- •1. Поняття, умови та підстави припинення трудового договору
- •2. Припинення трудового договору за угодою сторін
- •3. Припинення трудового договору у зв’язку з закінченням терміну його чинності
- •4. Продовження дії трудового договору на невизначений термін
- •5. Припинення трудового договору у зв’язку з призовом або вступом працівника на військову службу, скерування його на альтернативну службу
- •6. Припинення трудового договору у зв’язку в порядку переведення працівника на інше підприємство за його згодою
- •7. Припинення трудового договору через перехід працівника на виборну посаду
- •8. Припинення трудового договору через відмову працівника від переведення разом з підприємством до іншої місцевості
- •9. Припинення трудового договору через відмову працівника від продовження роботи у звязку зі зміною істотних умов праці
- •10. Припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом
- •11. Випадки припинення трудового договору на вимогу третіх осіб
- •12. Припинення трудового договору у зв’язку з набранням законної сили вироком суду
- •13. Припинення трудового договору з працівником, скерованим постановою суду на примусове лікування.
- •14. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, за ініціативою працівника
- •15. Розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника
- •16. Відмінності припинення трудового договору за угодою сторін та розірвання його за ініціативою працівника
- •17. Припинення трудового договору у зв’язку з порушенням правил прийняття на роботу
- •1. Підстави припинення трудового договору за ініціативою роботодавця
- •2. Вивільнення працівників як підстава припинення трудового договору за ініціативою роботодавця
- •3. Переважне право на залишення на роботі під час вивільнення працівників
- •4. Пільги і компенсації вивільнюваним працівникам. Повторне прийняття на роботу працівників
- •5. Розірвання трудового договору за виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації
- •6. Розірвання трудового договору за виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи
- •7. Розірвання трудового договору у разі скасування допуску до державної таємниці
- •8. Розірвання трудового договору внаслідок тимчасової непрацездатності працівника
- •9. Розірвання трудового договору у разі поновлення працівника, який раніше виконував цю роботу
- •10. Припинення трудового договору за ініціативою роботодавця як захід дисциплінарної відповідальності
- •11. Додаткові підстави припинення трудового договору за ініціативою роботодавця
- •1. Особливості припинення трудового договору за ініціативою роботодавця з деякими категоріями працівників за певних умов
- •2. Додаткові підстави припинення трудового договору з державними службовцями
- •3. Додаткові підстави звільнення суддів.
- •4. Додаткові підстави звільнення прокурорсько-слідчих працівників.
- •5. Особливості розірвання трудового договору з вагітними жінками і жінками, які мають дітей
- •6. Припинення трудового договору з неповнолітніми працівниками
- •7. Додаткові гарантії у разі звільнення з роботи, встановлені законодавством для виборних профспілкових працівників та для членів рад трудових колективів
- •8. Особливості звільнення з роботи колишніх військовослужбовців та членів їх сімей
- •9. Порядок звільнення працівників за ініціативою роботодавця
- •10. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації
- •11. Порядок надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівників за ініціативою роботодавця
- •12. Випадки звільнення працівників за ініціативою роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації
- •13. Проведення розрахунків при звільненні працівників. Виплата вихідної допомоги
- •14. Оформлення звільнення
- •15. Правові підстави відсторонення працівника від роботи
- •1. Поняття робочого часу та його правові ознаки
- •2. Види робочого часу
- •3. Правове регулювання робочого часу нормальної тривалості (нормального робочого часу)
- •4. Скорочений робочий час та його види
- •5. Порядок та умови застосування неповного робочого часу
- •6. Понаднормовий робочий час та правові підстави застосування надурочних робіт
- •7. Заборона залучення до надурочних робіт
- •8. Особливості залучення до роботи у нічний час
- •1. Поняття режиму робочого часу
- •2. Види режимів робочого часу
- •3. П’ятиденний та шестиденний робочий тиждень як режим роботи
- •4. Умови та порядок застосування підсумованого обліку робочого часу
- •5. Ненормований робочий день як спеціальний режим робочого часу
- •6. Поділ робочого дня на частини
- •8. Особливості встановлення гнучкого режиму роботи
- •9. Вахтовий метод організації робіт
- •1. Поняття та види часу відпочинку
- •2. Правове регулювання перерв, що надаються протягом робочого дня:
- •2.1. Перерва для відпочинку і харчування: поняття, порядок її надання
- •2.2. Перерви для обігріву і відпочинку та перерва для годування дітей: їхня еалежність до часу відпочинку
- •3. Правове регулювання вихідних днів:
- •3.1. Поняття вихідних днів, загальний порядок їх встановлення
- •3.2. Особливості встановлення вихідних днів на підприємствах, пов’язаних з обслуговуванням населення
- •3.3. Особливості встановлення вихідних днів на безперервно діючих підприємствах
- •3.4. Порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні
- •4. Правове регулювання святкових і неробочих днів: поняття, види, порядок залучення працівників до роботи у святкові та неробочі дні
- •5. Поняття та гарантії права працівників на відпустку
- •6. Щорічна основна відпустка: поняття, види та тривалість
- •7. Поняття та види щорічної додаткової відпустки:
- •7.1. Додаткова відпустка за роботу у шкідливих і важких умовах праці
- •7.2. Додаткова відпустка за особливий характер праці
- •7.3. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством України
- •8. Порядок надання щорічних відпусток:
- •8.1. Стаж роботи, що дає право на одержання щорічної відпустки
- •8.2. Порядок надання щорічних відпусток у перший рік роботи
- •8.3. Порядок надання щорічних відпусток у наступні роки роботи
- •1. Перенесення щорічної відпустки за ініціативною працівника, роботодавця та в інших випадках, передбачених Законом України «Про відпустки»
- •2. Порядок поділу щорічної відпустки на частини
- •3. Відкликання працівника з щорічної відпустки
- •4. Поняття, види та особливості додаткових відпусток у зв’язку з навчанням
- •5. Творча відпустка: поняття, особливості та порядок надання
- •6. Правове регулювання соціальних відпусток:
- •6.1. Поняття, види та особливості соціальних відпусток
- •6.2. Порядок надання відпустки з вагітності та пологів
- •6.3. Порядок надання відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
- •6.4. Порядок надання відпустки для батьків, що мають дітей
- •7. Правове регулювання відпусток без збереження заробітної плати:
- •7.1. Порядок надання відпустки без збереження заробітної плати у випадках, передбачених законодавством
- •7.2. Порядок надання відпустки без збереження заробітної плати за угодою сторін трудового договору
- •8. Оплата відпусток. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки
3. Відкликання працівника з щорічної відпустки
Законодавством передбачена можливість відкликання працівника з щорічної відпустки. Таке відкликання може відбутись: за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки, його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Відкликання з щорічної відпустки допускається тільки у випадку, коли це необхідно для таких цілей:
1) відвернення стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків;
2) відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації (ст. 12 Закону "Про відпустки").
Відкликання з відпустки допускається тільки за таких умов:
1) згода працівника;
2) основна безперервна частина відпустки (до відкликання або після нього) повинна становити не менше 14 календарних днів;
3) невикористана частина щорічної відпустки повинна бути надана працівникові після закінчення дії причин, з яких працівника відкликано з відпустки. Це жорстке правило частини четвертої ст. 11 Закону "Про відпустки" пом'якшується наданням йому диспозитивного значення, що полягає у наданні сторонам трудового договору можливості іншим способом погодити період, на який переноситься відпустка з додержанням положень ст. 12 Закону "Про відпустки".
Не зайвим буде звернути увагу на те, що в ст. 188 проекту Трудового кодексу України (прийнятий у першому читанні 20 травня 2008 р.) обов’язкові умови для відкликання працівника з відпустки залишилися незмінними. Нововведенням є встановлена у ч. 2 цієї статті гарантія відшкодування працівникові у випадку відкликання зі щорічної трудової відпустки витрат, пов’язаних із відкликанням, у порядку, визначеному трудовим законодавством, колективним чи трудовим договором або за погодженням між роботодавцем і працівником. Крім того, у випадку відкликання зі щорічної трудової відпустки отримані працівником гарантійні виплати за невикористану частину відпустки не повертаються, а зараховуються в рахунок заробітної плати, яка підлягає виплаті працівникові за роботу після відкликання з відпустки. Іще раз наголосимо, що роботодавець не може примусити працівника перервати відпустку проти волі, а відмова працівника від дострокового повернення на роботу в будь-якому випадку не може розглядатися, як порушення трудової дисципліни і як прогул. Цю тезу підтверджують також і суди, зокрема, Апеляційний суд Одеської області у своїй ухвалі від 8 серпня 2007 р.
Особливий порядок відкликання з відпустки встановлено для державних службовців. Згідно ст. 20 Закону "Про державну службу" вони можуть бути відкликані з щорічної чи додаткової відпустки за рішенням керівника відповідного органу державної влади. Таким чином, по-перше, таке відкликання може провадитися без згоди державного службовця, а по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені в ст. 12 Закону "Про відпустки". При цьому частина невикористаної відпустки, що залишилася невикористаною, надається державному службовцю в будь-який інший час відповідного року або приєднується до відпустки в наступному році.
Згідно п. 41 Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України у виключних випадках, коли подальше перебування посадової особи у відпустці може негативно вплинути на нормальний хід роботи митного органу, за рішенням керівника цього органу і за згодою працівника допускається його відкликання з чергової відпустки. У цьому випадку невикористана частина відпустки надається, як правило, у поточному році. Частина відпустки, яка не була використана посадовою особою, може бути за її бажанням приєднана до чергової відпустки в наступному році.
Працівник відкликається з відпустки за рішенням роботодавця або уповноваженого ним органу. Для відкликання працівника з відпустки на підприємстві видають наказ. Жодним нормативним актом не передбачено форми такого наказу. Тож підприємство (установа, організація) незалежно від форм власності може видавати такий наказ у довільній формі.
При оформленні наказу на відкликання важливо звернути увагу на кілька моментів.
1. У наказі обов’язково зазначається підстава для відкликання. При цьому може зазначатися як безпосередньо сама підстава (виключний перелік підстав для відкликання наведено у ст. 79 КЗпП та ст. 12 Закону №504), так і відповідна службова записка керівника підрозділу (відділу, цеху тощо), працівника якого відкликають (особливо це стосується великих підприємств, на яких існує спеціально визначений порядок документообігу). Така службова записка надається на вимогу директора та повинна містити обгрунтування відкликання саме цього працівника і саме з цієї підстави. У такому випадку в самому наказі цілком допустимим є формулювання «у зв’язку з виробничою необхідністю».
2. Порядок повідомлення працівника, який підлягає відкликанню зі щорічної відпустки, не визначений законодавством. Тому підприємство саме вирішує, яким чином повідомити про необхідність його присутності на робочому місці, а у разі неможливості це зробити - знайти заміну.
3. У разі відкликання працівника зі щорічної відпустки він вважається відкликаним з дня виходу на роботу, незалежно від дати ознайомлення з наказом про таке відкликання (наказ про відкликання може бути складений як у день виходу на роботу, так і заздалегідь, якщо є цілковита впевненість у тому, що працівник був повідомлений і дав згоду бути присутнім на робочому місці у визначений роботодавцем або уповноваженим органом день).
Порядок оплати у разі відкликання з відпустки. Відповідно до останнього абзацу ст. 12 Закону про відпустки, у разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Отже, суму відпускних, що припадає на невикористану частину відпустки, слід врахувати, визначаючи зарплату працівника. Коли ж йому надаватимуть другу частину відпустки, знову нараховують відпускні з розрахунку днів відпустки, що залишилися.
Слід звернути увагу на те, що у майбутньому (до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка) при наданні працівникові невикористаних днів щорічної відпустки треба зробити новий розрахунок середнього заробітку за ці дні.
Приклад. 1. Заробітна плата працівника за штатним розписом становить 600 грн.
2. Відпустка за заявою працівника надається з 26.05.2005 р. до 18.06.2005 р.
3. Працівника за наказом керівника відкликають з відпустки, і він приступає до роботи з 01.06.2005 р.
Згідно з нашим прикладом кількість днів використаної відпустки становить 6 календарних днів, невикористаних - 18. Таким чином, ми не порушуємо вимоги ст. 12 закону про відпустки, оскільки основна безперервна частина відпустки після відкликання становить понад 14 календарних днів. Крім того, для спрощення розрахунків, працівник у місяць відкликання у відпустку не йде. Невикористані відпускні дні він вирішив взяти у серпні. Усі необхідні розрахунки наводимо нижче.
За умови, що тривалість відпустки 24 календарні дні, сума відпускних до сплати становить 432 грн (з розрахунку середньоденного заробітку 18 грн).
Працівника відкликали з відпустки, і до роботи він приступив 01.06.2005 р. Таким чином, він використав лише 6 календарних днів щорічної відпустки.
У разі відкликання працівника зі щорічної відпустки бухгалтер повинен зробити перерахунок відпускних таким чином.
1. Розрахувати суму відпускних, що припадають на використану частину відпустки, - 6 днів: 6 календ. днів х 18 грн = 108 грн.
2. Визначити суму відпускних за невикористані дні відпустки: 432 грн - 108 грн = 324 грн.
3. Нарахувати заробітну плату за червень та одночасно вирахувати виплачену суму, що припадає на невикористану частину відпустки, - 324 грн. Оскільки заробітна плата за червень становить 600 грн, то сума до сплати (без урахування податків, зборів): 600 грн - 324 грн = 276 грн.
Також треба перерахувати і суми утриманих та нарахованих сум податків і зборів (до Пенсійного фонду, фондів соцстраху). Спочатку їх слід відсторнувати, потім зробити перерахунок із урахуванням заробітної плати за червень.
4. Оскільки працівникові надають наступну частину відпустки, яка не була використана, у серпні (18 днів у нашому прикладі), то роблять новий розрахунок середнього заробітку для обчислення відпускних.
Відповідальність. Забороняється відкликати працівника з підстав, прямо не передбачених чинним законодавством.
За порушення вимог законодавства про працю (ч. 1 ст. 41 КУпАП) на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності може бути накладено штраф у розмірі від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 255 грн до 850 грн).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 41 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП).