
- •1.1. Предмет і завдання педагогічної психології
- •1.2. МіЖпредметні зв'язки педагогічної психології з іншими науками
- •1.4. Поняття соціалізації
- •2.1. Методологічні принципи
- •1.2. Навчання
- •1.3. ОсноВні лінії психічного розвитку в процесі наВчання й Виховання
- •2.1. Історичні методи організації наВчання
- •2.2. Історичні форми організації навчання
- •3.1. Типи навчання
- •3.2. Психологічні моделі навчання
- •4.1. Класифікація ВидіВ навчання
- •4.2. Програмоване навчання
- •4.3. Сугестопедичне навчання
- •4.4. ЗнакоВо-контекстне навчання
- •4.5. Модульне наВчання
- •1.1. Поняття про научіння й учіння
- •1.2. Механізми й закони научіння
- •2.1. Учіння як пізнавальна діяльність
- •2.2. ЗарубіЖні концепції учіння
- •2.3. Вітчизняні теорії учіння
- •2.4. Теорія цілеспрямованої навчальної діяльності
- •2.5. РіВнеВий аналіз наВчальної діяльності
- •3.1. Мотиваційний компонент навчальної діяльності
- •3.2. Орієнтовний компонент
- •3.4. РефлексиВно-оціночніш компонент
- •3.5. Змістовий компонент
- •3.6. Вікова динаміка формування компонентів навчальної діяльності
- •4.1. Поняття наВчальності та її структура
- •5.2. Основні напрями педагогічного забезпечування розвитку самоосвіти
- •1.3. Методологічні й методичні принципи ВихоВання
- •1.4. Поняття ВихоВного ( ВплиВу
- •2.1. Мораль як сукупність соціальних норм
- •2.2. Вікові особливості морального Виховання
- •3.1. Характер як проблема педагогічної психології
- •3.2. Психологічний підхід до формування просоціальної спрямованості особистості
- •3.3. Психологічні аспекти Виховання доВільності людини
- •4.3. Правила ефективного сімейного виховання дітей
- •5.1. Поняття ВаЖкоВихоВуВаності
- •5.3. Акцентуації характеру як причина ВаЖкоВихоВуВаності
- •5.4. Основні симптоми шкільної психологічної дезадаптації
- •5.5. Методи психокорекції осіб з деВіантними ознаками
- •1.2. Психологічний аналіз педагогічного спілкування
- •1.3. Особистість педагога як предмет психологічного дослідЖення
- •2.1. Предмет і завдання психологічної слуЖби в системі освіти
- •2.2. Основні напрями роботи психолога освіти
- •3. Повчання, моралізація, проповідь
- •4. Поради, пропозиції, пояснення
- •5. Нотації, наставляння, логічна аргументація
- •6. Осуд, "вирок", критична оцінка, докір
- •7. Похвала, згода
- •8. Пристижування, глузування, лайка, обзивання
- •9. Інтерпретація, аналіз, постановка діагнозу
- •10. Заспокоювання, співчуття, підтримка, допомога, утішання
- •11. Розслідування, допит, запитання
- •12. Відхід, відволікання уваги, розрада, гумор (спроба перетворити на жарт)
- •5. Психологічні питання перевиховування
2.1. Історичні методи організації наВчання
Авторитетний англійський спеціаліст у галузі педагогічної психології Дж. Брунер звертає увагу на три основні методи навчання молодого покоління: виробляння складових компонентів навичок поведінки в процесі гри, навчання в контексті діяльності, абстрактний метод школи.
Процес гри дітей побудований безпосередньо за зразком поведінки дорослих — гра в полювання, у вождів, торгівлю або домогосподарство, дочки—матері. Цей спосіб ігрового навчання є спільним у людини з тваринами. Зокрема, автор спостерігав численні ігри вищих приматів — бабуїнів, — тварин із високорозвиненими суспільними відносинами, в ході яких мавпенята в ігровій взаємодії з однолітками відпрацьовували дві моделі поведінки: пануючого самця та охоронниці дітей — самки. При цьому як особливість тваринних ігор відзначається практична відсутність впливу на ці ігри дорослих мавп. У племені архаїчної народності мисливців-збирачів канг психолог відзначає істотно більший діапазон дитячих ігор. До того ж, для них характерна безперервна взаємодія з дітьми дорослих і підлітків. Дорослі й діти граються, танцюють і співають разом. Окрім того, діти часто беруть участь і в ритуальних обрядах дорослих, які також по суті мають ігрову природу (першої стрижки волосся, самостійного вполювання хлопчиком антилопи), які потім постійно імітують у своїх іграх. У результаті такого ігрового навчання кожен чоловік знає все, що повинен знати чоловік, кожна жінка — те, що їй потрібно знати для життя в спільноті: господарські навички, обряди, міфи, права та обов'язки.
Поруч з ігровим методом навчання в первісних народів великого поширення набув і метод навчання в контексті
60
!. Історичні методи й форми організації навчання
діяльності. Прекрасний приклад описання такого методу знаходимо в записках Миколи Миклухо-Маклая про своєрідність обробітку землі у папуасів Нової Гвінеї. У цьому процесі брало участь усе населення племені. Як знаряддя вони використовували палиці та власні руки. Дорослі чоловіки великими палицями вивертали брили землі, жінки й підлітки меншими палицями розбивали їх на менші грудки, а діти, навіть зовсім маленькі, під керівництвом доросліших розтирали такі грудки на порох. З віком діти поступово переходили з кінця описаного технологічного ланцюга наперед, поступово опановуючи необхідні для відповідної роботи навички.
Абстрактний метод школи. З розвитком цивілізації знання і навички, які накопичує культура, значно перебільшують можливості передавання їх окремою людиною в безпосередній взаємодії з підростаючими членами спільноти. Як наслідок розвивається економніша техніка навчання молоді, яка спирається на розповідь поза контекстом замість показу в контексті. Такий спосіб є абстрактним у розумінні двох значень. По-перше, способом передавання знань у ньому виступає слово, поняття в усній або письмовій формі, яке само по собі вже є абстракцією. По-друге, знання, які повідомляються в такій школі, в силу їхньої ретроспективно-узагальнюючої природи мають тенденцію відриватися від потреб реального життя сучасного їй суспільства і таким чином ставати незатребуваними. У найгіршому варіанті таке формальне навчання перетворюється в обряд безглуздого неусвідомленого зубріння учнями під тиском педагога застарілих істин, застосування яких утратило практичний смисл. Разом з тим при правильній зацікавленій організації навчання такого роду абстрактність може визволити дитину від артефактів безпосереднього впливу буденної дійсності, допомогти їй уникнути засвоєння неперспективних, хибних тенденцій цієї дійсності. Селекція змісту навчання, побудована на принципі єдності історичного й логічного, дає змогу зосередити увагу на передаванні молодому поколінню й засвоюванні ним найсуттєвіших здобутків цивілізації, на повноцінному розвитку його інтелектуальних можливостей.
61