- •1. Поняття адміністративного права.
- •2. Предмет і система адміністративного права.
- •3. Адміністративне право, як юридична наука і навчальна дисципліна.
- •4. Співвідношення адміністративного права та державного управління.
- •5. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •6. Загальне поняття управління.
- •7. Принципи державного управління.
- •8. Державне управління, як форма прояву державно-виконавчої влади.
- •9. Поняття суб'єктів адміністративного права.
- •10. Складові адміністративної правосуб'єктності.
- •11. Класифікація органів державної виконавчої влади.
- •12. Поняття місцевого самоврядування.
- •13. Місце органів державної виконавчої влади в системі державних виконавчо-розпорядчих органів.
- •14. Поняття державної служби і державного службовця.
- •15. Поняття посади і посадової особи.
- •16. Інститут державної служби України.
- •17. Характеристика обмежень щодо держаних службовців.
- •18. Відповідальність державних службовців.
- •19. Управління державною службою.
- •20. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання та його складові частини.
- •21. Поняття адміністративно-правової норми.
- •22. Відміна адміністративно-правових норм від норм інших галузей права.
- •23. Реалізація норм адміністративного права.
- •24. Структура адміністративно-правової норми.
- •25. Класифікація адміністративно-правових норм.
- •26. Поняття адміністративно-правових відносин.
- •27. Види адміністративних правовідносин. Адміністративно-правові відносини, що виникають за участю правоохоронних органів та суду.
- •28. Поняття форм державного управління.
- •29. Правові акти державного управління як владні дії державних виконавчо-розпорядних органів.
- •30. Поняття, особливості і мета адміністративного примусу.
- •31. Заходи адміністративного попередження і припинення.
- •32. Поняття законності і дисципліни у державному управлінні.
- •33. Характеристика адміністративного нагляду, що застосовується міліцією.
- •34. Державно-правовий механізм забезпечення законності у державному управлінні.
- •35. Контроль і нагляд , як засоби забезпечення законності у державному управлінні.
- •36. Поняття адміністративного правопорушення.
- •37. Склад адміністративного правопорушення.
- •38. Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів і дисциплінарних проступків.
- •39. Відповідальність неповнолітніх, посадових осіб, військовослужбовців.
- •40. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
- •41. Поняття адміністративного стягнення.
- •42. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
- •43. Поняття адміністративного процесу.
- •44. Суб'єкти адміністративного процесу.
- •45. Адміністративне провадження: поняття, стадії, система, види.
- •46. Характеристика управління економікою в сучасний період.
- •47. Складові елементи економічної сфери.
- •48. Органи управління економікою.
- •54. Поняття та особливості міжгалузевого управління.
- •55. Система органів управління кредитно-банківською сферою.
- •56. Особливості державного управління в галузі статистики та обліку.
- •57. Суб'єкти міжгалузевого управління.
- •58. Поняття, зміст та особливості управління адміністративно-політичною сферою.
- •59. Система органів управління обороною.
- •60. Система органів управління державною безпекою України.
- •61. Управління в галузі охорони державного кордону.
- •62. Система управління органами юстиції.
- •63. Управління закордонними справами.
- •64. Понятгя соціально-культурної сфери.
- •65. Суб'єкти державного управління соціально-культурною сферою.
- •66. Управління освітою.
- •67. Управління наукою.
- •68. Управління соціальним захистом населення.
32. Поняття законності і дисципліни у державному управлінні.
Законність і дисципліна - основні умови існування будь-якої демократичної держави, його обов'язкові риси. Вони невіддільні друг від друга. Законність можлива тільки при чіткому дотриманні дисципліни всіма фізичними і юридичними особами, а дисципліна, у свою чергу, обумовлюється рамками закону. Словник визначає законність як «загальноприйняте, установлене правило співіснування, норму повеінки», що охороняється законами, а дисципліну - як « точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та ін. соціальними нормами правил поведінки у держ. і сусп. житті».
У юридичній науці під законністю розуміють «неухильне виконання законів і відповідних їм інших нормативних актів органами держави, посадовими особами, громадянами й громадськими організаціями». Це означає, що законність обов'язкова для всіх елементів держави (органів законодавчої, виконавчої й судової галузей влади, інших державних і недержавних організацій, громадян). Вона також є умовою, що забезпечує можливість безперешкодної реалізації прав громадян, суспільних організацій на самовираження й вільний розвиток.
Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких принципах:
- загальнообов’язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо.
- єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави.
-неприпустимості протиставлення законності і доцільності.
Ознаки законності:
-всі рішення, що приймаються державним органом, повинні відповідати чинному законодавству.
-рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу.
-всі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам.
-взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та їх об’єднаннями здійснюються у межах взаємних прав і обов’язків, які визначені на законних підставах.
Законність можна розглядати і як метод державного управління, тобто сукупність прийомів, способів, за допомогою яких держава забезпечує належне поводження своїх суб'єктів.
Для того щоб забезпечити режим законності, держава повинна створити відповідну основу для цього. Такою основою (або гарантіями) законності в державному керуванні є наявність: 1) певних економічних умов; 2) розвинутої політичної системи; 3) механізму соціального захисту населення; 4) науково обґрунтованої системи норм права, що відповідає вимогам часу й доступна для розуміння всіма суб'єктами державного управління; 5) механізму примусу, що чітко працює в рамках закону.
Важливою умовою законності й дисципліни в державному керуванні варто визнати також високу правову культуру громадян і апарата виконавчої влади, що, у свою чергу, є слідством загального рівня утворення й культури суспільства.
Таким чином, законність і дисципліна - це обов'язкові риси правової держави, сукупність форм і методів державного управління, які знаходять своє зовнішнє відображення в чинному законодавстві й за допомогою яких держава регулює взаємини в суспільстві, досягається стан законослухняного поводження об'єктів управління.