Б. Недемократичні політичні режими

1. Б.Тоталітаризм – політичний феномен ХХ століття.

1.1.Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму.

1.2 Основні ознаки тоталітарного режиму.

2. Б. Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його

форм.

Згідно з загальноприйнятою класифікацією, до недемократичних політичних режимів належать авторитарний та тоталітарний політичні режими. Кожен з них має свої особливості та різновиди.

1. Б.Тоталітаризм – політичний феномен хх століття.

1.1.Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму. Термін "тоталітаризм" походить від латинського totalis, що означає "весь, цілий, повний".

Поняття тоталітаризм увійшло в політичну лексику у ХХ столітті з праць італійського філософа Дж. Джентіле, який наголошував на визначній ролі держави у долі нації, на необхідності встановлення тотального, всеохоплюючого державного контролю над суспільством. У політичній практиці термін тоталітаризм був використаний лідером італійських фашистів Б. Муссоліні.

Тоталітаризм – суспільно-політичне явище ХХ століття. Це–деспотичний, диктаторський режим, який в першій половині ХХ століття встановився в багатьох країнах Європи, Азії та Латинської Америки. Тільки у Європі протягом 20-30-х рр. і в другій половині 40-х рр. тоталітарні режими функціонували у 17 країнах з 27.

Першою тоталітарною державою після жовтневого перевороту 1917 року став Радянський Союз. У 20-30-ті роки тоталітаризм утверджується в Італії, Німеччині, Югославії, Греції, Іспанії, Португалії, Румунії, Болгарії, Гватемалі, Сальвадорі, Японії. Після Другої світової війни, під тиском Радянського Союзу тоталітарні режими комуністичного зразка сформувались у Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Болгарії, Румунії, Югославії, НДР, Китаї, В’єтнамі, Північній Кореї, Лаосі, Камбоджі і на Кубі.

Вагомий внесок в дослідження тоталітаризму зробили Х.Аренд, Ф.Гаєк, К.Фрідріх, З.Бжезінський, Л.Шапіро та інші, які дійшли висновку, що поняття тоталітаризму стосується не лише політичної влади чи держави, а характеризує стан всієї соціальної системи. Втручаючись в усі сфери життєдіяльності суспільства, (навіть – у приватне життя громадян), режим встановлює над ним тотальний контроль і намагається перебудувати суспільство у відповідності до своєї доктрини.

Отже, тоталітаризм–це певний політичний режим і суспільна система, які характеризуються насильницьким політичним, економічним та ідеологічним пануванням правлячої еліти, організованої в цілісний бюрократичний партійно-державний апарат, очолюваний вождем (фюрером, дуче, каудільо), тотальним контролем над суспільством і особистістю, нічим не обмеженим втручанням в усі сфери життя громадян.

Тоталітарний політичний режим функціонував у двох формах:

праворадикального тоталітаризму (фашизм, нацизм) і

лівоекстремістського тоталітаризму (комунізм, сталінізм).

Праворадикальний тоталітаризм (фашизм, націонал-соціалізм) характеризувався:

-встановленням відкритої терористичної диктатури,

-мілітаризацією усіх сфер життя та експансіонізмом;

-придушенням демократичних прав і свобод;

-ідеологізацією суспільно-політичного життя;

-вождиським принципом побудови державного управління;

Ідеологія фашизму – це войовничий антидемократизм і антикомунізм, заснований на шовінізмі, расизмі, соціал-дарвінізмі. Головним знаряддям внутрішньої і зовнішньої політики є терор, насильство, війни.

В основі фашизму лежать ідеї :

-етнічної, расової винятковості та гегемонії однієї нації;

-вищості окремої нації, яка заснована на спільності раси і крові;

-відстоювання "расової чистоти";

-зміцнення нації за рахунок розширення території;

-розуміння нації, держави і вождя як органічної єдності;

-антипарламентаризму;

-елітизму;

-вождизму;

-розуміння держави як символу і виразу національної єдності;

-абсолютного підкорення особи державі;

-мілітаризації та уніфікації усього суспільного життя.

Фашизм у період між двома світовими війнами утвердився в Італії, Німеччині, Іспанії, Югославії, Болгарії, Румунії, Греції, Португалії, Японії, Сальвадорі, Гватемалі. Був розгромлений силами СРСР та західних демократичних держав. В окремих країнах (Іспанія, Португалія, Греція) фашистські режими у послабленій формі проіснували до середини 70-их років.

Лівоекстремістський тоталітаризм (комунізм, сталінізм) характеризувався:

-всевладдям бюрократичного партійно-державного апарату і його зрощенням з репресивною системою;

-економічним і духовним відчуженням людини;

-командно-адміністративною економікою;

-люмпенізацією суспільства;

-пануванням міфологічної державної ідеології, що грунтувалась на привабливих гаслах "інтернаціональної солідарності трудящих", "світлого комуністичного майбутнього".

Комунізм будував свою політику на теорії класової боротьби і спрямовував репресії проти власного народу. Комуністичні режими відзначались більшою тоталітарністю, оскільки їм вдалось ліквідувати приватну влавність, подолати церковну опозицію

Комунізм як диктатура ультралівих сил, виник раніше і проіснував довше ніж фашизм. СРСР був першою тоталітарною державою. Після воєнної перемоги над фашизмом у 1940-их рр. комунізм утверджується у країнах Центральної та Східної Європи (Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині, НДР, Румунії та Югославії). В Азії тоталітарні режими комуністичного зразка встановлюються у Китаї, Північній Кореї, В"єтнамі; у Латинській Америці – на Кубі.

1.2. Основні ознаки тоталітарного режиму. Незважаючи на те, що між фашизмом і комунізмом існують відмінності, ці два режими мають спільні ознаки. Розглянемо їх.

1.Тотальний контроль держави над усіма сферами суспільно-політичного життя.

2.Єдина, добре організована, побудована за ієрархічним принципом масова політична партія на чолі з лідером (вождем) – важливий елемент в політичній структурі тоталітарного суспільства. Відбувається зрощення партійного та державного апарату. Монопольно володарююча партія формує політичні цілі, визначає засоби їх реалізації.

3.Наявність партійно-державної, обов’язкової для всіх ідеології, відкрита незгода з якою карається як найтяжчий злочин. Ідеологія служить засобом легітимації режиму.

4.Командно-адміністративна економіка з системою жорсткого централізованого контролю і управління всіма її галузями.

5.Монополія на засоби масової комунікації та створення потужної системи ідеологічної обробки населення.

6.Нетерпимість до будь-якого інакомислення. Ідейні опоненти розглядаються як політичні противники, переслідуються і знищуються. Будь-яка опозиція усувається.

7.Застосування особливої системи насильництва і масового терору як специфічного засобу контролю над суспільством.

8.Формування режимами “образу ворога” і на цій основі – агресивної політичної свідомості, як соціально-психологічного фону для репресій. Німецький нацизм оголосив ворогами усі “неарійські” нації; більшовизм оголосив ворогами усіх, хто не належав до „передового робітничого класу” (дворянство, духовенство, "буржуазну" інтелігенцію, "куркулів" тощо).

9.Встановлення монополії на засоби збройної боротьби та мілітаризація суспільного життя.

10.Одномірність політичного, економічного, соціального і духовного життя. Суспільству пропонується один суспільний вибір, один тип власності, одна партія, одна ідеологія, один вождь тощо.

11.“Активна несвобода” особи. Громадянам не лише забороняють мати відмінні від офіційних погляди, а їх постійно примушують демонструвати лояльність до режиму, надавати йому активну підтримку у різного роду кампаніях, демонстраціях, мітингах тощо.

12.Ліквідація демократичних прав і свобод громадян.

Тоталітаризм став причиною величезних людських страждань. Найжахливішими сторінками в історії людства у ХХ столітті стали: масові терори й репрісії; організований більшовицьким режимом штучний голодомор 1932-1933 рр. в Україні, який визнаний геноцидом українського народу; а також холокост, як послідовне і суцільне знищення нацистами євреїв у Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945рр.