміна безпосередніх чи другорядних сторін конфлікту. Виникнення політичного конфлікту залежить від політичних інтересів держави, нації та інших суб’єктів міжнародних відносин.
Практика міжнародних відносин свідчить, що в основі міжнародного конфлікту дуже часто є багато чинників, зокрема: 1) бідність і нерівність у добробуті народів; 2) соціально-економічний лад; 3) політичний устрій; 4) територіальні спори; 5) релігійні та національні протиріччя. Кожна зацікавлена сторона демонструє свою волю, висуває власні вимоги, обґрунтовує притаманну їй позицію або при певних обставинах висловлює заперечення. Отже, міжнародна суперечність виникає за умови, якщо принаймні дві країни висувають взаємні претензії.
Виділяють такі типи міжнародних конфліктів:
війна – великомасштабний конфлікт між державами, що прагнуть досягнути своїх політичних цілей за допомогою організованої збройної боротьби;
світова війна – збройний міжнародний конфлікт, у який втягуються групи держав, що переслідують глобальні цілі;
міжнародна криза – конфліктна ситуація, за якої зачіпаються життєво важливі цілі суб’єктів міжнародної політики, обмежений час для прийняття політичних рішень. Події розгортаються непередбачувана, ситуація «ні миру, ні війни».
тероризм – форма політичного насильства, яке спрямовується проти урядів окремих держав (але часто страждають пересічні громадяни) і його метою є створення атмосфери страху.
громадянська війна і революція – стає міжнародним конфліктом у випадку, коле держава звертається по допомогу до інших держав чи організацій і конфлікт набуває міжнародного характеру.
конфлікт малої інтенсивності – відносини між державними та недержавними суб’єктами на регіональному рівні чи у прикордонній зоні, часто такі конфлікти можуть перерости у великомасштабні конфлікти.
Проблема врегулювання міжнародних конфліктів залишається однією із складних та актуальних в різні часи. Виділяють різні точки зору щодо шляхів врегулювання міжнародних конфліктів та підтримки миру на міжнародному рівні, зокрема:
1. створення світового державного порядку, коли окрема організація, наприклад, ООН має найвищу владу у розв’язанні світових проблем і зможе примусити суб’єктів міжнародних відносин виконувати її рішення, що сприятиме уникненню міжнародних конфліктів. Шляхи врегулювання міжнародних суперечностей і конфліктів визначено у Статуті ООН (Стаття 33), який зобов’язує членів ООН дотримуватися принципів справедливості і міжнародного права. Проте компетенція такого світового уряду повинна бути обмежена та чітко регламентована.
2. переговори як шлях до врегулювання конфліктів – у процесі переговорів конфліктна ситуація може бути вирішена шляхом односторонніх або взаємних поступок, іншої прийнятної форми компромісу. Якщо ж діяльність дипломатів не приносить успіху, а напруженість у стосунках ворогуючих сторін загрожує безпеці в світі, до переговорного процесу залучається третя сторона-посередник. Вона може це робити з власної ініціативи або на прохання зацікавлених сторін. З такою місією виступають як держави, так і міжнародні організації, політичні діячі, які користуються довірою і авторитетом, представники світових релігій тощо.
3. посилення інтеграційних процесів, які руйнують міждержавні та міжрегіональні бар’єри, що створює умови для формування міжнародних союзів, асоціацій, мета яких – координація дій держав, об’єднання зусиль та співпраця.
Отже, проблеми міжнародних конфліктів займають важливе місце в системі міжнародних відносин і вирішення міжнародних конфліктів залежить від багатьох чинників, зокрема, від загальної міжнародної ситуації, зацікавленості конфліктуючих сторін у подоланні конфлікту, від рівня розвитку демократії, вмілого використання міжнародних посередників та застосування технологій розв’язання конфліктів.