- •З дисципліни політологічна теорія держави
- •Лекція 1.
- •1.Сутність політики та теоретичні підходи до її визначення
- •2. Суб"єкти політики в сучасних державах, їх класифікація та форми взаємодії.
- •Форми політичної взаємодії суб’єктів політики.
- •3.Політична система суспільства. Держава як основний інститут політичної системи суспільства. Політична система суспільства: сутність та основні риси.
- •Структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •Становлення та розвиток політичної системи України.
- •4.Політична влада як центральний елемент політичної системи Сутність та природа влади. Основні концепції політичної влади.
- •Організація владних відносин у державі. Джерела та ресурси політичної влади.
- •Форми та види політичної влади.
- •Легітимність політичної влади та її типи.
- •Лекція 2 держава як політична форма організацї суспільства.
- •Теорії походження держави.
- •Функції держави.
- •2. Структура, різновиди та парадигми держави.
- •3. Правова держава та громадянське суспільство Поняття та основні засади правової держави.
- •Громадянське суспільство: сутність, функції та суб’єкти.
- •4. Форма держави. Форма держави: поняття та складові елементи.
- •Форма державного правління.
- •Державно-територіальний устрій.
- •Лекція 3. Політичні режими
- •А. Демократія та демократичні політичні режими.
- •Б. Недемократичні політичні режими
- •1. А. Поняття про демократію. Античне і сучасне розуміння демократії.
- •2. А.Політичні принципи демократії.
- •3. А. Концепції демократії.
- •4. А.Основні ознаки демократичного політичного режиму.
- •Б. Недемократичні політичні режими
- •1. Б.Тоталітаризм – політичний феномен хх століття.
- •2. Б.Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його форм.
- •Лекція 4 держава як суб"єкт міжнародних відносин
- •1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.
- •2. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання.
- •4. Україна в системі міжнародних відносин.
Лекція 2 держава як політична форма організацї суспільства.
1. Суть, ознаки, теорії походження та функції держави.
2. Структура, різновиди та парадигми держави.
3. Правова держава і громадянське суспільство.
4. Форма держави.
1. Суть, ознаки, теорії походження та функції держави.
Держава є головним інститутом політичної системи, вона є складним та багатоаспектним суспільним утворенням. Її можна трактувати у двох значеннях:
як сукупність інститутів, установ, організацій, що наділені верховною владою на певній території;
як сукупність людей, які проживають на певній території і об’єднані в єдине ціле органами влади.
Під державою розуміють структуровану і правовим шляхом унормовану суверенну публічну владу, що здійснює контроль над даною територією і виступає від імені всього суспільства при здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій.
Виділяють наступні ознаки:
Територія – частина суші, земних надр, територіальних вод та повітряного простору, на яку дана держава поширює свою владу. Межі території держави визначаються її кордонами, а втрата території означає припинення існування самої держави.
Населення – людська спільнота, що проживає на території держави і підкоряється її владі.
Публічна влада, яка не ототожнює себе з суспільством і в розпорядженні якої є особлива система органів та установ, що професійно виконують функції управління (державно-бюрократичний апарат) та захисту населення (армія, правоохоронні органи тощо).
Наявність правової системи, яка закріплює санкціоновані державою норми, що регулюють суспільне життя і яким повинні підкорятися всі громадяни держави.
Суверенітет – верховенство, повнота та неподільність влади всередині держави та її незалежність у зовнішніх стосунках. Суверенітет має внутрішній і зовнішній аспекти:
внутрішній – можливість для держави розпоряджатися своєю територією та ресурсами, примушувати підлеглих до виконання норм та вимог держави;
зовнішній – неподільність і єдність території, недоторканість державних кордонів, невтручання у внутрішні справи держави з боку інших держав, можливість держави проводити незалежну політику, вступати до міжнародних організацій, встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами та ін. Тут важливим є визнання міжнародною спільнотою за державою права вступати у відносини з іншими державами на юридично рівних засадах.
Володіючи суверенітетом, держава використовує певні прерогативи, до яких належить:
право на організований примус, яке може застосовуватись не лише стосовно громадян держави, а й щодо всіх, хто знаходиться на її території. Для реалізації цієї прерогативи держава володіє особливою системою органів та установ (правоохоронні органи, суди, армія, тюрми);
управління суспільством з метою стабілізації суспільної системи та збереження цілісності суспільства;
збирання податків, мита, випуск грошей і регулювання грошового обміну. Податки є обов’язковими виплатами населення та суб’єктів економічної діяльності, що примусово стягуються державою у встановлених розмірах і фіксовані терміни. Вони використовуються як для утримання державного апарату, так і для вирішення різноманітних соціальних завдань;
монопольне право на видання законів, що поширюються на всю територію і є загальнообов’язковими для всіх громадян;
використання всіх суспільних ресурсів для здійснення внутрішньої і зовнішньої політики.