Відмінність аудиту від ревізії та податкової перевірки

Спільним між аудитом і ревізією насамперед є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників.

Однак між ними є й суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об»єктами, зв»язиками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Ревізія являє собою систему контрольних дій, що здійснюються за дорученням керівника вищого органу управління, ревізійною групою або ревізором з метою встановлення законності, достовірності.

Ревізія – це складова системи управлінського контролю, яка відображає законність, достовірність, цілеспрямованість, що здійснюється на підприємствах, організаціях, установах.

Ревізія проводиться на підставі наказів державних органів управління. Метою ревізії є виявлення недоліків, їх усунення та покарання винних осіб, що завдають шкоди підприємству.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, змістом і достовірністю бухгалтерського обліку та інш.

Аудит проводиться на основі укладеного договору – це добровільний захід.

Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний апарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, законодавчу базу, первинні документи, баланс, звітність.

Аудит як незалежна форма контролю добровільно обирається власником, для якого формуються висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства.

Аудит здійснюється за договірними розцінками, тоді як ревізія за рахунок бюджету.

В умовах бізнесу ніхто в діловому світі не приймає серйозно підприємців, якщо їх облікові дані не затверджені аудиторським висновком.

Супутні аудитроботи – це різні послуги, консультації аудиторської фірми, про виконання яких домовляється клієнт і аудитор і не потребується висловлення думки в аудиторських висновках про достовірність бухгалтерської звітності та іншої обліково-фінансової інформації. До них належать: складання бізнес-плану; консультації з питань обліку, оподаткування, права, фінансів; ведення або відновлення обліку, складання звітності, також питання управлінської діяльності, маркетингу, банківській справі, кредитній політиці.

Основні завдання:

• розробка плану і робочої програми перевірки;

• дослідження та збір аудиторських доказів;

• аналіз і оцінка аудиторських доказів;

• складання аудиторського висновку й акту виконання робіт.

Вивчення вітчизняної і зарубіжної літератури з питань аудиту підтверджує неоднозначність поглядів різних економістів щодо видів аудиту та його класифікації.

Види аудиту

Більшість вчених та МСА виділяють зовнішній і внутрішній аудит.

Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), для задоволення потреб зовнішніх користувачів фінансової звітності зі сертифікатом аудитора, що дає їм право займатися аудиторською діяльністю на договірній основі. Незалежні аудитор повинні мати сертифікати.

В Україні з 2001 року ліцензування відмінено, а аудитори ( аудиторські фірми) підлягають реєстрації в АПУ.

Головною характерною рисою зовнішнього аудиту є існування тристоронніх відносин, (аудитора, відповідальної сторони, та користувача), в яких аудитор має незалежність від інших двох сторін.

Відповідальна сторона – це особа, яка несе відповідальність за предмет перевірки. Наприклад, управлінський персонал, який звітує за результати своєї діяльності складає фінансову звітність. Відповідальна сторона може бути стороною, яка наймає аудитора (замовника).

Користувач - особа, для яких аудитор готує висновок з завдання з надання впевненості. (інвестори, працівники, банки, постачальники, клієнти, уряд, громад кість).

Зовнішній аудитор покладається на результати роботи внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит виконують високоштатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в прийнятті управлінських рішень. У перелік обов’язків цього аудиту входить: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, складання і перевірка бізнес-планів.

Внутрішній аудит повинен відповідати потребам, які випливають із діяльності підприємства. Внутрішнього аудитора можна розглядати як окрему професію. Тобто – це вид контролю, який установлюються керівництвом.

До основних видів робіт, які зазвичай виконуються внутрішнім аудитором, належать:

• перевірка й оцінка об’єктивності, точності, правильності застосування вимог бухгалтерської звітності фінансового та виробничого контролю;

• визначення ступеня виконання обраної політики підприємства у сфері бухгалтерського обліку, планів і процедур;

• оцінка якості виконання службових обов’язків;

• внесення рекомендації щодо поліпшення діяльності підприємства.

Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом.

Зовнішній аудит відрізняється від внутрішнього метою і завданням, організацією роботи, кваліфікацією, відповідальністю, оплатою праці.

1.Мету і завдання зовнішнього аудиту обумовлює договір між аудитором (аудиторською фірмою) і клієнтом, а для внутрішнього аудиту завдання ставить керівництво підприємства.

2. Організація роботи внутрішніх аудиторів та їх функціональні обов’язки визначаються керівниками підприємства, а для зовнішніх аудиторів директор аудиторської фірми.

3. Для зовнішнього та внутрішнього аудиту є певні відмінності у вимогах щодо кваліфікації аудиторів. Зовнішній аудитор повинен здати спеціальній створеній комісії іспит на право отримання сертифікату. Внутрішнім аудитором може бути працівник з вищою або середньою освітою без сертифікату.

4. Характер відповідальності зовнішніх аудиторів визначається законом і договором. Крім матеріальної відповідальності зовнішній аудитор несе адміністративну відповідальність. Звітується зовнішній аудитор перед замовником у вигляді висновку один з примірників якого передається у контролюючі органи і публікується. Внутрішній аудитор звітується перед керівництвом.

5. Заробітна плата внутрішніх аудиторів визначається системою оплати праці на підприємстві, а заробітна плата зовнішніх аудиторів залежить від обсягу виконаних робіт (погодинна ставка).

Зовнішній аудит може бути:

- добровільним (ініціативним);

- обов»язковим.

Ініціативний - проводиться за власною ініціативою власника підприємства (наприклад, власник не довіряє своїм управлінцям і хочуть проконтролювати їх роботу).

Обов»язковий - аудит проводиться у відповідності до чинного законодавства.

Одним із найважливіших видів аудиторських послуг є аудит фінансової звітності. Основною метою і завданням цього виду аудиту є підтвердження бухгалтерської звітності.

З поділом бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський розрізняють фінансовий і управлінський ( операційний) аудит.

Управлінський аудит поділяється на три види: функціональний, організаційний, спеціальний.

Під функціональним аудитом розуміють аудит окремих функцій постачання, виробництва, збуту.

Організаційний аудит передбачає дослідження певної підсистеми або окремих структурних підрозділів, наприклад, відділу, цеху або дочірньої компанії.

Спеціальний аудит – визначається потребами адміністрації. До спеціального аудиту можна віднести визначення неефективності функціонування системи електронної обробки даних, пропозиції про зниження собівартості продукції.

У закордонній практиці крім управлінського аудиту розрізняють екологічний аудит. Цей вид аудиту широко використовується в індустріально розвинутих регіонах. (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізькі області) Це аналіз рівня відповідальності підприємства вимогам екологічного законодавства.

За охопленням об’єктів контролю аудит поділяють на однопредметний і багатопредметний. Однопредметний аудит - це дослідження питання одного виду (предмета) аудиту – платоспроможності емісії цінних паперів. Багатопредметний аудит охоплює широке коло об’єктів контролю.

За формою власності аудиторського органу аудит поділяється на державний, колективний, приватний.

В залежності від стадії розвитку аудит поділяють на підтверджений, орієнтовний, системний.

За часом проведення аудит поділяють на попередній, оперативний, ретроспективний.