Методи вивчення робочого часу: лінійний, ступеневий, двобригадний, комбінований, вахтовий та ін. Особливості режиму робочого часу і відпочинку груп працівників залежно від функцій, що виконуються.

Робочий день чергується періодами, що відрізняються за ступенем працездатності працівника. Правильно розроблений і дотримуваний на підприємстві режим праці забезпечує підвищення продуктивності та зниження травматизму. Для встановлення розпорядку роботи на кожному підприємстві встановлюються графіки виходу на роботу, серед яких розрізняють річні, денні і місячні графіки.

При виборі і складані графіків враховують режим роботи підприємства та графік завантаження торговельного залу. Таким чином застосовують: лінійний, стрічковий, двобригадний і комбінований графік.

Лінійний графік – одночасний перехід і відхід з роботи всіх працівників. Перевага цього графіка полягає в тому, що відповідальність працівників за виконання виробничої програми рівномірно розподілена між ними.

Стрічковий або ступінчастий графік – передбачає вихід працівників в різний час групами або поодинці відповідно до завантаження торговельного залу. Недолік відсутність чіткої бригади, ускладнення планування робочого часу, зниження відповідальності членів бригади та контролю за виходом на роботу.

Двобригадний графік – передбачає організацію двох бригад однакових за чисельністю і складом, які працюють через день по 11 годин 30 хв. Недоліком є велика тривалість робочого дня і нерівномірна завантаженість.

Графік підсумкового обліку робочого часу застосовується на підприємствах з нерівномірним завантаженням в окремі дні тижня або коли неможливо встановлювати робочий день нормальної тривалості.

Комбінований графік – передбачає поєднання різних графіків.

Метод безпосередніх замірів та їх характеристика. Метод миттєвих спостережень: фотографія робочого часу, хронометраж, фотохронометраж. Характеристика індивідуальних, групових або бригадних спостережень. Етапи проведення спостережень: підготовка до спостереження, його проведення, обробка результатів та їх аналіз, підсумки спостережень. Методика і техніка проведення фотографії робочого часу та його документальне оформлення. Фактичний і проектований баланс затрат робочого часу і основні його складові частини. Розрахунок коефіцієнтів використання робочого часу, втрат робочого часу; зростання продуктивності праці. Розробка норм часу за його структурою. Розрахунок норм часу, норм виробітку. Норми праці, що використовуються в готельному господарстві. Розрахунок чисельності працюючих на підставі норм праці. Організація роботи щодо нормування праці в готельних господарствах. Шляхи удосконалення нормування праці в готельному господарстві.

В залежності від призначення ступеню охоплення і змісту затрат часу, що вивчаються, спостереження поділяють на:

- фотографію робочого часу;

- хронометраж.

Фотографія робочого часу – це вивчення і заміри всіх без виключення затрат робочого часу протягом певного періоду.

ФРЧ здійснюється з метою:

- виявлення і усунення витрат робочого часу;

- встановлення величини його витрат по окремих видах;

- одержання матеріалу для планування більш раціональної організації праці;

- визначення чисельності працівників;

- розробка організаційно-технічних заходів, що покращують умови праці.

В залежності від мети ФРЧ може бути: індивідуальною, груповою, маршрутною.

Цільова фотографія – це ФРЧ що охоплює лише частину робочого дня.

Маршрутна фотографія – це спостереження в процесі якого вивчається переміщення працівників.

Фотографія часу використання обладнання – це спостереження яке проводиться з метою визначення тривалості роботи і перерви обладнання.

Фотографія виробничого процесу – це спостереження при проведені якого затрати часу працівника чи бригади визначаються одночасно із часом роботи обладнання.

Групова фотографія робочого часу – проводиться тоді коли робота виконується групою працівників або бригадою.

Хронометраж – це спостереження і заміри затрат оперативного часу, що циклічно повторюються при багатократному виконанні певної операції.

Незалежно від виду ФРЧ – цей процес складається з наступних операцій:

- підготовка до спостереження включає вивчення об’єкту спостереження, інструкцій, підготовка робочого місця до спостереження;

- процес фотографування спостереження і записів, який повинен бути безперервним, для запису спостереження використовують спеціальні карти в які заносять відомості про працівника, початок і закінчення зміни, час перерви та всі дії пов’язані з роботою;

- обробка фотокартки – полягає в уточнені записів, групуванні дій за індексами та їх підрахунок;

- після розрахунку робочого часу за видами затрат складається баланс робочого часу, на підставі аналізу використання робочого часу по фактичному балансу складається нормативний баланс. При складанні нормативного балансу включається час непродуктивної роботи і витрати часу з вини працівника, за рахунок чого можна збільшити час основної роботи.

Раціональна організація праці робітників підприємства готельного господарства. Раціональна організація праці – суть, завдання. Основні напрями наукової організації праці в готельному господарстві. Принципи організації робочих місць. Характеристика оптимальних умов для виконання трудового процесу: впровадження засобів механізації і автоматизації.

Раціональною вважається така організація праці, яка ґрунтується на досягненнях науки і техніки; дозволяє поєднати техніку і людей у єдиному технологічному процесі і за найменших витрат матеріальних і трудових ресурсів одержати найкращі результати. Раціональна організація праці передбачає науково обґрунтовані зміни на підставі передового досвіду накопиченого в даній галузі і повинна сприяти підвищенню якості продукції і культурі обслуговування.

Раціональна організація праці повинна вирішити 3основних задачі: економічну, психофізіологічну, соціальну.

- розробка і впровадження раціональних форм поділу і кооперації праці;

- удосконалення організації і обслуговування робочих місць;

- впровадження передових прийомів і методів праці;

- поліпшення умов праці;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

- раціоналізація режимів праці і відпочинку;

- зміцнення дисципліни праці;

- удосконалення нормування праці.

Нормування праці – це визначення необхідних затрат часу на виготовлення одиниці продукції за даних організаційно-технічних умов.

Нормування праці – це визначення затрат праці необхідних для виконання конкретної роботи.

Норма праці – це величини, що визначає скільки потрібно праці на виконання певного об’єкту роботи, вона виражається різними величинами.

Якість норм праці залежить від методу нормування праці серед яких виділяються: дослідно- статистичний метод, аналітичний метод, метод моментальних спостережень.

Важливим напрямом організації праці є поліпшення організації і обслуговування робочих місць.

Правильно організувати робоче місце значить забезпечити його раціональне планування, оснащення інструментом, обладнання, своєчасну подачу матеріалів, сировини, створити сприятливі санітарно-гігієнічні і естетичні умови праці.

При організація робочих місць необхідно враховувати потужність і спеціалізацію підприємств, характер здійснюваних у ньому технологічних процесів та послідовність їх виконання.

Робочі місця призначені для виконання слідуючих одна за одною операцій тобто створення потокових технологічних ліній, що дозволяють скоротити зайві не продуктивні рухи працівників.

На доготівельних підприємствах переважають комбіновані робочі місця, де виконується кілька технологічних операцій.

На робочих місцях з великою часткою ручної праці раціоналізації яких за рахунок механізації недоцільна варто передбачати заходи, щодо перепланування робочих місць та встановлення пересувного обладнання.

Можливості автоматизації обслуговування набули комплексного характеру і охоплюють усі процеси функціонування готельного комплексу і взаємин з гостями. Донедавна українська готельна індустрія заходилася в ізоляції від світових тенденцій розвитку і сьогодні переживає етап масштабної переорієнтації з ручного методу роботи на застосування автоматизованих.

До засобів механізації відносяться: візки покоївок, пилососи, водопилососи.

Автоматизовані засоби прибирання, які використовуються в мотелі:

• машини для миття підлоги;

• підмітальні машини;

• шліфувальні машини для граніту та мармуру;

• апарати високого тиску;

• пилососи для вологого та сухого прибирання;

• сушильна машина для коврів.