28. Права наймача житлового приміщення у випадку капітального ремонту.

Стаття 100. Переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення

Переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Якщо проектом капітального ремонту жилого будинку передбачено переобладнання чи перепланування квартир, з цим проектом повинні бути ознайомлені наймачі та члени їх сімей. Зауваження і пропозиції зазначених осіб, не враховані проектною організацією, розглядаються органами, які здійснюють управління відповідним житловим фондом, а також виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, який затверджує проект капітального ремонту будинку.

29. Обов’язки наймача житлового приміщення.

Наймач, зобов’язується: використовувати житло за призначенням; дотримуватися правил користування приміщення­ми жилих будинків і прибудинковими територіями, своєчасно вжи­вати заходів до усунення виявлених у квартирі несправностей; не допускати самовільного перепланування квартир, руйнування конструкцій будинку, заміни та перестановки технічного обладнан­ня у квартирі; забезпечувати цілісність пломб приладів обліку води, тепла та газу, не допускати самовільного втручання в роботу цих приладів; у встановлені терміни сплачувати квартирну плату і плату за комунальні послуги, економно використовувати воду, газ, елект­ричну та теплову енергію; дотримуватися правил пожежної та газо­вої безпеки; допускати у квартиру та інші займані наймачем примі­щення для огляду елементів жилого будинку та його обладнання, перевірки показань засобів обліку в денний час, а у разі аварій і в нічний час, працівників підприємств з обслуговування житлового фонду за наявності у них відповідних посвідчень. При виїзді разом з членами сім’ї із житла звільнити і здати його наймодавцю в належ­ному технічному й санітарному стані.

30. Загальні принципи оплати житлових приміщень і комунальних послуг.

Власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити плату власнику будинку за обслуговування і ремонт будинку, в той час як наймачі квартир державного житлового фонду вносять плату за найм житла. Плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири чи одноквартирного будинку. Розмір плати встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тари­фами береться плата за комунальні послуги. Пільги за квартирну плату та плату за комунальні послуги встановлюються законодав­ством.

Наймачі квартир (кімнат) державного житлового фонду вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України. Але відповідно до Декрету Кабінету Міністрів Ук­раїни “Про зміну порядку оплати за користування жилим приміщен­ням” від 15 грудня 1992 р. за № 11-92, дію ст. 66 Житлового кодек­су України, яка передбачала плату за користування житлом, зупи­нено. Згідно з цим, щомісячні строки внесення квартирної плати, передбачені ст. 68, не діють. У той самий час плата за комунальні послуги відповідно до ст. 68 Житлового кодексу, повинна вноситися щомісячно. Плата за комунальні послуги вноситься понад плату за найом.

Платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами й орендарями повинні вноситися не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 відсоток несплаченої суми за кожний день простро­чення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.