14. Поняття державної служби і державного службовця.

 Державна служба - профес. діяльність осіб, які займають посади в органах держ. влади та їх апараті. Такі особи є державними службовцями, мають відповідні службові пов­новаження та одержують грош. винагороду з держ. коштів. (ст.1 ЗУ „Про державну службу”).

Д. с. грунтується на засадах: служіння наро­ду України, демократизму і законності, гу­манізму та соціальної справедливості, пріо­ритету прав людини та гр-нина, персон. відповідальності за виконання служб, обо­в'язків, дотримання прав і закон, інтересів органів місії;, самоврядування, а також прав підприємств, установ, організацій, об'єднань гр-н. Особи, зайняті на Д. с, мають відзна­чатися високим рівнем професіоналізму, компетентності, ініціативністю, чесністю, відданістю справі.

За ст. 38 Конституції Ук­раїни гр-ни України користуються рівним правом доступу до Д. с. Це право реалізу­ється незалежно від їх походження, соціаль­ного становища і майн. стану, расової та нац. належності, статі, політ, поглядів, реліг. переконань, місця проживання. Водночас неодмінними умовами прийняття на Д. с. є наявність у працівника відповідної освіти і профес. підготовки. Держ. служ­бовцям забороняється брати участь у страй­ках та вчиняти ін. дії, що перешкоджають норм, функціонуванню держ. органу влади, а також вчиняти дії, передбачені ст. 1,5 За­кону України «Про боротьбу з корупцією» (1995).

В Україні встановлено 7 категорій посад (від першої, вищої, — до сьомої, нижчої) та 15 рангів (від першого, вищого, —до п'ятнад­цятого, нижчого) держ. службовців. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України; другої категорії — КМ України; ін. ранги — керів­ником держ. органу, в системі якого працює держ. службовець. Позбавлення присвоєно­го рангу можливе лише за вироком суду. Гра­ничний вік перебування на Д. с. в Україні становить 60 років для чоловіків і 55 —для жінок. Строк перебування конкр. держ. служ­бовця на Д. с. може бути продовжено, але не більш як на 5 років.

 

15. Поняття посади і посадової особи.

Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадова особа -  керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. (ст. 2 ЗУ «Про державну службу»)

Конкр. обов'язки та права (обсяг повнова­жень) працівників, які обіймають відповідні П., визначаються на основі кваліфікац. ха­рактеристик і мають відображатися у посадо­вих положеннях та інструкціях.

Від­повідно до Закону України «Про державну службу» (1993) встановлено 7 категорій П. державних службовців. П. обумовлює коло функц. діяльності праців­ника та його службовий статус. Вона також передбачає відповідну винагороду тому, хто її займає. Зміна П. працівником чи звільнення його з П. допускається тільки з додержанням вимог, передбачених КЗпП України.

В Україні прав, статус посадової особи визначається За­коном «Про державну службу» (1993) та ін. нормат.-лрав. актами. Окр. групу серед посадових осіб становлять представники органів законод., викон. і суд. влади. Ці особи наділені правом у межах наданих їм повноважень приймати рішення, обов'язкові до виконання фіз. і юрид. особами, в т. ч. їм не підпорядкованими.