33. Порядок і підстави виселення з житлового приміщення з наданням іншого житла.

Стаття 110. Виселення з наданням громадянам іншого благоустроєного жилого приміщення

Громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо:

будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами СРСР.

Виселення провадиться в судовому порядку, що є суттєвою га­рантією дотримання житлових умов громадян.

34. Порядок і підстави виселення з житлового приміщення без надання житла.

Відповідно до правил ст. 98 Житлового Кодексу наймача, що залишився проживати в попередньому приміщенні (одночасно користуючись за дого­вором найму наданим приміщенням), слід вважати тимчасовим мешканцем, який не набуває права користування цим приміщенням незалежно від строку проживання в ньому і підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Статті 116, 117 Житлового Кодексу України передбачають інші випадки висе­лення з жилого приміщення без надання іншого.

Внаслідок систематичного руйнування або псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, що робить унеможливим для інших проживання в одній квартирі чи в одному будинку, якщо заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до пунктів 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Су­ду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосуван­ня судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 р. за № 2, при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового Кодексу осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять не­можливим для інших проживання з ними в одній квартирі або бу­динку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській по­ведінці виселення винного може статися і при повторному порушен­ні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впли­ву не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання й громад­ського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім’ї на підставі ст. 116 Житлового Кодексу без надання іншого жилого примі­щення, і відповідно до правила ст. 29 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання судами, проку­рорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, інши­ми уповноваженими органами, а заходів громадського впливу — ор­ганами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинен підтверджуватися письмо­вими доказами.