7.4. Визначення потреби підприємства в кредитах. Кредитний договір

Найчастіше потреба в кредитах має відносно короткостроковий характер (до 1 року) і виникає для поповнення оборотних коштів. Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів здійснюється таким чином:

• на І етапі розраховується потреба в оборотних коштах в цілому та за окремими напрямами: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції;

• на II етапі визначається необхідний розмір залучених кредитів в банку на покриття збільшеної потреби в оборотних коштах. Для цього використовується формула:

К_ОБ = ОК– ОК_В– ОК_ПР + КЗ, (7.1)

де К_ОБ – необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти, грн.; ОК – потреба в оборотних коштах, грн.; ОК_В — власні оборотні кошти на початок періоду, грн.; ОК_ПР – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства, грн.; КЗ – зменшення кредиторської заборгованості, грн.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми, за окремими етапами її реалізації та з врахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовувалася на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво. Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення (це час з моменту надходження банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати процентів за користування). Період залучення кредиту визначається банком.

У банківській практиці для визначення розмірів кредиту використовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у процентах до загальної величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, виходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування.

З метою отримання кредиту між банком і позичальником укладається кредитний договір. Кредитний договір – це документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання щодо видачі, використання і погашення позики.

Кредитний договір повинен містити такі розділи:

• загальні положення:

• найменування сторін;

• предмет договору (вид кредиту, сума, строк, розмір процентної ставки, умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом);

• порядок видачі і погашення кредиту;

• порядок нарахування та сплати процентів;

• права і обов'язки позичальника;

• права і обов'язки банку;

• відповідальність сторін;

• строк дії договору;

• особливі умови;

• юридичні адреси сторін та реквізити.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредиторської угоди, в якій в обов'язковому порядку передбачається відповідальність підприємства-позичальника за використання не за цільовим призначенням одержаного кредиту у вигляді штрафу в розмірі до 25% від розміру використаного не за призначенням кредиту, а якщо для підприємства банк використовує кредитні ресурси НБУ, то штраф складає не менше 25%. При чому за порушення цієї норми чинного банківського законодавства банк несе матеріальну відповідальність перед НБУ. При порушенні підприємством строків повернення кредитів і затримці сплати процентів банк у встановленому чинним законодавством порядку вживає заходів щодо стягнення боргу на свою користь. Примусове стягнення таких боргів здійснюється банком, якщо це передбачене договором. У разі неможливості стягнення боргів підприємства банк має право порушити в суді справу про банкротство підприємства-боржника. Банк за законом зобов'язаний зберігати банківську таємницю та забезпечувати конфіденційність інформації щодо операцій здійснюваних клієнтами, в тому числі операцій з видачі, повернення кредитів та сплати процентів.

Підприємства можуть отримувати кредит двома шляхами:

• суть першого полягає в тому, що питання про надходження позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. Позика надається на певний строк і пов'язана з потребами позичальника у грошових коштах для фінансування цільової потреби.

• другий шлях полягає в тому, що банк надає позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування (кредитна лінія). Для банку відкрити кредитну лінію означає взяти на себе позабалансове зобов'язання про надходження грошових коштів. Для проведення операцій кредитування банк може відкрити позичальнику простий (окремий) позиковий рахунок і поточний рахунок з правом на овердрафт.

Простий позиковий рахунок використовується для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Погашення позики здійснюється з поточного рахунку позичальника за його власні кошти.

Спеціальний позиковий рахунок застосовується коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в запозиченні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документу. Операції з видачі позики здійснюються шляхом сплати грошово-розрахункових документів безпосередньо із спеціального позикового рахунку. Кредити погашаються планово з поточного рахунку, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення.

Поточний рахунок з правом на овердрафт відкривають позичальникам, які укладають з банком угоду для отримання такого виду позики як овердрафт. Позика видається шляхом сплати грошово-розрахункових документів позичальника. На погашення позики йдуть всі суми, які зараховані на поточний рахунок позичальника.