Тема 5. Правовий статус особи

5

податки є економічним обов’язком людини, обов’язок не заподіювати шкоду культурній спадщині

– культурним обов’язком людини.

За можливістю обмеження права та свободи людини і громадянина поділяються на

абсолютні та відносні. Обмеження чи тимчасове призупинення абсолютних прав та свобод у

демократичних держав не допускається ні за яких умов. Обмеження чи призупинення відносних прав

і свобод можливе лише на певний строк в порядку та за умов, чітко визначених законом.

Перелік абсолютних прав і свобод людини і громадянина закріплено у ст. 64 Конституції

України. До них, зокрема, віднесені: право на громадянство та право змінити громадянство, право на

життя, право на повагу гідності , право на свободу та особисту недоторканність, право

індивідуальних та колективних звернень, право на житло, право на судовий захист та деякі інші.

Відносні права та свободи можуть бути обмежені або тимчасово призупинені у випадках та

порядку, передбачених Конституцією. Такими правами і свободами, наприклад, є право на

недоторканність житла, право на таємницю листування, право на свободу світогляду та

віросповідання, право на свободу думки і слова, право на свободу об’єднання у політичні партії та

громадські організації тощо. Ч. 2 ст. 64 Конституції __________України допускає тимчасове обмеження цих прав

і свобод в умовах надзвичайного та воєнного стану.

4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина

Як уже наголошувалося раніше, гарантованість прав і свобод людини з боку держави є одним

із принципів правового статусу особи.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина – це сукупність соціально-економічних,

політичних та юридичних засобів, що застосовуються державою з метою забезпечення реалізації

прав і свобод людини і громадянина.

Залежно від змісту гарантій прав і свобод особи, виділяються такі їх види:

1) політичні гарантії – наявність та функціонування такої політичної системи суспільства та

політичного устрою держави, який забезпечує вільний розвиток людської особистості, створює

належні умови реалізації особою належних їй прав і свобод, перш за все політичних. До таких

гарантій прав і свобод відносяться політичний плюралізм та свобода політичної діяльності (ст. 15

Конституції України), реальне визнання народу єдиним джерелом влади у державі (ст. 5 Конституції

України), забезпечення поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України),

заборона утворення і діяльності політичних партій та інших організацій, що мають на меті

насильницьку зміну державного ладу чи заподіяння шкоди правам і свободам людини і громадянина

(ст. 37 Конституції України) та інші;

2) соціально-економічні гарантії – існування розвинутої економічної системи, що ґрунтується

на непорушності приватної власності, державному регулюванні ринкової економіки та забезпечує

економічну незалежність та достатній рівень матеріальної забезпеченості особи. Соціально-

економічними гарантіями прав і свобод, зокрема, є: рівність усіх форм власності та рівний захист

усіх суб’єктів права власності, закріплення права власності на природні ресурси за народом України

(ст. 13 Конституції України), гарантування приватної власності (ст. 41 конституції України),

справедливості та неупередженості розподілу суспільного багатства (ч. 1 ст. 95 Конституції України)

тощо.

3) юридичні гарантії – сукупність організаційно-правових та інституційно-правових засоби,

що забезпечують здійснення та охорону прав і свобод людини і громадянина. Найбільш важливими

внутрішньодержавними юридичними гарантіями прав і свобод є:

• юридичне закріплення прав і свобод людини і громадянина у Конституції та законах;

• юридичне закріплення невичерпності та непорушності прав і свобод людини і громадянина (ст.

22 Конституції України) ;

• забезпечення права кожної особи знати свої права та обов’язки (ст. 57 Конституції України) ;

• забезпечення права особи на звернення до суду із вимогою про захист порушеного права (ст. 55

Конституції України) ;

• закріплення юридичної відповідальності за порушення прав і свобод людини і громадянина;

• утворення системи судових органів та забезпечення їх доступності для громадян;

• створення та діяльність доступної системи правової допомоги (ст. 59 Конституції України) ;