- •Тема 1. Основи теорії права План
- •1. Право в системі соціального регулювання
- •2. Поняття та ознаки права. Функції та принципи права
- •3. Норма права, її структура та види
- •4. Форми (джерела) права
- •5. Система права та система законодавства
- •6. Поняття, структура та види правовідносин
- •Тема 2. Правопорушення та юридична відповідальність План
- •1. Правова поведінка та її види
- •2. Поняття, ознаки і види правопорушень
- •3. Склад правопорушення
- •4. Поняття, види та підстави юридичної відповідальності
- •Тема 3. Основи теорії держави та конституційного права План
- •1. Поняття та ознаки держави
- •2. Форма держави
- •3. Функції держави та державний механізм
- •4. Поняття, предмет і метод конституційного права
- •5. Джерела конституційного права
- •6. Поняття, юридичні властивості та класифікація конституцій
- •Тема 4. Судові та правоохоронні
- •1.1. Поняття правоохоронної діяльності
- •1.2. Поняття правоохоронних органів
- •1.3. Предмет дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”
- •1.4. Джерела дисципліни і їх класифікація
- •Тема 5. Правовий статус особи
- •1. Поняття та структура правового статусу особи
- •2. Поняття прав, свобод та обов’язків особи
- •Тема 5. Правовий статус особи
- •3. Класифікація прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
- •Тема 5. Правовий статус особи
- •Тема 5. Правовий статус особи
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 5. Правовий статус особи
- •5. Громадянство України
- •8. У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.
- •9. Внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту чи
- •6. Правове становище іноземців, осіб без громадянства та осіб із множинним
3. Склад правопорушення
Склад правопорушення – це сукупність суб’єктивних та об’єктивних ознак вчиненого діяння, які дозволяють кваліфікувати його як правопорушення.
До складу правопорушення входять такі елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єкт правопорушення – це охоронювані правом суспільні відносини, яким внаслідок правопорушення заподіюється шкода.
Слід окремо наголосити, що будь-які речі (в т.ч. гроші, цінні папери) чи інше майно не можуть бути об’єктом правопорушення. Об’єктом можуть бути відносини, пов’язані з використанням цих речей або майна. Якщо правопорушення вчиняється щодо конкретних речей, наприклад, викрадаються гроші, вони є предметом правопорушення. Якщо ж які-небудь речі використовуються для вчинення правопорушення (наприклад, на автомобілі перевозиться контрабанда) то вони є знаряддям правопорушення.
Об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішнє вираження правопорушення. Об’єктивна сторона складається з протиправного діяння (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків діяння та причинно-наслідкових зв’язків між ними. Іноді до об’єктивної сторони правопорушення також включаються спосіб, час та місце вчинення правопорушення.
Залежно від юридичної конструкції об’єктивної сторони виділяються два види складу правопорушення:
матеріальний склад – правопорушення є завершеним, якщо наявні протиправне діяння, його шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв’язок між ними. Більшість злочинів (наприклад, крадіжка, вбивство) та цивільно-правових проступків(зокрема, заподіяння шкоди) мають матеріальний склад;
формальний склад – правопорушення є завершеним, якщо наявне хоча б протиправне діяння, навіть якщо немає наслідків цього діяння. Основна маса адміністративних правопорушень (зокрема, порушення правил дорожнього руху) та деякі злочини (наприклад, розбій) мають формальний склад.
Суб’єктом правопорушення є фізична особа чи організація, яка вчинила протиправне діяння і яка за законом може нести за його вчинення юридичну відповідальність.
Особливості суб’єкта залежать від виду вчиненого нею правопорушення. Так, відповідно до ст. 18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна (тобто така, що може усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій та керувати ними) особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. КК України встановлює загальний вік кримінальної відповідальності у 16 років, проте для окремих найбільш тяжких злочинів (зокрема, убивство, зґвалтування, бандитизм, теракт тощо) вік кримінальної відповідальності знижено до 14 років. Суб’єктом адміністративного правопорушення можуть бути юридичні особи та осудні фізичні особи, які досягли 16 років (ст. 12 КУпАП). Суб’єктом дисциплінарного проступку може бути особа, що знаходиться у трудових чи службових відносинах з підприємством, установою, організацією, а також особа, що перебуває на військовій службі чи службі в органах внутрішніх справ. Суб’єктом цивільно-правового проступку можуть бути юридичні та фізичні особи. Ст. 34 ЦК України передбачає повну цивільну відповідальність для дієздатних фізичних осіб, що досягли 18 років.
Суб’єктивна сторона правопорушення виражає внутрішнє емоційно-вольове ставлення особи до вчинюваного нею правопорушення.
До складу суб’єктивної сторони входять вина, мотив, мета.
Вина – внутрішнє психічне ставлення особи до вчинюваного нею правопорушення. Вина може виражатися у формі умислу і необережності.
Умисел буває двох видів:
1) прямий – особа усвідомлює суспільну шкідливість свого діяння, передбачає настання його негативних наслідків і бажає їхнього настання;
2) непрямий (евентуальний)– особа усвідомлює суспільну шкідливість свого діяння, передбачає настання його негативних наслідків і, хоча і не бажає, але свідомо допускає їх настання.
Необережність буває також двох видів:
1) самовпевненість – особа передбачає можливість настання суспільно шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховує на їх відвернення;
2) недбалість – особа не передбачає можливості настання суспільно-шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла і повинна була їх передбачати.
Мотив – спонукальні причини, що підштовхнули правопорушника до вчинення правопорушення. Найпоширенішими мотивами є користь, помста, хуліганство тощо.
Мета – той результат, якого бажав досягти правопорушник при вчиненні правопорушення. Так, метою крадіжки є заволодіння майном, метою вбивства – позбавлення життя іншої особи і т.п.