Поствакцинні ускладнення

Заходи після щеплень передбачають визначення імунологічної та епідеміологічної ефективності щеплень; складання звітів про проведені щеплення (ф. № 5, ф. № 6); оцінка ефективності й досягнутого соціально-економічного ефекту щеплень; аналіз імунопрофілактики за рік (декілька років).

Важливою складовою є оцінка й облік у поствакцинному періоді реакцій та ускладнень, які виникають у результаті щеплень. За даними експертів ВООЗ, сильні поствакцинні реакції реєструються з частотою 1:1 000 щеплених осіб, тоді як поствакцинні ускладнення – 1:100 000.

Поствакцинні ускладнення – це тяжкі і/або стійкі порушення стану здоров’я, що виникають внаслідок вакцинації. Виникнення таких реакцій може бути зумовлено як порушеннями при вакцинації, так і безпосереднім впливом МІБП.

При цьому слід розрізняти патологічні стани, що є результатом опосередкованої дії щеплень і безпосередньо спричинених введенням МІБП. Так, до ускладнень першого типу слід віднести патологію, яка виникає внаслідок приєднання інтеркурентної інфекції у поствакцинному періоді та ті ускладнення, що виникають внаслідок поєднаного перебігу вакцинного й інфекційного процесів. До цього ж типу належать загострення хронічних і латентних захворювань у щепленої особи.

Поствакцинні ускладнення першого типу поділяються на декілька груп.

1. Ускладнення, пов’язані з порушенням техніки вакцинації. Порушення стерильності або способу введення призводять до утворення абсцесів чи асептичних інфільтратів. Так, при підшкірному введенні БЦЖ виникають «холодні» абсцеси, лімфангоїти, лімфаденіти.

2. Ускладнення, пов’язані з уведенням великої дози препарату можуть бути зумовлені:

перевищенням дози вакцини;

поганим перемішуванням сорбованого препарату;

підшкірним введенням вакцин, які використовують для профілактики дуже небезпечних інфекцій (чума, туляремія), і розрахованих для нашкірної аплікації.

3. Група ускладнень, пов’язаних з порушенням температурного режиму зберігання МІБП, розвивається при введенні сорбованих вакцин, які були заморожені. Внаслідок деструкції комплексу «антиген-сорбент» при введенні правильного об’єму вакцини відбувається швидке всмоктування великої дози антигену, що спричиняє тяжкі токсичні реакції.

Зазначені ускладнення переважно є результатом поганої підготовки медичного персоналу, який робить щеплення. Відтак профілактика цих груп ускладнень передусім забезпечується належною спеціальною підготовкою медичних працівників, причетних до здійснення щеплень.

До другого типу належать спричинені щепним препаратом специфічні реакції та ускладнення, які зумовлені реактогенністю вакцини.

Поствакцинні реакції є результатом підвищеної фізіологічної захисної реакції організму людини на введення чужорідної субстанції (вакцини). Розрізняють місцеві та загальні реакції. Місцеві реакції проявляються гіперемією й набряком у місці введення препарату, а загальні – гіпертермією тіла, й оцінюються за трьома ступенями.

Ускладнення, пов’язані з підвищеною чутливістю пацієнта до введеного препарату, становлять найбільшу небезпеку, оскільки прогнозувати їх можливий розвиток у дитини практично неможливо.

Залежно від виду вакцини патогенез таких ускладнень може бути зумовлений токсичною дією препарату, вакцинним інфекційним процесом (живі вакцини), сенсибілізацією або автосенсибілізацією, реверсією токсичних чи вірулентних властивостей, впливом на генетичний апарат клітин.