Антибіотикотерапія

Існують чіткі показання щодо призначення антибактерійної терапії при грипі та інших ГРВІ. За неускладненого їх перебігу антибіотики протипоказані у зв’язку з можливим підсиленням алергізації організму, пригніченням утворення протигрипозних антитіл, збільшенням частоти різних ускладнень.

У ряді випадків призначення антибіотиків є обов’язковим:

     дуже тяжкий перебіг грипу (гіпертоксична форма з енцефалітними явищами, початок із пневмонії);

     наявність хронічного вогнища інфекції;

     тривалість гарячки більше 5 діб;

     поява ознак приєднання бактерійної інфекції;

     наявність первинного або вторинного імунодефіциту;

     діти перших 2-х років життя;

     дуже ослаблені хворі;

     особи похилого і старечого віку.

Найбільш доцільним є застосування нових макролідів (сумамед, азитроміцин), цефалоспоринів III покоління (цедакс), комбінації цефалоспоринів з інгібіторами бета-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам). Препаратами вибору можуть бути фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин) та ін. Однак антибактерійні засоби повинні призначатися суворо індивідуально з урахуванням супутньої патології та можливих побічних реакцій.

Дифтерія (diphtheria)

Дифтерія – гостра бактерійна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.

Етіологія

Збудник – дифтерійна паличка (Соrіnеbacterium diphtheriae). (Рис. 1), або паличка Леффлера,— належить до роду Corynebacterium. Це нерухлива, грампозитивна паличка 1—8 мкм завдовжки, 0,3-0,8 мкм г завширшки, не утворює спор, часто має вигляд римської цифри V. Коринебактерія має на кінцях булавоподібні стовщення — зерна волютину (согупе — булава). Збудник дифтерії — аероб або факультативний анаероб — добре росте на середовищах, які містять кров або її сироватку, оптимальна температура росту 36— 37°С.

Основним фактором патогенності збудника дифтерії є екзотоксин, який належить до сильнодіючих бактеріальних токсинів і поступається тільки ботулінічному і правцевому. Захворювання спричиняють лише токсигенні коринебактерії. Здатність до токсиноутворення— генетично закріплена ознака збудника дифтерії. Під впливом вірусів бактерій (фагів) на їх геном нетоксигенні культури перетворюються в токсигенні. Крім токсину, дифтерійні палички продукують нейрамінідазу, гіалуронідазу, некротизуючий і дифузійний фактори. За характером росту на телуритових середовищах і деякими біохімічними властивостями розрізняють :культурально-біологічні варіанти збудника:—gravis, mitis, intermedius. Тип gravis найбільш токсигенний і вірулентний, однак певної відповідності між типом коринбактерії і тяжкістю хвороби немає.

Збудник стійкий проти факторів зовнішнього середовища. У дифтерійній плівці, краплинах слини, що прилипли до стінок посуду, до ручок дверей, іграшок, зберігається протягом 15, у воді, молоці — близько 20 днів. Добре переносить висушування. При низькій температурі зберігається протягом 6 місяців без втрати патогенних властивостей. Бактерії чутливі до дії високої температури (гинуть при 58°С), прямого сонячного світла, дезинфікуючих засобів (хлорамін, ртуті дихлорид — сулема, карболова кислота, спирт).

Рис. 1.Збудник дифтерії (Corynebacterium diphtheriae)