2. Порядок поділу щорічної відпустки на частини

Закон передбачає право працівника використати щорічну відпустку повністю або частинами. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника при наявності згоди роботодавця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 календарних днів. При цьому невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Допускається поділ щорічної відпустки на частини. Це можливо на прохання працівника при наявності згоди власника за умови, що основна безперервна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів (частина перша ст. 12 Закону "Про відпустки").

Згідно із статтею 12 Закону України “Про відпустки” щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь¬якої тривалості за умови, що основна, безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому, ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Зазначеною вище нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Законодавством не передбачено умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Враховуючи те, що конкретний період надання щорічної відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем, то в наказі має бути зазначена, узгоджена між ними, дата початку відпустки та її закінчення.

При цьому річна норма робочого часу працівника має бути зменшена на кількість днів (годин), які за графіком або розпорядком роботи припадають на час відпустки чи її частини.

Згідно із ст. 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 “Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” керівникам органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Отже, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки повинна виплачуватись у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів ця допомога може бути виплачена у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

У випадку поділу щорічної відпустки на частини, допомога на оздоровлення виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь¬якої з частин щорічної відпустки.

У разі надання працівникам щорічної відпустки в календарних днях шляхом її поділу на частини відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України, повинно забезпечуватись збереження загальної тривалості відпустки, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, та кількості робочих днів, що припадають на період відпустки за умови її одноразового використання.

Для виконання цієї умови треба надавати працівникам щорічну відпустку частинами, кратними 7, за винятком її залишкової частини, або ж надавати невикористану частину відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

У практиці використання працівниками щорічної відпустки, що надається в календарних днях, шляхом її поділу на частини у відповідності зі статтею 79 Кодексу законів про працю України трапляються випадки, коли на прохання працівника вона надається повністю або частково фактично в робочих днях без урахування вихідних днів. При цьому загальна тривалість відпустки не перевищує її норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників. Разом з тим це призводить до зменшення річної норми робочого часу порівняно з використанням працівником цієї відпустки одноразово.

Приклад 1. Загальна тривалість відпустки державного службовця, який не має 10-річного стажу роботи в державних органах, відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" становить 30 календарних днів.

Першу частину відпустки державний службовець використав з понеділка 12 червня до п'ятниці 16 червня 1995 року тобто 5 календарних, а фактично 5 робочих днів.

Другу, невикористану частину відпустки тривалістю 25 календарних днів він просить керівника державного органу, в якому працює, надати з понеділка 24 липня до четверга 17 серпня цього ж року.

За такого поділу відпустки працівник перебував би у відпустці 30 календарних днів або ж 24 робочі дні за календарем п'ятиденного робочого тижня.

У разі ж одноразового надання йому відпустки повної тривалості (30 календарних днів) з 12 червня до 11 липня, він би не працював тільки 22 дні.

Приклад 2. Державний службовець використовує у 1995 році щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів частинами:

з 12 до 16 червня - 5 календарних днів;

з 21 серпня до 1 вересня - 11 календарних днів;

з 2 до 6 жовтня - 5 календарних днів;

з 18 до 26 грудня - 9 календарних днів.

За такого поділу відпустки державний службовець не працював би 26 днів, тоді як при одноразовому її використанні з 12 червня до 11 липня, на період відпустки припаде 22 робочі дні. Тобто державний службовець за рік додатково не відпрацює 4 робочі дні.

Отже, у разі поділу на прохання працівника щорічної відпустки, що надається в календарних днях, на частини, загальна тривалість її не тільки не повинна перевищувати норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, але й повинно забезпечуватись збереження річної норми робочого часу з урахуванням тривалості відпустки за її одноразове надання.