4. Альдегіди.

Формальдегід (альдегід мурашиної кислоти) використовується у вигляді 40 % розчину у воді, який називають формаліном. Його застосовують у пароформалінових камерах, для дезінфекції житлових приміщень і різних предметів. Застосовують 2-3 % розчин формальдегіду.

Бета-пропіолактон в концентрації 1:5000 діє бактеріостатично, а 1:1000 - бактерицидно. Найчутливіші до цього препарату віруси, які гинуть при застосуванні його у концентрації 0,05 %. Бета-пропіолактон можна використовувати у формі аерозолів та в дезінфекційних камерах. Препарат високотоксичний.

5. Окисники. Найчастіше застосовують у хірургічній практиці: перекис водню - 3-6 % на 0,5 % розчині мийних засобів; надоцтова кислота та створений на її основі дезоксон-1 мають сильні бактерицидні, вірулецидні, фунгіцидні та спороцидні властивості, використовуються для профілактичної й осередкової дезінфекції; надмурашина кислота та «Первомур» («С-4») використовують для знезараження рук та операційних інструментів.

6. Луги. Це їдкий натр, їдке калі, негашене вапно, каустична та кальцинована сода, поташ та суміші лугів з різними домішками, поташ і ДЕМП, що застосовуються у ветеринарній практиці.

7. Спирти (етиловий, пропіловий та ізопропіловий). Використовують для знезараження рук хірургів та консервації біологічних об’єктів. Найсильнішу бактерицидну дію має 70 % спирт. Пропіленгліколь і триетиленгліколь рекомендовано для дезінфекції повітря лікарень, бо вони згубно діють на бактерії і є безпечними для людей.

8. Поверхнево-активні засоби. Характеризуються не лише високою антимікробною активністю, але й мийними властивостями. Серед них варто згадати про неіоногенні середники з сильним мийним ефектом (ОП-7, ОП-10, СФ-1, СФ-2); аніонні (мила карбонових кислот та ефіри сірчаної кислоти), катіонні (дегмін, диметамін-10, катіонат, роккал, ніртан, А-660 та ін.); амфотерні (амфолан, амфосепт, амфонафт у вигляді розчинів 0,5-2 %).

9. Інші хімічні сполуки: хлоргексидин і метацид (у вигляді 0,5-1 % водних розчинів застосовуються для дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах, спиртових розчинів 1:40 - для знезараження рук хірурга та інструментів); метасилікат натрію (10 % розчином заливають виділення хворих, вміст вигрібних ям, помийниць, сміттєзбірників); дезмол (0,25-0,5 % розчин використовується для дезінфекції посуду); гембар (25 % концентрат, який розводять водою до потрібної концентрації (0,1-0,5 %) і застосовують для дезінфекції поверхонь, посуду, санітарно-технічного і медичного обладнання).

Зараз широко розповсюджені імпортні дезінфектанти: бациллол-плюс і бациллоцид расанд (швидкодіючі спиртові розчини для дезінфекції поверхонь і медичних виробів, не містять формальдегіду); дисмозон пур (гранулят для дезінфекції і миття високочутливої апаратури, а також поверхонь наркозної апаратури, інкубаторів, блоків діалізу тощо); мікробак форте і сокрена (економічні препарати для дезінфекції й миття поверхонь, медичних виробів і посуду); дезін-супер (спеціальний шампунь для обробки фарбованих, синтетичних та інших чутливих до агресивних середників поверхонь); саніфект-128 (безпечний малотоксичний універсальний дезінфектант, дезодорант і мийний розчин); корзолін іД, корзолекс АФ і корзолекс базік, (концентрати для дезінфекції і стерилізації медичних інструментів, зокрема ендоскопів). Ці препарати випускаються у концентрованому виді. Для досягнення робочої концентрації (0,25-2,5 %) їх розводять водою. Як правило, вони універсальні у використанні, дозволяють дезінфікувати, чистити й мити об’єкти довкілля, знезаражувати вироби медичного призначення, білизну, посуд, поверхні приміщень і санітарно-технічного обладнання.

3 метою дезінфекції в домашніх умовах можна застосовувати мийні засоби протимікробної дії, що випускаються промисловістю: «Блиск», «Саніта», «Посудомий», «Дезус», «Дихлор-І», «Гексахлор», «Пентахлор» та ін.

Контроль якості дезінфекційних заходів здійснюють дезінфекційні станції, санепідемстанції та бактеріологічні лабораторії лікувальних закладів. Її оцінюють шляхом візуального, а також об’єктивного контролю, з використанням хімічного і бактеріологічного методів.

Візуальний контроль має на меті з’ясовувати санітарний стан об’єкта, своєчасність проведення дезінфекційних заходів, обґрунтованість вибору об’єктів і методів знезараження.

Хімічний контроль використовують для визначення дієвості робочих розчинів відповідно до інструкцій. Виявлення в лабораторних умовах меншої, ніж потрібно, кількості діючої речовини є доказом поганої якості дезінфекції.

У разі застосування хлорвмісних препаратів можна використовувати йод-крохмальний метод контролю. Якщо контрольована поверхня дійсно була оброблена хлорвмісним дезрозчином, то при дотику до неї тампону, змоченого сумішшю 3 % розчину йодиду калію з 2 % крохмальним клейстером з’явиться специфічне синьо-буре забарвлення. Воно зникне після протирки ваткою, змоченою у 3 % розчині тіосульфату натрію.

Бактеріологічний контроль дезінфекції проводять в осередках кишкових інфекцій шляхом виявлення кишкової палички на оброблених предметах. Для взяття змивів готують ватні тампони на паличках і стерилізують у паперових пакетах. При заборі проб тампон змочують у 1 % розчині тіосульфату натрію або в середовищі збагачення. Змиви за допомогою тампонів роблять не менше ніж з 10 предметів у квартирах і не менше ніж з 30 предметів у дитячих дошкільних і лікувально-профілактичних закладах. Змиви з кожного об’єкта роблять одним тампоном. Після взяття змиву тампон занурюють до дна пробірки з живильним середовищем. При цьому краї пробірки обпалюють над полум’ям пальника. На ній зазначають порядковий номер і під тим же номером заносять у список предмет, з якого була взята проба.

Дезінфекцію вважають якісною за відсутності росту мікроорганізмів.