20.Значення та принципи класифікація рахунків. Групування рахунків за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків – це групування рахунків за економічно однорідними ознаками. Вона надає змогу визначити зміст окремих груп рахунків, їх призначення і структуру. Класифікація рах.здійснюється за такими ознаками:

1.За ек.змістом.

2.Стосовно бух.балансу (активні, пасивні, активно-пасивні);

3.За ступенем узагальнення облікових даних (синтетичні, аналітичні);

4.Стосовно порядку відображення фін.звітності;

5.За призначенням та структурою.

За призначенням і структурою бух.рахунки можна об’єднати у наступні групи:

1.Основні – рахунки, на яких здійснюється облік господарських засобів під-ва, а також джерел їх утворення, що в сукупності хар-ть майновий стан під-ва. Поділяються на: інвентарні (матеріальні; нематеріальні; грошові), по обліку власного капіталу; розрахункові (активні, пасивні, активно-пасивні).

2.Регулюючі – використовуються для обліку сум, які призначені для регулювання залишків по основних рахунках, на яких обліковуються господарські засоби і джерела їх утворення. Поділяються на: доповнюючі;

зменшуючі (контрактивні, контрпасивні).

3.Операційні – призначені для обліку витрат під-ва, які виникають в процесі господарської діяльності. Можна розділити на такі групи: калькуляційні, збірно-розподільчі, збірно-нерозподільчі, транзитні.

4.Фінансово-результативні – використовуються для відображення доходів і результатів діяльності під-ва. Вони поділяються на рахунки: по обліку доходів, порівняльні, по обліку прибутків або збитків.

5.Позабалансові – призначені для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать під-ву, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні.

21.Рахунки бухгалтерського обліку, їх види та будова. Подвійний запис, його суть та значення.

Рахунки бух.обліку є способом купування операцій за ек.однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі госп.діяльності. Рахунок прийнято відображати у вигляді двосторонньої таблиці. На кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, наз. початковим залишком або початковим сальдо. Потім на рахунках відображають госп.операції, при цьому збільшення об’єкта, що обліковується записують на одній стороні рахунку, а зменшення на іншій. Сума всіх операцій, що збільшують або зменшують об’єкт наз. оборотом. Маючи інф-ю про початковий залишок та зміни протягом звітного періоду визначають залишок на кінець звітного періоду (сальдо кінцевим). Всі записи на рахунках здійснюються у грошовій оцінці.

Рух та зміни всіх об’єктів бух.обліку відображається за допомогою подвійного запису, який представляє собою систему контролю всіх даних про стан майна, капіталу та прибутку під-ва.

Подвійний запис – це спосіб відображення госп.операцій на двох або декількох взаємопов’язаних рахунках у рівновеликій сумі у Дт одного рахунку і Кт іншого. Бух.проведенням наз. короткий запис, який вказує як, по яким рахункам і в якій сумі відображається операція. Кореспонденцією рахунків наз. взаємозв’язок між рахунками який виникає в результаті відображення на них способом подвійного запису в госп.операціях. А рахунки, які вказані в бух.проведенні – кореспондуючі. Госп.операції можуть стосуватися двох і більше рахунків, що кореспондують між собою, тому їх відображають двома видами проведень:

-простим бух.проведенням – при якому один рах.дебітується, ін. кредитується на одну й ту саму суму;

-складним бух.проведенням – при якому один рах. дебітується, а декілька кредитуються або навпаки.