36. Поняття адміністративного правопорушення.

Адміністративне правопорушення — це конкретне діян­ня (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у ре­альній дійсності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. (ст. 9 КпАП).

Ознаками адміністративного правопорушення є: діяння, поведінка, вчинок людини, дія або бездіяльність, а також акт зовнішнього вираження відношення особи до реальної дійсності, іншим людям, суспільству, державі. Закону непідвласні переконання, думки людей, якщо вони не знайшли зовнішнього вираження.

Діяння визнається адміністративним правопорушенням при наявності таких ознак: суспільна шкідливість, протиправність, провина й адміністративна караність.

Суспільна шкідливість дії або бездіяльності означає, що воно заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони, які передбачені ст. 9 КпАП.

Протиправність означає, що дія або бездіяльність прямо заборонена адміністративно-правовими нормами. Ознака протиправності вказує також на неприпустимість застосування аналогії закону, що сприяє зміцненню законності, виключає можливість залучення до адміністративної відповідальності за діяння, не передбачені законом про адміністративні правопорушення.

Адміністративне правопорушення (провина) може бути тільки винним діянням.

Провина складається в психічному відношенні особи до діяння і його шкідливих наслідків, може бути навмисної або необережної. Ступінь провини враховується при накладенні адміністративного стягнення, при звільненні від адміністративної відповідальності або передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу.

Адміністративна караність означає, що адміністративною провиною зізнається тільки таке протиправне, винне діяння, за яке законом передбачене застосування адміністративних стягнень. Реалізація адміністративного стягнення не завжди супроводжує адміністративну провину, але можливість застосування стягнень становить його невід'ємну властивість.

Розглянуті ознаки є найбільш характерному й істотному, властивому будь-якому адміністративному правопорушенню (провині), характеризують його як фактичну підставу адміністративної відповідальності й становлять її матеріальне поняття. Останнє конкретизується в законодавстві про адміністративні правопорушення у формі конкретних складів провини, у яких законом передбачені необхідні й специфічні ознаки того або іншого конкретного діяння.

Адміністративні правопорушення (провини) різняться по специфічних ознаках, які характеризують їх об'єктивні й суб'єктивні сторони.

 

37. Склад адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена законом сукупність ознак, при наявності яких діяння вважається адміністративною провиною. Склад адміністративного правопорушення утворять ознаки, що характеризують об'єкт, об'єктивну й суб'єктивну сторони, суб'єкта правопорушення.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це те, на що воно зазіхає. Адміністративне правопорушення заподіює шкоду або створює загрозу його заподіяння суспільним відносинам, які й утворюють об'єкт провини. Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності розрізняють загальний, родовий і безпосередній об'єкти провини.

Загальний об'єкт - вся сукупність суспільних відносин, охоронюваних законодавством про адміністративні правопорушення.

Родовий об'єкт - це група однорідних або тотожних суспільних відносин, охоронюваних комплексом адміністративно-правових норм. Адміністративно-правовими засобами охороняються суспільні відносини, регульовані нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, екологічного й ін.

Видовий об'єкт - відособлена група суспільних відносин, загальних для ряду провин. Так, природоохоронні відносини, що є об'єктом екологічних правопорушень, включають групи відносин, спрямованих на охорону земель, надр, вод, лісів, повітря, тваринного миру.

Безпосередній об'єкт  - охоронювані законом конкретні суспільні відносини, яким заподіюється шкода правопорушенням, що підпадає під ознаки конкретного складу.

Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, що визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належить діяння (дія або бездіяльність), їхні шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя й засоби здійснення провини.

Основною й обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння; відсутність цієї ознаки виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Всі інші ознаки носять факультативний характер.

Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення  становить пов'язане з його здійсненням психічний стан особи. До ознак, що характеризують суб'єктивну сторону, ставляться вина, мотив і мета здійснення правопорушення. Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони адміністративної провини. Це психічне відношення особи до зробленого їм суспільно шкідливому діянню і його наслідкам, що проявляється у формі умислу або необережності.

Мотив і мета здійснення адміністративного правопорушення - факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу провини. Під мотивом розуміється усвідомлене особою внутрішнє спонукання, якою воно керується при здійсненні правопорушення. Мета - це наслідок, результат, якого хоче досягти особа, роблячи адміністративне правопорушення.

Суб'єктом адміністративного правопорушення визнається фізична, осудна особа, що досягла на момент здійснення правопорушення віку, з якого наступає адміністративна відповідальність – 16 років.

Осудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії й управляти ними, а виходить, і нести за них  відповідальність.

Ознаки, що характеризують об'єкт, об'єктивну й суб'єктивну сторони, суб'єкта адміністративного правопорушення, є основними. Крім них, законом установлені додаткові ознаки, які підвищують ступінь суспільної шкідливості основного складу й називаються кваліфікуючими (повторне здійснення однорідного правопорушення, наявність шкідливих наслідків, здійснення правопорушення певним суб'єктом, брутальність або систематичність порушення й ін). Наявність кваліфікуючих ознак підвищує відповідальність за адміністративне правопорушення.