Функції держави.

Головне призначення держави полягає в управлінні суспільними справами, забезпеченні цілісності суспільства, узгодженні суспільних інтересів. Своє суспільне призначення держава здійснює через виконання своїх функцій, які можна класифікувати за різноманітними критеріями.

Найбільш загальним є поділ функцій держави на дві групи: внутрішні і зовнішні. Тому ми більш детально зупинимося на характеристиці різновидів внутрішніх і зовнішніх функцій держави.

До зовнішніх функцій держави належать:

• оборонна функція – забезпечує цілісність держави, її безпеку, розвиток військового потенціалу;

• дипломатична – спрямована на створення та забезпечення сприятливих умов для розвитку держави в системі міжнародних відносин, розвиток співробітництва з іншими країнами, інтеграцію у світове співтовариство.

Внутрішні функції держави включають:

• адміністративно-управлінську – управління суспільством з допомогою державно-бюрократичного апарату;

• нормотворчу – видання нормативних актів, що регулюють всі сфери суспільного життя;

• правозахисну – захист конституційних прав і свобод громадян;

• виконання загальносуспільних робіт;

• розв’язання конфліктів і стабілізацію суспільних відносин;

• здійснення політичного керування;

• інтеграційну – об’єднання індивідів в групи, асоціації, спілки, організації;

• національно-консолідуючу – об’єднання різних територій, регіонів в межах державних кордонів, консолідація суспільства в єдину націю.

2. Структура, різновиди та парадигми держави.

Для адекватного функціонування держави необхідною є наявність системи владних органів та установ, які утворюють структуру держави. До неї входять:

1) за ознакою поділу влади:

• законодавчі (представницькі) установи;

• виконавчі органи;

• судові органи.

2) за ознакою виконання функцій:

а) органи, що здійснюють внутрішні функції:

– органи адміністративного управління (чиновницько-бюрократичний апарат);

– органи охорони правопорядку та безпеки (міліція, суд, прокуратура);

– органи соціально-економічного регулювання (фінансово-податковий апарат, органи зв’язку, комунікації, транспорту);

– органи духовного виробництва (освіта, наука, культура, ЗМІ).

б) органи, що здійснюють зовнішні функції:

– збройні сили;

– розвідка;

– органи міждержавних відносин.

Держави можна класифікувати за різними критеріям, виділяючи, відповідно, різноманітні типи держав.

В науковому середовищі склалося різне ставлення, різні погляди на суть та призначення держави. Для систематизації підходів до розуміння держави та особливостей її взаємодії з суспільством використовують поняття парадигми – концептуальна модель, схема теоретичного осмислення держави та її сприйняття суспільною свідомістю. Іспанський політолог Х.Карраседо виділяє три парадигми держави:

1. Парадигма справедливої держави – концепція, яка виходить з того, що держава є абсолютом, наділена вищою мудрістю. Така держава сама встановлює суспільний порядок, втручається у всі сфери суспільного життя. Громадяни ж повинні підкорятися нормам, що їх встановлює держава. Діяльність держави не підлягає критиці. На практиці такі держави тяжіють до тоталітаризму і на сучасному етапі знайшли своє втілення, зокрема, у деяких ісламських країнах (Іран та ін.).

2. Парадигма держави політичного реалізму – концепція, яка, на відміну від попередньої, передбачає мінімум державності. Держава виступає гарантом свободи індивіда, відсутності втручань в його особисте життя. Головне завдання держави – запобігти конфліктам і досягнути рівноваги в суспільстві. Вона має право використовувати примус лише в крайніх випадках.

3. Парадигма правової держави – передбачає регулювання відносин між громадянами і владою відповідно до конституційного ладу. Правова держава є гарантом прав і свобод людини, вона є вищою формою, яку створило людство. Більш детально на характеристиці правової держави ми зупинимося в окремому розділі.

С хема 13.1.

Парадигми держави за Х.Карраседо.