7.3. Види банківських кредитів та принципи кредитування

Банківські кредити класифікують за певними ознаками (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Класифікація банківського кредиту

Ознака класифікації	Види кредиту
1	2
За цільовим призначенням:	виробничі споживчі
За строком користування:	строкові до запитання прострочені відстрочені
За методом надання:	кредити, що надані у разовому порядку кредити надані відповідно до відкриття кредиторської лінії гарантовані кредити із заздалегідь обумовленою датою надання; кредити із наданням при виникненні необхідності
За забезпеченням	забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової компанії); незабезпечені (бланкові)
За ступенем ризику	стандартні; кредити із підвищеним ризиком

Продовження таблиці 7.1

1	2
За характером і способом сплати процентів	з фіксованою процентною ставкою; з плаваючою процентною ставкою; зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту; зі сплатою процентів у міру використання позичених коштів
За способом погашення	поступове погашення; одночасною сплатою після закінчення строку; відповідно до умов, передбачених у кредититній угоді
За характером повернення	з одноразовим поверненням; з погашенням в розстрочку; з регресією платежів (коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи ін. боргове зобов’язання третьої особи)
За видами обслуговування:	кредити на строк; кредитна лінія; контокорентний; кредит під врахування векселів; акцентний кредит; авальний кредит;

Виробничі кредити — використовуються у сфері виробництва та реалізації суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних засобів.

Споживчі кредити — пов'язані з покращанням житлових умов і створенням підсобного господарства, придбанням товарів у кредит і на невідкладні потреби.

Строкові кредити — надані на визначений у договорі термін (короткострокові, середньострокові та довгострокові).

Кредити до запитання — кредити, що видаються на невизначений строк і на вимогу кредитора повинні бути повернути у визначений ним час (якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у самостійно визначений термін).

Прострочені кредити — кредити, строк погашення яких, встановлений кредитним договором, минув.

Відстрочені кредити — кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк.

Кредити, що надані у разовому порядку мають місце тоді, коли рішення щодо надання приймаються окремо з кожного кредиту на підставі заяви або іншого документа позичальника.

Кредити надані відповідно до відкриття кредиторської лінії — коли кредити надаються у межах раніше визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу з банком його умов.

Гарантовані кредити — коли банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнтові кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду.

Кредити на строк — це кредит, який надається повністю відразу ж після укладання кредитної угоди.

Кредитна лінія — це оформлена договором згода банку надати позичальнику кредит протягом певного часу у розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Контокорентний кредит — це вид банківського кредиту у національній або іноземній валюті, що надаються надійному клієнтові понад залишок його коштів на поточному рахунку у банку. Для погашення заборгованості використовуються всі кошти, які надходять на поточний рахунок клієнта з будь-яких джерел.

Кредит під врахування векселів — це короткотерміновий кредит, який банк надає пред'явникові векселів, обліковуючи їх до настання терміну оплати зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику векселів їх номінальну вартість за мінусом дисконту (дисконт - це сума знижки у процентах, які утримують банки при здійсненні операцій з врахуванням векселів).

Акцентний кредит — це один з видів короткотермінових кредитів банків, який надається векселедавцеві (платникові за векселем) і виступає як гарантія.

Авальний кредит — це кредит, призначений для сплати банком за зобов'язаннями клієнта в томувипадку, коли сам клієнт не може цього зробити у формі поручительства або гарантії.

Система банківського кредитування базується на використанні ряду базових принципів. Принципи кредитування – це визначальні правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Виділяють п’ять основних принципів банківського кредитування:

• цільове призначення;

• поверненість;

• строковість;

• платність;

• забезпеченість.

Цільовий характер кредитування – передбачає вкладення запозичених коштів у конкретні господарські процеси. Кредит надається позичальнику здебільшого на конкретну ціль, а не тому, що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність повернення позики, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.

Поверненість кредиту – передбачає надання позики у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу. Від дотримання цього принципу залежить можливість надання нових кредитів, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позики.

Строковість кредиту – вимагає повернення позики в строки, передбачені кредитною угодою. Порушення даного принципу кредитування призводить до перетворення термінової заборгованості за позиками у прострочену. В разі порушення строків повернення і наявності прострочених позик нові кредити, як правило, не надаються.

Платність кредиту – полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді відсотків. За рахунок відсотків банки покривають свої витрати й одержують прибуток.

Забезпеченість кредиту – полягає в прийнятті кредитором додаткових заходів щодо гарантування повернення позики у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позики, оскільки їх може бути достатньо для захисту кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником. Забезпеченням позики може бути майно (нерухоме, рухоме), цінні папери, валютні цінності, що приймається у заставу, а також зобов'язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). На випадок зниження ринкової ціни застави її розмір повинен перевищувати розмір позики. Якщо позичальник надійний і кредитоспроможний, забезпечення позики може і не вимагатися.