8. У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а

другий – особою без громадянства або іноземцем, реєструється громадянином України за

клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Дитина, яка є іноземцем або особою без

громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України

за клопотанням одного з батьків.

9. Внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту чи

материнства. У таких випадках незалежно від місця її народження та місця постійного проживання

дитина з дати народження чи іншої визначеної судом дати набуває громадянства України

Міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою

України, можуть передбачатися і інші підстави набуття громадянства України. Зокрема, у світовій

практиці розроблені такі підстави набуття громадянства, як оптація та трансферт.

Оптація (вибір громадянства) має місце, коли певна територія переходить від однієї

держави до іншої. Жителям цієї території, як правило, надається право обрати громадянство однієї з

цих двох держав, тобто зберегти своє попереднє громадянство або отримати нове.

Трансферт (автоматична зміна громадянства) також має місце при передачі території від

однієї держави до іншої, але при цьому жителі відповідної території автоматично отримують

громадянство держави, до якої переходить ця територія. Іноді трансферт і оптація можуть

застосовуватися одночасно. Наприклад, при продажу у 1867 р. Аляски Сполученим Штатам Америки

до росіян-жителів Аляски була застосована оптація і їм надавалося право або зберегти російське

підданство, або отримати американське громадянство, а до корінних жителів – алеутів –

застосовувався трансферт, і вони автоматично стали громадянами США. У сучасному міжнародному

праві трансферт як підстава набуття громадянства практично не застосовується, оскільки відповідно

до ст. 15 Загальної декларації прав людини 1948 р. ніхто не може бути безпідставно позбавлений

громадянства або права змінити своє громадянство.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство» виділяються такі підстави

припинення громадянства України:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Вихід із громадянства може мати місце лише за клопотанням громадянина, який відповідно

до чинного законодавства України постійно проживає за кордоном та набув громадянство іншої

держави або отримав документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що він

набуде громадянство цієї держави, якщо вийде з громадянства України. Вихід з громадянства

України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні

притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний

вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Якщо разом з батьками на постійне проживання за кордон виїхала дитина і батьки виходять з

громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України

може вийти і дитина. Якщо ж за кордон на постійне проживання виїхав лише один з батьків, який і

виходить з громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який

виходить з громадянства України, за його клопотанням. При цьому вихід дітей віком від 14 до 18

років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Втрата громадянства відбувається незалежно від бажання особи за наявності передбачених

законом підстав. Такими підставами є:

• добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого

набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються

всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був

звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого

законодавством тієї держави, громадянство якої набуто;

• набуття особою громадянства України в порядку натуралізації внаслідок обману, свідомого

подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

• добровільний вступ на військову іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не

є загальним військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Датою припинення громадянства України за наявності наведених вище підстав є дата видання

відповідного указу Президента України.

Міжнародні договори України у сфері громадянства, як правило, спрямовуються на

запобігання випадків подвійного громадянства та спрощення порядку набуття і припинення

громадянства. Найчастіше за такими договорами зменшується або скасовується строк безперервного

на території однієї з держав-учасниць договору, а набуття особою громадянства однієї держави

визначається як підстава для автоматичної втрати громадянства іншої. Переважна частина цих

договорів укладена між Україною та іншими державами Співдружності Незалежних Держав.

У деяких зарубіжних державах, зокрема в Австрії та Франції, в якості підстави припинення

громадянства застосовується примусове позбавлення громадянства за вчинення певних видів

злочинів чи інших недружніх дій, спрямованих проти власної держави. У таких випадках за

рішенням суду особа може бути позбавлена громадянства та видворена за межі держави. Проте у

більшості держав, в т.ч. і в Україні, позбавлення громадянства не застосовується, оскільки при цьому

порушується право особи на громадянство та право змінити громадянство. Відповідно до ст. 25

Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити

громадянство, а також не може вигнаний за межі України або виданий іншій державі.