32. Забруднення Світового океану нафтою. Наслідки забруднення.

Глобальна роль поверхні Світовото Океану. Перший міліметр поверхні Океану (71 % поверхні нашої планети) має непересічні функції:

- він виключно багатий неживою органічної речовиною - їжею для планктону;

- добре освітлюється Сонцем і насичений киснем;

• тут завжди є прошарки піни, яка мае стимулюючу дію на живу речовину;

• саме тут виробляється головна частина атмосферного кисню.

• через поверхню Океану проходить важливі ланцюги глобальних колообертів кисню та окису вуглецю.

Саме в верхніх 5 см океанської води спостерігається накопичування своєрідних форм життя - тут(на мілководді та у відкритій частині Океану) проходить відкладення ікри безхребетних та риб.

Нафта та нафтопродукти поступають до Світового океану з нафтових свердловин, танкерів і з річковим стоком. Особливо тяжкі наслідки при аваріях судів, які перевозять нафту. Всього впродовж року океан приймає від 2 до 10млн. т нафтопродуктів. Одна тона нафти покриває тоненькою плівкою 12км поверхні океану. Нафтова плівка шкідлива насамперед тим, що затрудняє газообмін між водою та атмосферою, зупиняє доступ до атмосфери кисню, який Світовий океан виробляє дуже багато.Найдрібніші морські істоти поглинають розчинену нафту і вона несе шкідливий вплив на тих риб, що їх споживають. Особливо швидко гинуть молоді морські істоти. Тривалість перебування решток нафти на берегах залежить від прибою хвиль. На скелястих та піщаних берегах вона неве­лика (2—3 міс), на ватах і солончаках дуже довга (понад 5 років). Для птахів, котрі сідають на воду, як біль­шість мартинів, це особливо небезпечно. Птахи, що пірнають (гагарка, топірець), плутають нафтові плями з їжею і отрую­ються. Нафта склеює пір'я, теплоізоляція порушу­ється.. Птах гине від виснаження. В процесі очищення нафта поширюється на пір'я і потрапляє до трав­ної системи.Тільки деякі бактерії не бояться нафти, навіть більше - вони споживають її. Нафта знищила б океан, якби не було таких бактерій. Боротьба з нафтовим забрудненням йде саме з використовуванням цих бактерій.

33. Будова і склад атм. Антропогенне забруднення атм.

 Атмосфера - газова оболонка Землі. Різкої верхньої межі вона не має і поступово переходить в космічний простір. Атмосфера захищає нашу планету від астероїдів та метеоритів, ультрафіолетового випромінювання. Завдяки її складу існує життя на Землі. Атмосфера Землі складається з суміші газів (повітря), водяної пари і домішок (аерозолів). Повітря біля підстилаючої поверхні містить (за об'ємом) понад 78 % азоту, близько 21 % кисню і менше 1 % інших газів(аргон,неон,гелій,ксенон,водень,криптон). Склад його майже скрізь однаковий і унаслідок перемішування зберігається до висоти 90-100 км. Вище переважають легші гази. Вміст вуглекислого газу на різних висотах неоднаковий. Він збільшується у зв'язку із спалюванням все більшої кількості вугілля, нафти, природного газу. Озону в атмосфері дуже мало, але внаслідок фотохімічних реакцій він утворює на висоті 20-30 км шар в стратосфері озоновий екран. Цей шар затримує згубну для живих організмів ультрафіолетову радіацію. Тому вище від цього шару температура в атмосфері підвищується.    Тверді і рідкі домішки в атмосфері (аерозолі) - це пил (у тому числі і космічний), сажа, попіл, кристали льоду і морської солі, краплинки води, мікроорганізми, пилок рослин і ін. Вміст їх сильно змінюється залежно від умов. Над пустелями багато пилу, над промисловими центрами - сажі. Аерозолі служать ядрами для конденсації водяної пари в атмосфері.    Атмосфера має шарувату будову. Відповідно до змін температури з висотою виділяють такі шари: тропосферу (до 16 км), стратосферу (до 50 км), мезосферу (до 80 км), термосферу, що поступово переходять у міжпланетний простір приблизно на висоті 3000 км. У тропосфері і мезосфері температура з висотою знижується, а в стратосфері і термосфері, навпаки, підвищується. За ступенем іонізації атмосфери в ній виділяють нейтральний шар (нейтросферу) до висоти 90 км і шар, сильно іонізований (іоносферу) вище 80 км. Нижній шар атмосфери – тропосфера, містить понад 90 % всієї маси атмосфери. Висота тропосфери: до 18 км над екватором і 8-10 км - в полярних областях. Температура з підняттям вгору у тропосфері знижується в середньому на 6°С на 1 км . У ній зосереджена майже вся водяна пара, утворюються хмари і випадають опади. Процеси, що відбуваються в тропосфері, безпосередньо впливають на підстилаючу поверхню, на життя і діяльність людей. Джерела антропогенного забруднення атмосфери. Загальний сучасний рівень техногенного забруднення атмосфери досягає порядку 1 млрд. т. аерозолів та газових викидів і 300-500 млн. т. пилу. Вміст забруднювачів атмосфери над містом приблизно в 15 разів більший, ніж в сільській місцевості, і в 150 разів більший ніж над океаном. Понад 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які попадають в атмосферу припадає на транспорт. Автотранспорт є джерелом викидів в атмосферу і тетраетилсвинцю. Паливно–енергетичний комплекс є основним джерелом постачання в атмосферу СО2 і сірчаного газу. Підприємства енергетики і металургії викидають у атмосферу основну кількість оксидів азоту (72%), сірчистий ангідрид. Глобальні екологічні проблеми та їх вплив на організм людини. Висока концентрація забруднюючих речовин призвела до появи глобальних екологічних проблем якими є парниковий ефект, озонові діри, кислотні дощі. Озонова діра — це зона стратосфери над Антарктидою з дуже зменшеною від нормального значення для цих висот концентрацією озону. Іншою екологічної катастрофою, яка чекає на населення ймовірно, вже через 20–30 років є техногенне перегрівання атмосфери — це парниковий ефект, спричинений вуглекислим газом.Ще одна екологічна проблема — це кислотні дощі, як вторинного забруднення. Утворенню опадів з підвищеною кислотністю передує поява в повітрі окислів сірки і азоту — первинних забруднювачів. Реагуючи з газами повітря вони утворюють сірчану і азотну кислоти, які підкислюють краплі дощу.