45. Адміністративне провадження: поняття, стадії, система, види.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення — особли­вий різновид адміністративного процесу, який значною мірою врегульований правовими нормами, що сконцент­ровані в розділах IV та V КпАП (глави 18—33).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це діяльність учасників адміністративно-деліктних відносин щодо розгляду та вирішення адміністративних справ, зокрема, щодо застосування адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.

Стадія -  така порівняно самостійну частину провадження, яка поряд з його загальними завданнями має властиві тільки їй завдання й особливості. Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників про­вадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.

Провадження має чотири стадії: адмі­ністративне розслідування; розгляд справи; перегляд постанови; виконання постанови.

Система стадій і етапів провадження може бути представлена та­ким чином:

1.  Адміністративне розслідування: а) порушення справи; б)  встановлення  фактичних обставин;  в)  процесуальне оформлення  результатів  розслідування;  г)  направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю;

2.  Розгляд справи: а) підготовка справи до розгляду і заслуховування; б) заслуховування справи; в) прийняття постанови; г) доведення постанови до відома;

3.  Перегляд постанови: а) оскарження, опротестування постанови; б) перевірка законності постанови; в) винесен­ня рішення; г) реалізація рішення;

4.  Виконання постанови: а) звернення постанови до ви­конання; б) безпосереднє виконання.

Кожний етап, у свою чергу, складається з ряду послі­довно здійснюваних конкретних дій. Згідно з цим структу­ра провадження у справах про адміністративні правопору­шення є чотирирівневою: дії—етап—стадія—провадження у цілому.

Види прова­джень: нормотворчі; установчі; правозастосовчі.

Для нормотворчих проваджень найбільш характерними є провадження по виданню нормативних актів управління.

Для установчих проваджень найбільш характерними є адміністративні провадження по:

1)  створенню, реорганізації і ліквідації організаційних структур у сфері державного управління;

2)   комплектуванню організаційних структур у сфері державного управління персоналом.

До правозастосовчих провадженньє належать;

1. п. по застосуванню заходів примусу в державному управлінні;

2. п. по застосуванню заходів заохочення і стимулювання в державному управлінні;

3.п. по реалізації громадянами своїх прав і обов'язків;

4. п.  по  реалізації  юридичними  особами своїх прав і обов'язків;

5. п. по  здійсненню  контролю  і  нагляду (контрольно-наглядове провадження) та цілий ряд інших.

46. Характеристика управління економікою в сучасний період.

 Управління економікою в сучасний період носить в основному регуляторний характер, тобто стрямоване лише на загальне впорядкування суспільних відносин у конкретній сфері економіки, що здійснюється відповідно до вимог законодавства шляхом прямого впливу на господарську діяльність суб'єктів економічних відносин - установлення загальних правил, нормативів, стандартів того або іншого виду діяльності.

Регулювання з боку держави застосовується для забезпечення безпеки громадян від можливих несприятливих наслідків ведення господарської діяльності, захисту прав споживачів від неправомірних дій комерційних організацій, стабілізації макроекономічних процесів, формування матеріального державного резерву.

Тому всі засоби, використовувані при реалізації адміністративно-правового впливу на економічні відносини, мають певну специфіку:

- використовуються органами виконавчої влади;

- застосовуються на основі правових норм;

- пов'язані з визначенням меж господарської діяльності;

- їхнім призначенням є визначення статусу суб'єктів підприємницької діяльності й установлення можливого для них виду поводження;

- контроль за здійснюваною діяльністю, своєчасність застосування засобів забезпечення й примуси у випадку відхилення від виконання встановлених обов'язків і заборон;

- часто пов'язані із установленням реєстраційного, повідомного або дозвільного адміністративно-правового режиму;

- формою їхнього вираження, як правило, є індивідуальні рижики акти виконавчої влади, адміністративні договори, акти реєстрації й т.п.;

Засобом захисту публічних інтересів в економічній сфері визначають правила за допомогою встановлення загальних для всіх суб'єктів комерційної діяльності економічних параметрів.

Методи управління економікю поділяються на прямі та опосередковані.

До методів прямого державного впливу зокрема належать:

- державні замовлення й контракти на поставку продукції;

- визначення стратегічних цілей розвитку економіки, їхнє відображення в індикативних планах, державних програмах;

- ліцензування операцій по експорту й імпорту товарів;

- державна підтримка програм, контрактів і замовлень;

- установлення нормативних вимог до якості й сертифікації технологій і продукції.

Прямі методи державного регулювання не передбачають створення додаткового матеріального стимулу, не загрожують фінансовими збитками й опираються на силу державної влади.

Методи непрямого впливу, навпаки, використовують такі важелі, за допомогою яких впливу піддається поведінка господарюючих суб'єктів, їхні інтереси й стимули. Це важелі податкової, кредитної, зовнішньоекономічної, валютної, амортизаційної політики. Дія непрямих регуляторів є безадресним, має автоматичний характер.