- •1. Поняття, умови та підстави припинення трудового договору
- •2. Припинення трудового договору за угодою сторін
- •3. Припинення трудового договору у зв’язку з закінченням терміну його чинності
- •4. Продовження дії трудового договору на невизначений термін
- •5. Припинення трудового договору у зв’язку з призовом або вступом працівника на військову службу, скерування його на альтернативну службу
- •6. Припинення трудового договору у зв’язку в порядку переведення працівника на інше підприємство за його згодою
- •7. Припинення трудового договору через перехід працівника на виборну посаду
- •8. Припинення трудового договору через відмову працівника від переведення разом з підприємством до іншої місцевості
- •9. Припинення трудового договору через відмову працівника від продовження роботи у звязку зі зміною істотних умов праці
- •10. Припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом
- •11. Випадки припинення трудового договору на вимогу третіх осіб
- •12. Припинення трудового договору у зв’язку з набранням законної сили вироком суду
- •13. Припинення трудового договору з працівником, скерованим постановою суду на примусове лікування.
- •14. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, за ініціативою працівника
- •15. Розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника
- •16. Відмінності припинення трудового договору за угодою сторін та розірвання його за ініціативою працівника
- •17. Припинення трудового договору у зв’язку з порушенням правил прийняття на роботу
- •1. Підстави припинення трудового договору за ініціативою роботодавця
- •2. Вивільнення працівників як підстава припинення трудового договору за ініціативою роботодавця
- •3. Переважне право на залишення на роботі під час вивільнення працівників
- •4. Пільги і компенсації вивільнюваним працівникам. Повторне прийняття на роботу працівників
- •5. Розірвання трудового договору за виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації
- •6. Розірвання трудового договору за виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи
- •7. Розірвання трудового договору у разі скасування допуску до державної таємниці
- •8. Розірвання трудового договору внаслідок тимчасової непрацездатності працівника
- •9. Розірвання трудового договору у разі поновлення працівника, який раніше виконував цю роботу
- •10. Припинення трудового договору за ініціативою роботодавця як захід дисциплінарної відповідальності
- •11. Додаткові підстави припинення трудового договору за ініціативою роботодавця
- •1. Особливості припинення трудового договору за ініціативою роботодавця з деякими категоріями працівників за певних умов
- •2. Додаткові підстави припинення трудового договору з державними службовцями
- •3. Додаткові підстави звільнення суддів.
- •4. Додаткові підстави звільнення прокурорсько-слідчих працівників.
- •5. Особливості розірвання трудового договору з вагітними жінками і жінками, які мають дітей
- •6. Припинення трудового договору з неповнолітніми працівниками
- •7. Додаткові гарантії у разі звільнення з роботи, встановлені законодавством для виборних профспілкових працівників та для членів рад трудових колективів
- •8. Особливості звільнення з роботи колишніх військовослужбовців та членів їх сімей
- •9. Порядок звільнення працівників за ініціативою роботодавця
- •10. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації
- •11. Порядок надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівників за ініціативою роботодавця
- •12. Випадки звільнення працівників за ініціативою роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації
- •13. Проведення розрахунків при звільненні працівників. Виплата вихідної допомоги
- •14. Оформлення звільнення
- •15. Правові підстави відсторонення працівника від роботи
- •1. Поняття робочого часу та його правові ознаки
- •2. Види робочого часу
- •3. Правове регулювання робочого часу нормальної тривалості (нормального робочого часу)
- •4. Скорочений робочий час та його види
- •5. Порядок та умови застосування неповного робочого часу
- •6. Понаднормовий робочий час та правові підстави застосування надурочних робіт
- •7. Заборона залучення до надурочних робіт
- •8. Особливості залучення до роботи у нічний час
- •1. Поняття режиму робочого часу
- •2. Види режимів робочого часу
- •3. П’ятиденний та шестиденний робочий тиждень як режим роботи
- •4. Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу
- •5. Ненормований робочий день як спеціальний режим робочого часу
- •6. Поділ робочого дня на частини
- •8. Особливості встановлення гнучкого режиму роботи
- •9. Вахтовий метод організації робіт
- •1. Поняття та види часу відпочинку
- •2. Правове регулювання перерв, що надаються протягом робочого дня:
- •2.1. Перерва для відпочинку і харчування: поняття, порядок її надання
- •2.2. Перерви для обігріву і відпочинку та перерва для годування дітей: їхня еалежність до часу відпочинку
- •3. Правове регулювання вихідних днів:
- •3.1. Поняття вихідних днів, загальний порядок їх встановлення
- •3.2. Особливості встановлення вихідних днів на підприємствах, пов’язаних з обслуговуванням населення
- •3.3. Особливості встановлення вихідних днів на безперервно діючих підприємствах
- •3.4. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні
- •4. Правове регулювання святкових і неробочих днів: поняття, види, порядок залучення працівників до роботи у святкові та неробочі дні
- •5. Поняття та гарантії права працівників на відпустку
- •6. Щорічна основна відпустка: поняття, види та тривалість
- •7. Поняття та види щорічної додаткової відпустки:
- •7.1. Додаткова відпустка за роботу у шкідливих і важких умовах праці
- •7.2. Додаткова відпустка за особливий характер праці
- •7.3. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством України
- •8. Порядок надання щорічних відпусток:
- •8.1. Стаж роботи, що дає право на одержання щорічної відпустки
- •8.2. Порядок надання щорічних відпусток у перший рік роботи
- •8.3. Порядок надання щорічних відпусток у наступні роки роботи
- •1. Перенесення щорічної відпустки за ініціативною працівника, роботодавця та в інших випадках, передбачених Законом України «Про відпустки»
- •2. Порядок поділу щорічної відпустки на частини
- •3. Відкликання працівника з щорічної відпустки
- •4. Поняття, види та особливості додаткових відпусток у зв’язку з навчанням
- •5. Творча відпустка: поняття, особливості та порядок надання
- •6. Правове регулювання соціальних відпусток:
- •6.1. Поняття, види та особливості соціальних відпусток
- •6.2. Порядок надання відпустки з вагітності та пологів
- •6.3. Порядок надання відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
- •6.4. Порядок надання відпустки для батьків, що мають дітей
- •7. Правове регулювання відпусток без збереження заробітної плати:
- •7.1. Порядок надання відпустки без збереження заробітної плати у випадках, передбачених законодавством
- •7.2. Порядок надання відпустки без збереження заробітної плати за угодою сторін трудового договору
- •8. Оплата відпусток. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки
7. Заборона залучення до надурочних робіт
До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:
1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).
Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт. Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177). Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).
Особи, перелічені в п. 1 - 3 частини першої ст. 63 КЗпП, не можуть залучатися до надурочних робіт навіть за наявності їх згоди. У силу частини другої ст. 63 КЗпП не можуть залучатися до надурочних робіт також батьки, опікуни, які виховують дітей віком до трьох років без матері (батьків), у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі (ст. 1861 КЗпП).
Такі категорії працівників можуть залучатися до надурочних робіт тільки за їх згодою:
1) жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Це формулювання частини третьої ст. 63 КЗпП важко тлумачити, оскільки словосполучення "діти віком від трьох до чотирнадцяти років" ужито в множині, а словосполучення "дитину-інваліда" - у однині. Однак наприкінці цього формулювання дається посилання на ст. 177 КЗпП, у якій обидва названі словосполучення вживаються в множині. Таким чином, частина третя ст. 63 КЗпП з урахуванням ст. 177 КЗпП повинна тлумачитися як така, що допускає залучення до надурочних робіт лише за згодою жінки, яка має хоча б одну дитини віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
2) викладене вище правило поширюється на батьків, які виховують дитину зазначеного віку без матері або мають дитину-інваліда, а також на опікунів (піклувальників);
3) інваліди. Додатковою умовою для залучення інвалідів є відсутність обмеження надурочних робіт у медичній рекомендації, даній такому працівникові;
4) громадяни похилого віку (такими відповідно до ст. 10 Закону "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" визнаються чоловіки віком від 60 і жінки віком від 55 років і більше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року). За наявності згоди, такі працівники можуть залучатися до надурочних робіт, якщо немає протипоказання за станом здоров'я (частина третя ст. 13 того ж Закону).
Обмеження на залучення працівників до надурочних робіт, що встановлені ст. 63 КЗпП, є чинними і тоді, коли підстави для цього встановлені спеціальними нормами.
8. Особливості залучення до роботи у нічний час
У ст. 54 КЗпП, як і в попередній статті, говориться про тривалість роботи. Однак у цій статті з'являється істотна деталь: після слів "тривалість роботи" у дужках зазначено "зміни". Це дозволило в одному із солідних видань ("Комментарий к законодательству о труде". - М.: Юридическая литература, 1987) стверджувати: "У нічний час скорочується тривалість зміни. Отже, тижнева норма годин робочого часу не зменшується. Тому графіки змінності повинні забезпечити відпрацьовування 41-годинного (на той час діяла така тижнева норма робочого часу - Авт.) робочого тижня" (с. 101). Правда, незабаром після розпаду Союзу РСР у трохи зміненому варіанті того ж видання ("Комментарий к Кодексу законов о труде Российской Федерации". - М.: "Вердикт", 1993) при незмінному змісті нормативного матеріалу стверджувалося зворотне: "Скорочення нічної зміни на одну годину відпрацьовуванню не підлягає" (с. 96).
На нашу думку, текст статті, що коментується не дає підстав для висновку про те, що стаття передбачає скорочення тривалості робочого часу. Про це свідчить не лише вживання терміна "скорочення роботи (зміни)", а й перелік винятків з правила частини першої ст. 54 КЗпП.
Тривалість роботи (зміни) не скорочується, тобто тривалість нічної зміни урівнюється з денною в таких випадках, передбачених частиною другою ст. 54 КЗпП:
1) якщо це необхідно за умовами виробництва, зокрема, на безперервних виробництвах;
2) на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Характер винятків із правила про скорочення тривалості роботи в нічний час такий, що він не дає будь-якого обґрунтування диференціації тривалості робочого часу (якщо вважати, що ст. 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу). Однак цей же характер винятків дає підстави стверджувати, що за такими критеріями можна диференціювати тільки правила про режим робочого часу.
Лише тією обставиною, що скорочення тривалості роботи в нічний час провадиться в межах режиму робочого часу і не означає скорочення робочого часу, пояснюється той факт, що тривалість роботи на практиці не скорочується тоді, коли працівник спеціально прийнятий для роботи в нічний час. Правової підстави для такої практики немає. І все-таки вона існує стільки, скільки діє Кодекс законів про працю. І поширилася вона на всю територію, де діє Кодекс законів про працю. Це могло трапитись тільки при умові, що така практика істотно не порушувала права працівників. Працівникові нема рації судитись тільки заради того, щоб йому в одну ніч тривалість роботи на одну годину скоротили, а через кілька днів на цей же відрізок часу збільшили тривалість роботи в денний час. Якщо ж у нічний час підлягала б скороченню тривалість робочого часу, то відмова власника виконувати це правило давала б право працівникові вимагати виплати заробітної плати за перепрацьований час. За це право бажаючі судитись знайшлися б швидко. Їх немає лише тому, що із ст. 54 КЗпП таке право не випливає.
Тривалість роботи в нічний час не скорочується також для осіб, яким скорочена тривалість робочого часу встановлена частинами першою і третьою ст. 51 КЗпП. Законодавець не вважав за можливе поширити цей виняток на осіб, яким скорочений робочий день встановлений відповідно до частини четвертої ст. 51 КЗпП, хоча прямої заборони на використання праці таких осіб у нічний час немає.
Забороняється залучення до роботи в нічний час:
1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
3) інших категорій працівників, передбачених законодавством.
Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172). Заборона залучення до роботи в нічний час, що сформульована у частині першій коментованої статті, є прямою і безумовною. Її порушення може тягти не лише відповідальність посадових осіб підприємства у разі настання нещасного випадку під час роботи в нічний час, але і відповідальність посадових осіб на підставі ст. 41 КпАП і ст. 133 КК незалежно від настання шкідливих наслідків. Що стосується заборони застосовувати працю жінок у нічний час, то вона, швидше за все, залишається декларативною. Ст. 135 Кодексу законів про працю із зазначеної заборони робить виняток для тих галузей народного господарства, де в цьому є особлива потреба і допускається як тимчасовий захід. Вже пройшло більше 30 років, як встановлено цей виняток. Тимчасовий захід перетворився ледве не в норму.