3. Функції держави та державний механізм

Функції держави – це основні напрями її діяльності, що виражають сутність і соціальне призначення держави і мають на меті регулювання існуючих суспільних відносин.

Залежно від спрямування розрізняються внутрішні та зовнішні функції держави.

Внутрішні функції держави спрямовуються на вирішення внутрішніх питань країни і визначають ступінь активності впливу держави на суспільство. Серед внутрішніх функцій виділяються:

• економічна – охоплює такі напрями діяльності, як реформування економіки, демонополізація виробництва, приватизація, підтримка соціально значущих виробництв;

• соціальна – охорона здоров’я, державна підтримка сім’ї та молоді, соціальний захист інвалідів, пенсіонерів і т.п.;

• екологічна – державне управління і координація діяльності в галузі охорони довкілля, регулювання природокористування, гарантування екологічної безпеки;

• фіскальна – оподаткування та стягнення податків та інших загальнообов’язкових зборів та платежів;

• функція охорони прав і свобод людини і громадянина, охорони усіх форм власності та правопорядку;

• функція розвитку культури, освіти і науки – державна підтримка освіти і науки, стимулювання наукових розробок, охорона пам’яток історії і культури тощо.

Зовнішні функції держави спрямовані на встановлення та підтримання певних відносин з іншими державами. До зовнішніх функцій відносяться:

• функція підтримання миру та світового правопорядку – досягається шляхом встановлення заборон на окремі види озброєнь, попередження та припинення збройних конфліктів, контролю за роззброєнням;

• військова функція – полягає у забезпеченні оборони країни від можливих зовнішніх ворогів;

• функція забезпечення зовнішніх зносин – полягає у встановленні та підтриманні дипломатичних, консульських та інших відносин між державами;

• економічна функція – інтеграція держави у міжнародну економічну систему, забезпечення взаємовигідної торгівлі та обігу капіталу між державами;

• екологічна функція – координація діяльності декількох держав або світового співтовариства в цілому, спрямованої на забезпечення охорони, відтворення та використання планетарного природного середовища та космічного простору.

Функції держави реалізуються у таких правових формах:

1) правотворча – діяльність держави по утворенню правових норм. Проявами цієї форми є видання компетентними органами державної влади законів і підзаконних нормативно-правових актів, а також укладення міжнародних договорів;

2) правозастосовча – діяльність органів державної влади по виконанню прийнятих законів та підзаконних актів;

3) правоохоронна – діяльність органів держави по охороні правопорядку, прав та законних інтересів громадян, організацій, суспільства та держави в цілому.

Безпосередньо функції держави реалізуються за допомогою державного механізму (апарату).

Державний механізм – це цілісна ієрархічна система державних органів та їх посадових осіб, що практично здійснюють державну владу та забезпечують виконання завдань і функцій держави.

Елементами державного механізму є:

• державні підприємства – господарські організації державної форми власності, що займаються виробничою і комерційною діяльністю та забезпечують господарсько-економічну основу державної влади;

• державні установи – організації, що не мають владних повноважень, але виконують загальносоціальні функції держави (державні заклади освіти, науки, охорони здоров’я);

• держані органи – організації, що наділяються владними повноваженнями та безпосередньо здійснюють державну владу.

Державний орган – це ланка механізму держави, що приймає участь у реалізації завдань та функцій держави і наділяється для цього державно-владними повноваженнями.

Обсяг державно-владних повноважень, що надаються державному органу для виконання покладених на нього завдань і функцій, складає компетенцію державного органу.

Класифікація держаних органів може бути різноманітною залежно від підстав поділу на види.

За способом виникнення розрізняються:

• первинні – виникають у порядку спадкування (монарх) або безпосереднього обрання народом (Президент України, Верховна Рада України);

• похідні (вторинні) – формуються первинними органами. Так, Прем’єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України, голови місцевих державних адміністрацій призначаються президентом України і т.д.

За обсягом владних повноважень виділяються:

• вищі – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України;

• центральні – міністерства, комітети, департаменти, інші відомства загальнодержавного значення (наприклад, СБУ, Державний комітет по земельних ресурсах);

• місцеві – місцеві державні адміністрації, місцеві органи департаментів та інших відомств;

За принципом поділу влади розрізняються:

• органи законодавчої влади. Як правило, в унітарних державах існує єдиний орган законодавчої влади – парламент (в Україні – Верховна Рада України). У федераціях можуть утворюватися декілька органів законодавчої влади – парламент федерації та парламенти (легіслатури) суб’єктів федерації;

• органи виконавчої влади. В основному, саме ці органи поділяються на вищі, центральні та місцеві;

• органи судової влади (органи правосуддя).

За порядком прийняття рішень виділяються:

• колегіальні – рішення яких приймаються колегіально, як правило шляхом голосування. Колегіальними органами, зокрема, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства;

• одноособові – рішення приймаються одноособово вищою посадовою особою відповідного органу. До числа одноособових органів державної влади, зокрема, належать Президент України, органи прокуратури, місцеві державні адміністрації.