6.7 Позови про вилучення в доход держави незаконно одержаних субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття представницьких повноважень щодо стягнення незаконно одержаних субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів та пільг, перш за все необхідно визначитись з їх поняттями.

Зокрема, субсидії, субвенції, дотації - це види допомоги, яка надається в грошовій (іноді в натуральній) формі за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Субсидією визнається допомога у грошовій або натуральній формі, яка надається державою місцевим органам влади, фізичним або юридичним особам, у т. ч. суб'єктам господарювання, і спрямовується на фінансування конкретних заходів, напрямів економічної і соціальної діяльності, бажаних для суспільства (наприклад, на фундаментальні наукові дослідження, створення нових робочих місць, перепідготовку кадрів, виробництво певного виду продукції). [36]

Під дотацією необхідно розуміти грошові кошти, які на безоплатній основі надходять із бюджету. Видами дотацій є: 1) дотації як метод бюджетного регулювання у разі перевищення видатків нижчих бюджетів над їхніми доходами; 2) дотація як допомога, що надається підприємствам, зокрема, для покриття збитків від господарської діяльності (дотації можуть надаватись суб’єктам господарювання, що опинились у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капіталовкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності); 3) дотація як компенсація або доплата сільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними державі. [36]

На відміну від дотації субвенція є різновидом тієї грошової допомоги, яка спрямовується на фінансування певного заходу, проекту, програми і підлягає поверненню у разі нецільового використання коштів.

Кредит — це надання одним суб'єктом (кредитором) позички у грошовій або натуральній формі іншому суб'єктові (позичальнику) на умовах повернення її у встановлений термін і, за загальним правилом, поєднане зі сплатою відсотків. Потрібно розрізняти такі форми кредиту: фінансовий, у т. ч. банківський, міжбанківський, комерційний (товарний), державний, споживчий, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, кредит під цінні папери тощо. Різновидом кредиту є бюджетні позички, оскільки кошти з бюджету надаються на умовах повернення, платності і строковості.

Під пільгами слід розуміти соціальні та інші пільги, встановлені законодавством для різних категорій осіб, що полягають у звільненні їх від певних обов’язків, або, іншим словами, у наданні додаткових можливостей майнового чи немайнового характеру. До майнових належать пільги, що надаються у виді додаткових виплат, повного або часткового звільнення від обов’язкових платежів. У першу чергу прокурорам необхідно звертати увагу на такий вид пільг як повне або часткове звільнення від сплати податку залежно від особливостей платника податку або характеру здійснюваної ним діяльності, а також пільги, пов'язані з повним або частковим звільненням юридичних або фізичних осіб від інших обов'язкових платежів.

В якості позивача, який представляє інтереси держави, слід вказувати відповідне фінансове управління, в якості відповідача - особу, винну у вчиненні корупційного правопорушення, або осіб, які отримали внаслідок цього субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги.

До матеріалів позовної заяви крім постанови про притягнення до адміністративної відповідальності чи вироку суду необхідно додавати пояснення відповідача з приводу заподіяної шкоди, документи, які підтверджують факт отримання коштів або надання пільг та їх розмір.

Якщо такі субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги одержані на підставі протиправних рішень, нормативно-правових актів, прийнятих (виданих) внаслідок корупційного правопорушення, прокурору необхідно перед судом ставити питання про скасування відповідних рішень та актів.

У разі заявлення позовів указаної категорії необхідно звертати увагу на строк позовної давності.

Зокрема, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність становить три роки (ст.257 ЦК України) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила.

Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог (ст. 258 ЦК України).

Оскільки позовна давність є видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила ст.ст.253-255 ЦК України. При цьому правило про обчислення позовної давності сформульоване в ч.2 ст.260 ЦК України як імперативне.

Оскільки і загальна, і спеціальна позовна давність обчислюються роками, то при їх обчисленні використовуються правила щодо обчислення строків роками (ч. 1 ст.254 ЦК України). Письмові заяви (позовні заяви тощо) та повідомлення, здані до установ зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст.255 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).