2.4. Мікропрограма віднімання

Мікропрограма віднімання двійкових чисел у модифікованих доповняльних ко­дах має такий вигляд:

Початок. Якщо К[2], то М₁, інакше — чекати

М₁ у₁ : RGА := А <приймання першого операнда>

у₂ : RGВ := В <приймання другого операнда>

у₃ : SМ :=А + + 1<мікрооперація віднімання в доповняльних кодах>

Якщо φ₃, то М₂, інакше

у₄: RGС :=SМ <присвоєння результату>

у₅ : Ш2 :=RGС <пересилання в пам'ять>

Перейти до М₃

М₂ у₆ : Т_П :=ПП <тригеру переповнення Т_П присвоюється ознака ПП>

М₃ Кінець.

Примітка. К[2] — однорозрядний код команди віднімання.

Змістовний і закодований графи мікропрограми віднімання показано на рис. 7.

Рисунок 7 – Графи мікропрограми віднімання

2.5. Принципіальна схема модуля операційного блока

Модуль операційного блока (МОБ) будується на мікросхемах ТТЛШ серії КР1533 за винятком суматора, взятого із серії КР1531.

Принципіальна схема МОБ містить (рис. 8):

• два вхідних восьмирозрядних регістри RGA і RGB типу ИР35, позиційне позначення DD1, DD2;

• дві мікросхеми типу ЛН1, позиційне позначення DD3, DD4.1. Призначені для інвертування кода операнда В .

• чотири мікросхеми типу ЛИ1, позиційне позначення DD5 – DD8. Призначе­ні для побудови двох схем електронних ключів SW1, SW2;

• мікросхему типу ЛП5, позиційне позначення DD 9. Використовується для створення старшого знакового розряду суматора і вироблення логічної ознаки переповнення ;

Рисунок 8 – Принципіальна схема МОБ для операції віднімання

• дві мікросхеми суматорів ИМ6, позиційне позначення DD10, DD11;

• вихідний восьмирозрядний регістр RGC типу ИР22 з трьома станами, позиційне позначення DD12. Використовується для приймання результату віднімання і його передавання на вихідну шину Ш2.

2.6 Проектування модуля керуючого блока

Проектування МКБ на основі автомата Мілі з пам’яттю на D-тригерах виконується в такій послідовності:

1. Розмічається закодований граф мікропрограми віднімання (див. рис.7). Визначається максимальна кількість станів автомата Мілі, яка дорівнює L=5. Для реалізації такої кількості станів необхідно використати тригери .

2. На основі розміченого графу мікропрограми будується граф автомата Мілі (рис.9), який інтерпретує мікропрограму віднімання.

Рисунок 9 – Граф автомата Мілі для мікропрограми віднімання

3. Стани автомата Мілі кодуються значеннями виходів D-тригерів:

…,

4. На основі графу автомата Мілі записується його структурна таблиця переходів (табл. 4).

Таблиця 4

	k( )		k( )	{ }	{ }	D-тригери
						D3, D2, D1
z1	000 000	z1 z2	000 001		- y1	- D1
z2	001	z3	010	1	y2	D2
z3	010	z4	011	1	y3	D2.,D1
z4	011	z5 z1	100 000		y4 y6	D3 -
z5	100	z1	000		y5	-

5. На підставі даних табл. 4 записуються системи логічних рівнянь:

• для функцій збудження входів:

;

; ;

• для вихідних сигналів:

; ; ; ; ; .

6. Будується принципіальна схема модуля керування МКБ (рис. 10).

Рисунок 10 – Принципіальна схема МКБ для операції віднімання

Відповідність між входами керування мікросхем модуля МОБ і сигналами мікрооперацій наведена в табл.5.

Таблиця 5

Входи	LA	LB	TЛИ	LC		TП
Сигнали мікрооперацій	у1	у2	у3	у4		у6

Принципіальна схема на рис.10 містить

• DD13 – мікросхему типу ТМ9, яка містить шість D-тригерів. Три тригери створюють пам'ять автомата Мілі, тригер на виході T_П фіксує сигнал переповнення. На виході T_П п’ятого тригера формується сигнал керування тривалістю в машинний такт для керування мікросхеми DD5 – DD8;

• DD14, DD15 – дві мікросхеми типу ЛИ1, які реалізують порозрядну кон’юнкцію кодів операндів А і В на основі співвідношення , де і =1, 2, …, 8;

• DD16 – мікросхему дешифратора типу ИД7;

• DD17 – DD19 – мікросхеми логічних елементів типу ЛН1, ЛИ1, ЛЛ1, які реалізують функції комбінаційних схем автомата Мілі.

Розрахунки схеми АЛП виконують аналогічно розділу 1.