- •1. Конституційне право на житло, його зміст.
- •2. Поняття і предмет житлового права.
- •3. Житлове законодавство як комплексна галузь права.
- •4. Поняття житлового фонду. Види житлових фондів.
- •5. Приватний житловий фонд. Структура та особливості регулювання житлових відносин.
- •6. Державний і комунальний житлові фонди: поняття та склад житлового фонду.
- •7. Управління житловим фондом. Органи, які здійснюють управління житловим фондом.
- •8. Переведення житлових будинків в нежитлові і виключення житлових будинків (приміщень) з житлового фонду.
- •9. Підстави користування житловими приміщеннями.
- •10. Правові підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов.
- •11. Порядок прийняття на квартирний облік. Підстави зняття з квартирного обліку.
- •12. Черговість надання громадянам житлових приміщень. Позачергове, першочергове надання житлових приміщень.
- •13. Надання житлових приміщень особам, які не перебувають на квартирному обліку.
- •14. Ордер на житлове приміщення. Порядок і підстави визнання ордера недійсним.
- •15. Вимоги до житлового приміщення, яке надається. Норма житлової площі.
- •16. Право на додаткову житлову площу.
- •17. Надання житлового приміщення, яке звільнилося в квартирі, де проживають два і більше наймачів.
- •18. Загальна характеристика договору найму житлового приміщення в будинках державного та комунального житлового фонду.
- •19. Право наймача на користування житловим приміщенням і вселення інших осіб.
- •20. Поняття члена сім’ї наймача житлового приміщення.
- •21. Право наймача на збереження і бронювання житлового приміщення.
- •22. Право наймача на приватизацію житлового приміщення. Способи приватизації.
- •23. Об’єкти приватизації. Житлові приміщення, які не підлягають приватизації.
- •24. Право наймача на обмін житлового приміщення. Умови, за яких обмін житловими приміщеннями не дозволяється.
- •25. Право наймача на здачу житлового приміщення в піднайм. Права і обов’язки піднаймачів.
- •26. Тимчасові мешканці. Відмінність тимчасових мешканців від піднаймачів.
- •28. Права наймача житлового приміщення у випадку капітального ремонту.
- •29. Обов’язки наймача житлового приміщення.
- •30. Загальні принципи оплати житлових приміщень і комунальних послуг.
- •31. Обов’язки наймодавця за договором найму житлового приміщення в будинках державного та комунального житлового фонду.
- •32. Зміна договору найму житлового приміщення.
- •33. Порядок і підстави виселення з житлового приміщення з наданням іншого житла.
- •34. Порядок і підстави виселення з житлового приміщення без надання житла.
- •35. Підстави і порядок надання службових житлових приміщень.
- •36. Права і обов’язки наймача службового житлового приміщення.
- •37. Припинення користування службовими житловими приміщеннями.
- •38. Правове регулювання порядку надання гуртожитків і користування ними. Припинення користування гуртожитком.
- •39. Забезпечення громадян житлом у будинках жбк.
- •40. Права та обов’язки членів жбк. Виключення з жбк.
- •41. Право власності на об’єкти загального користування в багатоквартирному будинку. Поняття кондомініуму.
- •42. Права та обов’язки власника житлового будинку.
- •43. Договір комерційного найму житлового приміщення.
- •44. Забезпечення житловими приміщеннями громадян, будинки яких підлягають знесенню у зв’язку з вилученням земельних ділянок.
- •45. Договір купівлі-продажу житлового приміщення.
- •46. Договори міни та обміну житлових приміщень.
- •47. Договір довічного утримання.
- •48. Застава житлових приміщень.
- •49. Спадкування житлових приміщень.
- •50. Забезпечення схоронності житлового фонду. Обов’язки громадян із забезпечення схоронності житлового фонду.
- •51. Відповідальність за порушення житлового законодавства.
- •52. Порядок розгляду житлових спорів.
47. Договір довічного утримання.
Договір довічного утримання — це одна з правових форм можливості фізичної особи у разі необхідності забезпечити собі довічний догляд. За договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно. Відчужувачем у договорі може бути фізична особа незалежно відвіку та стану здоров'я. Цивільним кодексом України допускається і встановлення довічного утримання на користь кількох фізичних осіб, частки яких у праві на одержання утримання вважаються рівними. Набувачем у цьому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа. У договорі довічного утримання має бути обов'язково вказано оцінку відчужуваного майна, яка визначається за погодженням сторін, а також конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання.
Договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо він передбачає відчуження нерухомого майна, то підлягає також державній реєстрації. Набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами та відчужувати його. Відчужувач майна набуває права застави на це майно. Випадкова втрата або пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє набувача від обов'язків, взятих на себе за договором. Договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду: • на вимогу відчужувача або осіб, на користь яких був укладений договір, якщо набувач майна не виконує обов'язків, які він взяв на себе за договором; • на вимогу набувача майна (фізичної особи), якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не в змозі надавати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі обумовлене забезпечення (суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором). У разі розірвання договору із зазначених вище підстав майно має бути повернене відчужувачеві. При цьому, витрати на забезпечення відчужувача, здійснені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються. Договір припиняється зі смертю відчужувача. Якщо право на одержання мали кілька осіб, то у разі смерті однієї з них договір припиняється щодо особи, яка померла. У разі смерті набувача майна (фізичної особи) обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить майно, яке було відчужене за договором, а при ліквідації юридичної особи обов'язки за договором довічного утримання переходять до правонаступників юридичної особи, яка уклала договір.
48. Застава житлових приміщень.
Застава житла за проектом Житлового Кодексу допускається під отримання кредитів для будівництва нового. Але не зрозуміло, як діятимуть кредитори у випадку, коли позичальник не виконає своїх боргових зобов’язань і не збудує нового житла. Невже, відповідно до законів України про заставу, про виконавче провадження, про виконавчу службу на це майно буде звернуто стягнення і ці мешканці будуть виселені з житла, яке вони зайняли? Чи буде в цих випадках держава нести ризик за цими угодами, чи дозволить громадян позбавити житла, що було предметом застави? Проект нового Житлового Кодексу відповіді на ці запитання не дає.