- •Історичні корені української мови.Мова та нація
- •Стильова диференціація української ділової мови
- •Закономірності, особливості,мовні засоби і підстилі офіційно-ділового стилю.
- •Науконов-термінологічна та виробничо професійна лексика, її роль в українській мові
- •Використання канцеляризмів, мовних штампів і кліше в сучасних офіційно-ділових текстах. Канцеляризми
- •Овні кліше, штампи, складені найменування
- •7.Використання термінологічної лексики в текстах професійно-ділового стилю
- •Складноскорочені слова абревіатури. Номенклатурні назви у професійній мові. Абревіатури фахових термінів. Написання складноскорочених слів і графічних скорочень
- •Стилістичні засоби фразеології ділового мовлення.
- •10. Поняття загального й мовного етикету,ділова етика та культура управління. Вербальні та невербальні засоби спілкування.
- •Публічний виступ як форма усного ділового мовлення та його підготовка.
- •1. Етапи підготовки і проведення публічного виступу
- •2. Установлення контакту з аудиторією
- •3. Поза, жести, міміка оратора
- •4. Аналіз промови оратора
- •5. Типи ораторів
- •6. Доповідь і промова як жанри ділового спілкування
- •12. Телефонна розмов та її специфіка
- •14.Граматичні особливості оформлення ділових документів
- •15. Складні випадки української орфографії в текстах ділових паперів (вживання апастофа,великої літери,написання складних слів)
- •Література.
- •17. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •18. Пунктуаційні норми української мови
- •2. Використання коми, крапки з комою
- •3. Вживання тире і двокрапки
- •20. Лексичні норми та ділова документація
- •21. Синоніми та пароніми в професійному мовленні
- •22. Мовне законодавство та мовна політика України Мовна політика в державі та її законодавчі засади (країна за вибором).
- •23. Проблеми перекладу та редагування наукових текстів
- •24. Комунікативні ознаки культурної мови сновні ознаки культури ділового мовлення
- •32. Види заяв. Заява про прийняття на роботу, її реквізити
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •33. Автобіографія та її реквізити. Написати зразок автобіографії
- •34.Характеристика Характеристика - її реквізити та оформлення - зразок характеристики
- •35. Резюме та його реквізити. Написати зразок документа. Резюме
- •36. Наказ про особовий склад. Написати зразок наказу.
- •37. Загальна характеристика інформаційно-довідкової документації Тема 5. Довідково-інформаційна документація
- •5.1. Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
- •5.2. Акти
- •5.3. Протоколи
- •5.4. Довідки, огляди, відомості
- •5.5. Пояснювальні та доповідні записки
- •5.6. Службові листи
- •5.7. Плани і графіки
- •5.9. Відгуки, рецензії, висновки
- •38. Пояснювальна та доповідна записка як один із видів ділової документації
- •41. Основні вимоги до написання пояснювальних записок
- •42. Службові листи. Особливості створення службових листів.
- •43. Телеграма та телефонограма, їх реквізити
- •45. Наказ та його реквізити.
- •47.Розпорядження
- •49. Розписка та її реквізити
- •50.Претензійний Лист
- •51.Комерційні листи
- •52. Мовний, мовленнєвий етикет спілкування. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул Мовленнєвий етикет
- •Стандартні етикетні ситуації
- •Національні манери вітання
- •Вітальні формули
- •Правила вітання
- •Ловники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищені мовленнєвої культури.
- •54. Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця Основні ознаки культури ділового мовлення
- •2. Помилки у логіці викладу. Причини помилок у логіці викладу:
- •55. Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документа.
- •56. Культура усного фахового мовлення. Особливості усного мовлення
- •57. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Мистецтво перемовин.
- •58. Синтаксична нормативність мовлення. Особливості координації підмета з присудком. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •Узгодження підмета з присудком у ділових паперах
- •Складні випадки керування у ділових паперах
- •59. Прийменникові конструкції
- •Вживання сполучників
- •1. Функціональне призначення розмови по телефону
- •2. Основні вимоги до етикету телефонної розмови
- •3. Підготовка до ділової телефонної розмови
12. Телефонна розмов та її специфіка
У наш час телефон — не лише один із найефективніших засобів зв'язку, а й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, спосіб підтримання приватних стосунків між людьми. По телефону здійснюються переговори, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, що виникають у ході управлінської діяльності, надають консультації, звертаються із проханнями, запрошеннями, висловлюють подяки, вибачення.
Телефонна розмова — один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра-мовними причинами:
Усне спілкування
• співрозмовники не бачать один одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);
• обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);
• наявність технічних пере шкод (втручання сторонніх абонентів, погана чутність).
Отже, якщо ви людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо ви турбуєтеся про власний авторитет, а також престиж своєї фірми і звикли враховувати все до найменших дрібниць, то вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні є просто необхідним і незамінним.
Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.
Якщо телефонуєте ви:
• насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються погано, а тому називайте своє прізвище та ім'я останнім — принаймні це буде почуто;
• якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;
• якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;
• попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди:
• не закінчуйте розмову першим: завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;
• у разі дося
гнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.
412
413
Розділ VI
Якщо телефонують вам:
• спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку ви представляєте;
• у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;
• розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;
• не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;
• якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати її якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обговорення суті проблеми;
• завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть ще раз домовленості, що їх ви досягай. Незалежно від того, хто телефонує:
• будьте доброзичливим, у жодному разі не виказуйте свого невдоволення чимось;
• ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них;
• намагайтесь залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас;
• симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів упродовж бесіди назвете співрозмовника на ім'я та по батькові;
• особливо наголошуйте на найсуттєвішому. Якщо під час бесіди ви називаєте якісь числа, їх варто повторити кілька разів, аби уникнути прикрих непорозумінь;
• пам'ятайте, що по телефону звучання голосу значною мірою спотворюється, тому ваша артикуляція неодмінно повинна бути чіткою, а темп мовлення — рівним, тон — спокійним, витриманим;
• намагайтеся якомога ширше використовувати лексичні можливості літературної мови (насамперед багату синоніміку), але при цьому завжди висловлюйтеся стисло й точно, правильно побудованими реченнями. Стежте за логікою викла-,ду своїх думок, послідовністю.
• розмовляйте середнім за силою голосом. Службова розмова складається з таких етапів: 1) момент налагодження контакту;
Усне спілкування
2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);
3) закінчення розмови. Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості:
Добрий день (ранок, вечір)! Доброго дня (ранку, вечора)! Якщо телефонуєте у справі, то потрібно назвати не лише прізвище, ім'я та по батькові, а й посаду, що її ви обіймаєте. Якщо той, хто телефонує, забув назвати себе, співрозмовник має право запитати: Вибачте, з ким я розмовляю? У відповідь ви не повинні обурюватися чи одразу класти слухавку — згідно із правилами етикету вам слід відрекомендуватися; на анонімний дзвінок можна не відповідати й одразу покласти слухавку.
Якщо до телефону підійшов не той, хто вам потрібен, ви повинні перепросити і звернутися з проханням покликати потрібну вам людину: Добрий день. Перепрошую за турботу, чи не могли б ви запросити до телефону Івана Петровича (пана Петренка); Дуже прошу, попросіть до телефону Ольгу Власівну (пані Ольгу, пані Романчук); Будь ласка, покличте до телефону... Зазвичай відповідають так: Добрий день. Зачекайте, будь ласка, хвилиночку, я зараз передам їй слухавку; ...Прошу зачекати; ...Будь ласка, зачекайте; ...На жаль (шкода, вибачте) Іван Петрович вийшов, повернеться о 14 годині. Можливо, ви хотіли б йому щось передати. Є його заступник, можливо, він зміг би допомогти вам. Коли до телефону підійде потрібна вам людина, неодмінно слід знову привітатися і назвати себе.
Нетактовно давати абонентові неправильну інформацію, розмовляти грубо, якщо він помилився номером телефону. Буде люб'язно з вашого боку, коли допоможете абонентові з'ясувати причину невдачі. У свою чергу, якщо ви зателефонували не за потрібним вам номером, маєте обов'язково перепросити за завдані турботи. Намагайтеся завжди бути ввічливим, адже ваша тактовність — це насамперед повага до самого себе. Ввічливість має стати духовною потребою кожної людини.
Після встановлення зв'язку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Саме така розмова характеризуватиме
вас як досвідчену, ділову людину, що не зловживає чужим часом і увагою, як людину, котра досконало володіє етикетом телефонної бесіди. Ще однією надзвичайно важливою умовою ведення роз-
414
РозділУІ
мови є логічність та послідовність висловлення думок. Неприпустимо, щоб ваша розмова була хаотичною, адже так мета вашого дзвінка може залишитися незрозумілою для співрозмовника. Не забувайте про дотримання пауз — у такий спосіб ви надасте співрозмовникові можливість висловити своє ставлення до проблеми. У розмові уникайте категоричності, докладайте зусиль, аби тон вашої розмови був якомога доброзичливішим. Якщо ви поважаєте себе і свого співрозмовника, намагайтеся уникати категорично-наказових висловлювань.
Ініціатива закінчення розмови належить зазвичай тому, хто телефонував. Іноді викликаний до телефону може ввічливо сказати, що з тієї чи іншої причини поспішає, хоче закінчити розмову. Завершуючи розмову, обов'язково треба попрощатися.
Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати (розв'язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи.
І насамкінець, не зловживайте займенником я, адже ваша розмова — діалог, а не монолог.
13.Орфографічні норми як особливий різновид мовних норм. Принципи українського правопису.
Орфографічні норми сучасної української мови (правопис складних слів, географічних назв, іншомовних слів) - реферат українською
1. Написання складних слів Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться складні іменники, утворені за допомогою сполучних голосних (е, є, о) або без них з двох чи кількох основ, напр.: жиробанк, ціноутворення; з першими частинами пів-, напів-, напр.: півгодини, напівприбутковий; усі складноскорочені слова та слова зі складовими частинами екстра-, макро-, мета-, мікро-, мілі-, моно-, мульти-, псевдо-, соціо-, стерео-, супер-, фоно-, -граф, -графія, -логія, -метр і под., напр.: євростат, автокореляція, радіотехніка. Через дефіс пишуться складні іменники, що означають близькі або протилежні за змістом поняття, напр.: купівля-продаж; професію, спеціальність, учений ступінь, державну посаду, військове звання, напр.: член-кореспондент, генерал-полковник; складні одиниці виміру, напр.: людино-день, кіловат-година; терміни, в яких одне слово є родовою назвою, а інше – видовою, напр.: банк-кореспондент, країна-боржник; іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, міді-, обер-, унтер-, штаб-(штабс-), напр.: міні-маркет, штабс-капітан; іменники з першою частиною пів-, яка стоїть перед власною назвою, напр.: пів-Києва, пів-Європи та інші слова. Складні прикметники можуть писатися разом або через дефіс. Разом пишуться складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом, напр.: антидемпінговий, інтервалютний; утворені від словосполучень з підрядним зв’язком між словами, напр.: авансодержатель, трудоінтенсивний (такі прикметники слід відрізняти від сполучень прислівника з прикметником чи дієприкметником, напр.: суспільно корисний, безстроково відпускний; прислівник пишеться окремо, бо він логічно наголошується, є членом речення); прикметники-терміни, напр.: самоокупний, конкурентоспроможний й інші. Через дефіс пишуться складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс, напр.: віце-президентський, альфа-коефіцієнтний; між частинами яких встановлюється сурядний зв’язок, напр.: грошово-кредитний, адміністративно-господарський; перша частина яких закінчується на -ико, -іко, напр.: історико-культурний, механіко-математичний; прикметники з першими частинами військово-, воєнно-, напр.: військово-морський, воєнно-стратегічний, але військовозобов’язаний, військовополонений та інші. Складні числівники передаються на письмі разом, окремо і через дефіс. Разом пишуться кількісні числівники, порядкові й подібні до них прикметники з останніми компонентами -сотий, -тисячний, -мільйонний, напр.: чотирнадцять, шістдесятий, кількамільйонний. Окремо пишуться складені кількісні, порядкові та числівники, до складу яких входить вираз з половиною й под., напр.: двісті тридцять сім, вісімдесят шостий, п’ять з половиною годин. Складні займенники (заперечні з частками ні, ані й неозначені) пишуться по-різному. Заперечні займенники пишуться з частками ні, ані разом або