Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах

Л Е К Ц І Я

Тема: „Прокурорський нагляд за додержанням законів у спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, органів внутрішніх справ”

(розроблено на основі Методичних рекомендацій щодо здійснення прокурорського нагляду за законністю утримання осіб, підданих адміністративному арешту, в спецприймальниках та ізоляторах тимчасового тримання. – Київ: ГПУ – 2005. – 27с., а також матеріалів виступів працівників галузевого управління Генеральної прокуратури України перед слухачами ІПКК Академії (2008-2011) – Карпенко О.А., Коваленко П.В. та Константинов В.П.)

Київ – 2011

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Правові та організаційні підстави здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у спеціальних приміщеннях органів внутрішніх справ.

2. Прокурорський нагляд за додержанням законів у спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту.

3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Конституцією України (стаття 3) людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю Утвердження і забезпечення її прав є головним обов’язком держави. Статтею 29 Основного Закону України кожній людині гарантується право на свободу та особисту недоторканість.

Статтею 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що „нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню”.

Відповідно до пункту 4 статті 121 Конституції України нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокуратуру. Це положення Основного Закону також закріплено у пункті 4 частини 1 статті 5 Закону України „Про прокуратуру”, тобто здійснення такого нагляду є однією з основних, конституційних функцій прокуратури.

Стаття 44 Закону України „Про прокуратуру” визначає предмет нагляду за додержанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, органах і установах, що виконують кримінальні покарання або заходи примусового характеру, які признача­ються судом, додержання встановленого зако­нодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особа­ми в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Основними завданнями цього напряму нагляду є:

- забезпечення додержання законів про недоторканність особи, соціально-еко­номічні, політичні, особисті права і свободи громадян, гарантовані Конституцією України, захист їх честі і гідності;

- усунення порушень, пов’язаних з невідповідністю актів органів та установ, що виконують кримінальні покарання, вимогам Конституції України та чинним законам.

Наказом Генерального прокурора України від 06.04.2011 № 7гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” встановлено, що нагляд за додержанням законів в спеціальних приймальниках та інших місцях для тримання осіб, підданих адміністративному арешту здійснюється районними, міськими, міжрайонними прокурорами (п.6). Вказані перевірки проводяться щодекадно (п.9) наказу.

При здійсненні нагляду за додержанням законів при триманні осіб, підданих адміністративному арешту, у спеціальних приймальниках (в ізоляторах тимчасового тримання - при відсутності таких установ у регіоні) прокурор повинен знати, що відповідно до ст. 32 КУпАП „Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).” Відповідно до ст.ст. 326, 327 КУпАП постанова суду про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, відбуття арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.

Обмеження у застосуванні такого виду стягнення передбачені статтею З КУпАП. Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.

При проведенні перевірок необхідно враховувати, що порядок виконання адміністративного арешту визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення (глава 32), Законом України „Про міліцію” та деталізований наказом МВС України від 18 вересня 1992 року№552, яким затверджено Положення про спеціальний приймальник, а також наказом МВС України від 20.01.2005 №60, яким затверджено Інструкцію „Про роботу ізоляторів тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб”.

Відповідно до цих нормативних актів особи, піддані адміністративному стягненню у виді арешту, тримаються під вартою у місцях, визначених органами внутрішніх справ, в спеціальних приймальниках, а при їх відсутності - у спеціально відведених камерах ізоляторів тимчасового тримання ( ІТТ). Водночас мають місце окремі факти, коли особи, піддані адміністративному арешту, тримаються у кімнатах для доставлених чергових частин міськрайвідділів міліції, що е грубим порушенням закону та прав громадян (ст. 263 КУпАП).

Під час перевірки прокурор з’ясовує:

- наявність законних підстав тримання осіб, обґрунтованість застосування до них адміністративного арешту та звільнення;

- додержання процесуальних норм закону при виконанні постанов про застосування арешту;

- додержання правил відбування адміністративного арешту та забезпечення адміністрацією спецприймальника (ІТТ) належних умов тримання арештованих;

- відповідність умов залучення арештованих до праці вимогам нормативно-правових актів.

Слід мати на увазі, що підставою поміщення і тримання особи у спеціальному приймальнику (камерах ІТТ) є постанова суду про застосування адміністративного арешту, тому, насамперед, перевіряється наявність у справі особи копії постанови про застосування до неї адміністративного арешту, завіреної печаткою суду, який її виніс.

Для встановлення фактів незаконного застосування адміністративного арешту, як засобу тримання в умовах ізоляції осіб, що перевіряються на причетність до вчинення злочину, необхідно при обході камер опитати арештованих та з’ясувати, чи мало місце адмінправопорушення, чи відповідають обставини, за яких воно вчинено, наведеним у постанові, фактичній події. Факти неврахування строку з дати затримання у строк відбуття адмінарешту можливо встановити з копій постанови суду, протоколу про адміністративне затримання, записів у журналі обліку осіб, які тримаються в установі.

Перевіряючи особові справи слід мати на увазі, що така справа заводиться на кожного адмінарештованого, до якої долучаються завірена печаткою суду копія постанови суду про застосування адміністративного арешту, підписану адмінарештованим, документ, що посвідчує особу арештованого, протокол особистого огляду та вилучення речей і документів. Як правило, до справи долучаються копії протоколів про адміністративне затримання, у яких містяться дані щодо проведення особистого огляду, вилучення речей і цінностей. Якщо особу направлялось до медичного закладу у матеріалах особової справи повинні бути медичний висновок з копією такого направлення.

Оригінал протоколу про адміністративне затримання особи не долучається до цієї справі, оскільки підшивається до справи про адміністративне правопорушення, яка знаходиться у суді.

Слід звертати увагу на додержання порядку та підстав звільнення осіб, підданих адміністративному арешту, із спецпрймальника, чи додержуються вимоги закону про те, що єдиною підставою звільнення є лише відбуття строку адміністративного арешту, встановленого постановою суду. Відповідно до ст. 327 КУпАП до строку адміністративного арешту зараховується строк адміністративного затримання. Перевіряти, чи повертаються у повному обсязі під розписку особам всі вилучені у них при поміщенні в спецприймальник цінності, речи і документи, за винятком тих, які вони зберігали незаконно.

На практиці виявляються порушення вимог ст. 298 КУпАП, коли за запитами працівників міліції адмінарештовані переводяться із спецприймальника до закінчення визначеного постановою суду строку для подальшого відбування адміністративного арешту в райвідділі міліції. У таких випадках нерідко арештовані не відбувають стягнення, оскільки з їх участю фактично проводять оперативно-розшукові заходи або слідчі дії, а окремі особи взагалі до райвідділу не доставляються.

Тому необхідно звіряти дані про звільнення (переведення) адмінарештованих за особовими справами, із записами у журналах обліку про переведення адміністративно-арештованих з спецприймальника в ІТТ, та книгами обліку доставлених відповідного райвідділу міліції. У першу чергу, слід опитати усіх осіб про наявність скарг на безпідставне поміщення до спецприймальника (ІТТ), у випадку розбіжностей - свідків, які були присутні при затриманні, інших осіб, на яких посилаються арештовані, працівників міліції, які їх затримали. За необхідності - оглянути документи (журнали обліку доставлених, затриманих, матеріали кримінальних справ, якщо з арештованим проводились слідчі дії чи відбирались пояснення тощо).

Мають місце факти коли особу направляють для лікування у стаціонар медичного закладу, але прокурора і суддю, а також близьких родичів негайно про це не повідомляють. Часто ці особи залишаються без контролю і після одужання або з інших підстав самовільно залишають медичний заклад. Адміністрація повинна вжиті заходів до поміщення цих осіб у приймальник, якщо не поступить рішення суду щодо скасування постанови про застосування адміністративного арешту, але часто обмежується направленням листів до райвідділлів міліції за місцем проживання таких громадян з проханням затримати їх для подальшого відбування адмінарешту.

При перевірці додержання порядку та умов тримання адмінарештованих необхідно з'ясовувати:

- забезпечення арештованого належно обладнаним індивідуальним спальним місцем, встановленою нормою площі на ода особу, інших санітарно-гігієнічних норм і правил, встановлених законодавством;

- роздільне тримання арештованих протилежної статі, ізоляції хворих на активну форму туберкульозу, СНІД, венеричні та інші інфекційні хвороби;

• забезпечення належним харчуванням;

• законність застосування заходів примусового характеру (п.3.10 Положення);

- вжиття заходів щодо стягнення збитків, які своїми діями завдали арештовані;

- виконання положень закону щодо трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту. (При цьому слід мати на увазі, що ст. 328 КУпАП передбачає можливість використання на фізичних роботах лише осіб, які піддані адміністративному арешту за правопорушення, передбачені ст.ст. 44, 173, ч.3 ст. 178, ст. 185,185-1 та ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

- виконання вимог Закону України „Про звернення громадян”, можливості подання заяв, скарг, додержання порядку розгляду та законність прийнятих за ними рішень. Камери спецприймальника обладнуються відповідно до вимог, ще пред’являються до камер установ попереднього ув'язнення.

Працівникам міліції, які призначаються в наряд для охорони цих осіб, зброя не видається. Відповідно до п. 3.10 Положення до адмінарештованих, які чинять опір працівникам міліції, або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим чи собі, за розпорядженням начальнику органу внутрішніх справ, спецприймальника або їх заступників, а в разі їх відсутності - чергового по приймальнику, застосовуються наручники або зв'язування на строк не більше 2-х годин. Про кожний випадок застосування цих заходів черговий доводить письмовим рапортом до відома начальника спецприймальника, в якому вказуються підстави і час їх застосування.

Перед поміщенням у камеру проводиться особистий огляд адмінарештованого. Огляд проводиться уповноваженою особою за участю понятих однієї статі з особою, яка оглядається. Слід звертати увагу на наявність у протоколах особистого огляду кількості, найменування, детального опису вилучених речей та цінностей, факт надання копії квитанцій арештованому про вилучені предмети та цінності, наявність відміток про повернення вилучених речей і цінностей у той же кількості при звільненні особи. Вилученню підлягають зброя, вибухові, отруйні речовини, гроші, цінні папери, ювелірні вироби, медикаменти, документи, продукти харчування тощо.

Оскільки практично усі адмінарештовані особи перед поміщенням у СП або ІТТ піддаються адміністративному затриманню в органах внутрішніх справ, де у них також вилучаються особисті речи і цінності, для виявлення можливих зловживань слід порівнювати записи у протоколах із записами про вилучення речей при адміністративному затриманні, які мають бути у копіях протоколів про адміністративне затримання.

У спецприймальниках повинні бути санітарні пропускники для санітарної обробки арештованих, а при їх відсутності санобробка арештованих повинна проводитися у міських (селищних) санітарних пунктах або лазнях.

Як свідчать перевірки, часто не проводиться медичний огляд арештованих, вони не забезпечуються індивідуальними спальними місцями та гарячим харчуванням, не проводиться санітарна обробка приміщень.

Забезпечення адмінарештованих гарячою їжею ( три рази на день за нормами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України №336 від 6.06.92 "Про норми добового забезпечення продуктами харчування..."із змінами, внесеними у 2004-2009 роках) адміністрація приймальника повинна укласти договір з підприємством громадського харчування на її приготування (приблизний асортимент справ вартість денного раціону, націнка на продукти і порядок розрахування). Продукти харчування адмінарештованим видаються за відомостю.

Законність залучення до праці осіб, підданих адмінарешту.

Перевірці підлягають питання додержання адміністрацією вимог ст. 328 КУпАП, відповідно до якої на фізичних роботах використовуються лише особи, піддані адміністративному арешту за правопорушення, передбачені ст.ст. 44, 173, 173-2, ч.3 ст. 178, 185, 185-1, ч.1 ст. 185-3 КУпАП. Організація залучення цієї категорії осіб до праці покладена на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які визначають перелік підприємств, організацій, для праці арештованих. Адмінарештовані у супроводі працівників міліції можуть використовуються на роботах (на промислових підприємствах, будівництві тощо) лише за їх згодою та заявками керівників цих підприємств. Оплата праці адмінарештованих проводиться згідно з договором, який укладається між приймальником та господарськими органами за фактично виконаний обсяг відповідно до діючих норм і розцінок або за погодинними тарифними ставками. Кошти зараховуються в бюджет місцевих Рад. Виплата заробітної плати арештованим наказом не передбачена.

У спецприймальнику повинна вестись книга обліку осіб, які використовуються на фізичних роботах. Часто адмінарештовані залучаються адміністрацією закладів до робот з благоустрою і покращення побутових умов приймальників. Тому необхідно з’ясовувати причини, з яких ці особи не залучаються до праці у порядку, встановленому законом, ставить питання про вжиття відповідних заходів перед виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, на які статтею 328 КУпАП покладені обов’язки організації трудового використання адмінарештованих.

За порядком, встановленим Положенням, адміністрація установи направляла за місцем роботи, навчання особи, яка відбула адмінарешт, або органу соціального забезпечення чи судовому виконавцю, рахунки про стягнення вартості на утримання і харчування цих осіб за час адміністративного арешту. Проте, на підставі вказівки МВС України від 03.12.2008 № 1312 вартість за утримання і харчування адмінарештованих у спеціальних приймальниках стягуватись припинено, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795 „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ” такого стягнення не передбачено. При звільненні особи також необхідно з’ясувати, чи усі речі і предмети, які були вилучені під час огляду, повернуті цій особі під розписку. Особові справи адмінарештованих зберігаються 3 роки, після чого знищуються.

Прокурорський нагляд за додержанням законів у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 N 1110 „Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні” розміщуються у зазначених пунктах (далі-ПТП, пункти), з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.

Порядок функціонування ПТП регламентований наказом МВС України від 16.10.2007 N 390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2007 р. за N 1268/14535) „Про затвердження Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні”.

На даний час діє 2 таких пункти. У с. Журавичи, Ківерцівського району, Волинської області (з 12 вересня 2008 року) та с. Розсудів, Ріпкинського району, Чернігівської області (з 18.липня 2008 року).

Відповідно до п.4 галузевого наказу Генерального прокурора України №7гн-2011 здійснення безпосереднього нагляду за додержанням законів у ПТП покладено на відділи (старших помічників і помічників прокурорів) прокуратур обласного рівня. Періодичність проведення перевірок – щомісячна. Комплексні перевірки проводяться один раз на півріччя до яких необхідно залучати працівників відповідних структурних підрозділів органів прокуратури, спеціалістів, у тому числі щодо участі у них представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських та правозахисних організацій.

Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - іноземці), і підлягають адміністративному видворенню за її межі у примусовому порядку (далі - адміністративне видворення). Пункт є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням і належить до сфери управління МВС. Адміністрацію пункту перебування очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади МВС за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією.

Пункт перебування утворюється, реорганізується та ліквідується за рішенням МВС, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, якщо будівлі і споруди пункту не належать до сфери управління МВС. Фінансування пункту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. Пункт провадить фінансово-господарську діяльність згідно з кошторисом та штатним розписом, які затверджуються МВС.

Адміністрація пункту перебування:

- веде облік іноземців, роз'яснює їм порядок і умови проживання у пункті перебування;

- здійснює контроль за дотриманням іноземцями правил внутрішнього розпорядку;

- застосовує до порушників правил внутрішнього розпорядку заходи дисциплінарного впливу.

Директор пункту перебування:

- самостійно вирішує питання діяльності та забезпечує організацію роботи пункту;

- діє від імені пункту перебування і представляє його інтереси в усіх підприємствах, установах та організаціях;

- видає в межах своєї компетенції накази і контролює їх виконання;

- призначає на посаду і звільняє з посади працівників пункту, затверджує їх функціональні обов'язки;

- затверджує правила внутрішнього розпорядку;

- здійснює інші повноваження, передбачені положенням про пункт перебування.

Умови праці, порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників пункту перебування регулюються законодавством про працю.

Поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за направленням МВС, Адміністрації Держприкордонної служби чи СБУ або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі держави. Строк тримання іноземця в ПТП не може перевищувати 6 місяців і починає обраховуватись з моменту його затримання (передачі в порядку реадмісії). У виключних випадках (за наявності поважних причин - хвороба, офіційне повідомлення про конкретний строк надходження паспортних документів чи коштів для повернення тощо) цей строк може бути продовжено на період існування зазначених обставин. Якщо з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, відмова держави походження іноземця приймати його тощо) протягом установленого строку адміністративне видворення здійснити не вдалося, іноземці вибувають з пункту перебування до визначеного місця тимчасового проживання.

Діти-іноземці, розлучені з сім'єю, не підлягають поміщенню до пункту перебування, а тимчасово направляються у притулки для дітей служби у справах дітей. За наявності близьких родичів діти, старші 10 років, за їх згодою можуть поміщатися до пункту перебування.

До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей, документів та ін.).

Директор ПТП, а в разі його відсутності - особа, яка його заміщає, після одержання від заінтересованого органу направлення протягом одного робочого дня розглядає його, вивчає подані матеріали та за наявності вільних місць приймає рішення про поміщення іноземця до ПТП і повідомляє про своє рішення заінтересований орган.

Адміністрація ПТП може відмовити в поміщенні до ПТП іноземця у випадках:

- відсутності вільних місць для розміщення;

- відсутності матеріалів, визначених Положенням;

- учинення іноземцем злочину.

У разі відсутності вільних місць адміністрація ПТП повідомляє про це ДДГІРФО для прийняття рішення щодо можливого направлення іноземця до іншого пункту тимчасового перебування.

Передача іноземця до ПТП оформлюється актом приймання-передавання іноземця у двох примірниках, один видається органу, який доставив іноземця, а другий долучається до його особової справи. Особова справа оформлюється на кожного іноземця при його поміщенні до пункту тимчасового перебування. Разом з іноземцем передаються вилучені або передані на зберігання цінні речі, предмети, документи, гроші, які йому належать, тощо.

При поміщенні іноземця до ПТП черговий перевіряє відповідність наданих документів даним про особу доставленого, наявність у нього речей і предметів, повідомляє йому про причини та максимально можливий термін тримання в ПТП, ознайомлює з розпорядком дня, правами та обов'язками, а також стягненнями, що накладаються за порушення цих правил. У необхідних випадках для цього залучається перекладач. Іноземець, який отримав зазначену інформацію, розписується в журналі ознайомлення іноземців, поміщених до ПТП, з правилами поведінки та розпорядком дня (додаток 3).

Перед поміщенням до ПТП іноземці підлягають особистому огляду працівником ПТП (огляд тіла іноземця, його одягу, натільної білизни, головного убору, взуття та інших речей і предметів, що наявні при ньому) у спеціально обладнаній кімнаті в присутності двох понятих однієї статі із затриманим. При цьому в кімнаті не повинні перебувати особи протилежної статі та інші затримані. Огляд не повинен поєднуватись з приниженням людської гідності.

Під час огляду в установленому законом порядку вилучається:

а) вогнепальна і холодна зброя, вибухові, отруйні, наркотичні

та психотропні речовини;

б) спиртні напої;

в) медикаменти та інші лікарські засоби, які містять

наркотичні, психотропні та сильнодіючі речовини;

г) скляний посуд, колючі й ріжучі предмети тощо.

Огляд іноземців оформлюється протоколом особистого огляду і огляду речей. Вилучені та передані на зберігання предмети описуються в протоколі особистого огляду й огляду речей із зазначенням їх характерних прикмет і записуються журналу обліку тимчасово вилучених речей. Протокол складається у двох примірниках і підписується працівником, який проводив огляд, затриманим іноземцем, понятими та перекладачем. Один примірник видається іноземцеві, а другий долучається до його особової справи.

Про вилучення або передачу іноземцем грошей оформлюються документи за формою та відповідно до порядку оформлення касових операцій. Вилучені в іноземців речі, предмети тощо зберігаються в коморі для зберігання вилучених речей та спеціальних шафах ПТП, ключі від яких знаходяться в чергового.

Про вилучення речей та предметів, зберігання і носіння яких переслідується в кримінальному порядку, негайно повідомляються органи дізнання для вирішення питання за чинним законодавством.

При поміщенні до ПТП іноземці підлягають обов'язковому медичному огляду, проходять санітарну обробку в санітарних пропускниках, у яких здійснюється їх миття, протипедикульозна обробка та дезінфекційна обробка одягу та речей, при цьому вони повинні повідомити в письмовій формі адміністрацію ПТП про наявність (відсутність) у них скарг на стан здоров'я.

Перед направленням до кімнат для проживання іноземці поміщуються до окремих приміщень для проведення карантинних заходів. Протягом 24 годин з моменту поміщення до ПТП лікарем проводиться їх первинне обстеження з метою виявлення можливих захворювань і визначення подальшого лікування:

- наявності чи відсутності тілесних ушкоджень;

- необхідності негайного лікування;

- явних психічних розладів;

- зловживання наркотиками чи алкоголем;

- ризику самогубства чи самопошкодження;

- інфекційних захворювань, включаючи туберкульоз, коросту, педикульоз.

З метою попередження розповсюдження захворювання на туберкульоз проводиться флюорографічне обстеження в комунальних закладах охорони здоров'я. Результати обстеження заносяться до медичної картки амбулаторного хворого, яка заводиться на кожного іноземця і зберігається в пункті охорони здоров'я ПТП, а також до журналу первинного медичного огляду іноземців, доставлених до ПТП. У разі виявлення в іноземців захворювань або надходження скарг на стан здоров'я їм надається необхідна медична допомога.

За необхідності такі особи направляються на лікування до комунальних закладів охорони здоров'я і поміщуються до них на загальних підставах, а особи з підозрою на інфекційні захворювання - до спеціалізованих лікувальних закладів невідкладно, але не пізніше наступного дня. Про поміщення іноземця до цих закладів адміністрація ПТП повідомляє в письмовій формі орган, який доставляв іноземця до ПТП, та забезпечує його охорону під час лікування.

Документування іноземців у ПТП.

Іноземці, доставлені до ПТП, реєструються в журналі реєстрації іноземців, поміщених до ПТП , дактилоскопіюються, а в разі відсутності у них документів, що посвідчують особу, фотографуються.

Матеріали на осіб, поміщених до ПТП, зосереджуються в їх особових справах, до яких долучаються документи, визначені Положенням.

Установлення осіб іноземців, доставлених до ПТП, підготовка документів та їх примусове видворення або передача до інших країн у порядку, визначеному міжнародними договорами України про реадмісію осіб, здійснюються тим органом, за направленням якого іноземці поміщалися до ПТП.

Поміщені до ПТП іноземці обліковуються в порядку, встановленому спільним наказом МВС України та Держприкордонслужби України від 29.07.2002 N 723/435 ( ref::z0819/02::z0819/02:: ) "Про затвердження Інструкції про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.10.2002 за N 819/7107.

Протягом доби після надходження звернення зацікавленого органу інспектор ПТП опитує іноземців за участю перекладача ПТП, а за необхідності – забезпечує переклад з використанням інших перекладачів за укладеними угодами про надання таких послуг.

Результати опитування оформлюються протоколом опитування іноземця, поміщеного до ПТП, який підписується іноземцем, працівником, що провів опитування, та перекладачем. Перший примірник направляється ініціаторові звернення, а другий долучається до особової справи іноземця.

У разі необхідності до дипломатичних представництв або консульських установ держав громадянської належності (підданства) або постійного проживання іноземців, особи яких необхідно ідентифікувати, направляються анкети встановленого зразка та дактилокарти з фотографіями цих осіб. Така інформація до цих установ не направляється в разі звернення іноземця з письмовою заявою про надання статусу біженця в установленому законом порядку.

При необхідності перевірка іноземців може здійснюватися за оперативно-довідковими обліками МВС, ГУМВС, УМВС України із використанням електронного, телеграфного і фототелеграфного зв'язку з позначкою на телеграмах: "Незаконний мігрант".

У разі отримання інформації про місце перетину державного кордону України, місце перебування незаконних мігрантів на території України така інформація надсилається до органів охорони державного кордону та територіальних органів внутрішніх справ.

Після надходження документів, що підтверджують особу іноземця, адміністрація ПТП невідкладно інформує про це та про необхідність здійснення його примусового видворення заінтересований орган повідомленням про встановлення особи іноземця.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що іноземець розшукується органами слідства або дізнання за вчинені злочини і щодо нього є рішення про взяття під варту, така особа негайно переводиться до ізолятора тимчасового тримання (слідчого ізолятора).

Про випадки несвоєчасного примусового видворення іноземців заінтересованим органом адміністрація пункту тимчасового перебування повідомляє підрозділ ГІРФО, а також ДДГІРФО.

Основними завданнями ПТП є:

- забезпечення тимчасового тримання іноземців до завершення підготовки їх адміністративного видворення;

- створення належних умов для проживання іноземців у пункті перебування:

- забезпечення відповідно до встановлених норм житлом, постільною білизною, інвентарем та столовим посудом, триразовим харчуванням, комунально-побутовим та медичним обслуговуванням;

- сприяння органам внутрішніх справ, охорони державного кордону та Служби безпеки у виконанні покладених на них завдань щодо встановлення осіб, поміщених до пункту перебування, та оформлення їм паспортних документів, уточнення обставин порушення іноземцями законодавства України, вишукування коштів для їх адміністративного видворення, супроводження до пунктів пропуску через державний кордон під час адміністративного видворення тощо;

- сприяння іноземцям в установленні контактів з родичами, земляками, гуманітарними організаціями, якщо такі контакти спрямовані на вирішення питання про повернення їх на батьківщину чи поліпшення умов проживання у пункті перебування.

У процесі виконання покладених на пункт завдань його адміністрація взаємодіє з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, іноземними дипломатичними представництвами, міжнародними гуманітарними організаціями та організаціями, які займаються питаннями міграції.

У пунктах обладнуються чергова частина, адміністративні приміщення, гуртожитки, кухня, їдальня, баня з пральнею і дезкамерою, магазин (можливе використання кухні, їдальні, бані, пральні, дезкамери загального користування, магазину місцевої торговельної мережі), приміщення для зберігання особистих речей іноземців і для перегляду телепередач, спортивний майданчик.

Охорона пункту перебування та іноземців, які в ньому тримаються, забезпечується Державною службою охорони, що здійснюється нарядами відповідно до чинного законодавства і полягає в забезпеченні безпеки іноземців у ПТП та під час перевезення, недопущення самовільного залишення ними пункту або визначеного адміністрацією місця перебування. Для охорони можуть застосовуватись засоби охоронної сигналізації та відеонагляду. Склад наряду визначається директором ПТП (черговий по ПТП, його помічник та працівники, які виконують обов'язки з охорони на постах (внутрішніх, зовнішніх, постійних та тимчасових, тризмінних, двозмінних і однозмінних і позатабельних постах), що установлюються табелем постів ПТП.

Внутрішні пости виставляються в коридорах біля багатомісних та локалізованих кімнат, прогулянкових двориків, у дворі ПТП та біля зовнішньої огорожі, а зовнішні - для охорони ПТП із зовнішнього боку.

Для супроводження іноземців у межах ПТП призначаються міліціонери супроводження. Перевезення іноземців здійснюється на спеціально обладнаних автобусах або автомобілях. Для охорони іноземців під час перевезення директором ПТП призначається наряд супроводження з числа працівників міліції.

Постові міліціонери на внутрішніх та зовнішніх постах, а також міліціонери супроводження несуть службу без зброї, але забезпечуються спеціальними засобами активної самооборони. У разі самовільного залишення іноземцем ПТП адміністрація невідкладно повідомляє про це заінтересований орган, чергового по ГУМВС, УМВС України та ДДГІРФО.При затриманні іноземця, яким учинено втечу з пункту, зброя не застосовується, крім випадків, передбачених статтями 15, 15-1 Закону України "Про міліцію".

Умови та режим тримання іноземців у ПТП.

Основними вимогами режиму тримання іноземців у ПТП є їх роздільне розміщення за статевими, віковими, а в разі потреби - за релігійними, етнічними та іншими відмінностями, дотримання іноземцями встановлених правил поведінки та розпорядку дня, забезпечення їх належними умовами проживання, медичним обслуговуванням, харчуванням, можливістю реалізації встановлених чинним законодавством прав та свобод тощо.

Іноземці користуються правом вільного пересування в межах пункту, визначених адміністрацією ПТП, а за наявності письмового дозволу можуть пересуватися без нагляду поза його межами, але в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вони розміщуються в багатомісних кімнатах для проживання трьох і більше осіб та кімнатах для проживання батьків з дітьми з повним інженерним обладнанням, природним та штучним освітленням за санітарними нормами з розрахунку не менше 4 кв.м житлової площі на особу.

Кімнати обладнуються одноярусними або двоярусними ліжками (тапчанами), столами для приймання їжі, стільцями (лавами), приліжковими тумбочками та настінними шафами. У будинках, у яких розташовано багатомісні кімнати, на кожному поверсі, у коридорі обладнуються туалетні та душові кімнати. Туалетні кімнати обладнуються з розрахунку один унітаз та один пісуар на 20 чоловіків та один унітаз на 10 жінок. Душові кімнати обладнуються душовими сітками з розрахунку одна сітка на 10 осіб. Температура у приміщеннях підтримується не нижче +18 град.С.

Особи, які потребують посиленого нагляду через схильність до насильства, можливість заподіяння шкоди оточуючим чи собі, учинення нападу на працівників ПТП або втечі, за вмотивованим розпорядженням директора ПТП або особи, що його заміщає, поміщаються до одно - або двомісних локалізованих кімнат (крім меблів обладнуються чашами клозетними та умивальниками) на строк до 15 діб, після чого розміщуються в багатомісних кімнатах. Якщо іноземець продовжує чинити зазначені дії, адміністрацією ПТП термін його перебування в локалізованій кімнаті може бути продовжено до 30 діб з документуванням дій іноземця, що призвели до його поміщення до локалізованої кімнати чи продовження терміну його тримання в ній. Іноземцям, які тримаються в локалізованих кімнатах, надаються щоденні прогулянки не менше двох годин за затвердженим директором ПТП розпорядком дня. Прогулянки здійснюються в прогулянкових двориках з одночасним виводом всіх осіб, які тримаються в одній кімнаті (з кожної кімнати окремо) і охороняються працівником ПТП. Вивід реєструється в журналі обліку проведення прогулянок іноземців, які тримаються в локалізованих кімнатах. Прогулянка може бути скасована або скорочена за розпорядженням директора ПТП на період ліквідації надзвичайних подій (утеч, самогубства, пожежі тощо). На прогулянку не виводяться особи, яким вона не рекомендована лікарем.

Особи жіночої статі проживають у кімнатах, харчуються і проводять вільний час окремо від осіб чоловічої статі. Вагітні жінки й жінки, які мають при собі дітей, розміщуються в окремих спеціально спроектованих кімнатах з умовами для задоволення особливих потреб дитини, з розрахунку 7 кв.м житлової площі на одну особу. Вони повинні отримувати максимальний догляд медичних працівників.

З дітьми іноземців можуть проводитися організовані адміністрацією ПТП навчання за спеціальними освітніми програмами з врахуванням особливостей культурних та етнічних потреб.

Іноземці, що тримаються в пункті забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за нормами добового забезпечення продуктами харчування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року N 336 ( ref::336-92п::336-92п:: ). На сніданок та вечерю дають одну страву, на обід - дві. Неповнолітні повинні харчуватися та проводити вільний час зі своїми батьками та близькими родичами окремо від інших категорій осіб.

Приготування їжі здійснюється штатними кухарями ПТП у спеціально обладнаній для цього кухні або приготовлена їжа доставляється до пункту тимчасового перебування за угодами, укладеними з підприємствами громадського харчування. У разі можливості харчування іноземців здійснюється відповідно до їх культурних та релігійних традицій

Іноземці у ПТП можуть:

- носити власний одяг, мати при собі гроші, надсилати листи, отримувати посилки, відправляти релігійні обряди;

- залучатися за їх згодою адміністрацією пункту перебування до громадських робіт з упорядження території пункту, облаштування місця проживання.

Іноземці, поміщені до пункту, зобов'язані виконувати вимоги його адміністрації, що стосуються дотримання правил внутрішнього розпорядку, постійно знаходитися в межах пункту перебування, залишати територію цього пункту лише з дозволу адміністрації, проживати у відведеному їм місці. Їм забороняється придбавати, зберігати і використовувати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, спиртні напої, наркотичні засоби і токсичні речовини, про що вони письмово попереджаються під час поміщення до такого пункту.

Підстави та порядок звільнення і передачі іноземців.

Звільнення іноземців з ПТП та їх передача заінтересованим органам здійснюється за рішенням директора ПТП або особи, яка його заміщає, на підставі повідомлення органу, за направленням якого іноземці поміщалися до ПТП, якщо використання можливостей для примусового видворення не дало позитивного результату і особу іноземця не вдалося встановити протягом усього періоду тримання.

Заінтересований орган повідомляє про звільнення іноземців адміністрацію ПТП, як правило, не пізніше семи робочих днів до закінчення терміну тримання іноземця в ПТП. Адміністрація ПТП за три робочі дні до закінчення терміну тримання іноземця в пункті повідомляє заінтересований орган про час самостійного звільнення іноземця з ПТП повідомленням про звільнення.

Рішення про звільнення іноземця з ПТП оформлюється постановою і затверджується директором ПТП. Ця постанова оголошується іноземцеві в присутності перекладача під підпис. Особі, яка вибуває з ПТП, видається довідка про тримання в ПТП з фотокарткою, що засвідчує факт його перебування в ПТП. У довідці визначається маршрут прямування іноземця до певного, узгодженого з органом, що направив іноземця до ПТП, місця тимчасового проживання. До місця перебування іноземець направляється за рахунок наявних у нього коштів, а якщо він при собі їх не має, то за рахунок коштів ПТП.

Іноземець також підлягає звільненню з ПТП:

а) у разі подання заяви про надання статусу біженця;

б) при оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця;

в) у разі надання статусу біженця;

г) за рішенням суду, якщо в діях іноземця в адміністративному порядку буде доведено відсутність адміністративного правопорушення;

ґ) у разі легалізації іноземця в інший передбачений законодавством спосіб - після отримання документів, що підтверджують факт легалізації.

Передача іноземців, які тримаються в ПТП, заінтересованим органам здійснюється на підставі повідомлення органу, який доставляв іноземців до ПТП, про завершення підготовчих заходів, необхідних для здійснення їх примусового видворення або передачі до інших країн у порядку, передбаченому міжнародними договорами України про реадмісію осіб.

Заінтересованим органом також повинна надаватися копія постанови суду про примусове видворення іноземця або повідомлення іншої країни про приймання іноземця в рамках виконання міжнародних договорів про реадмісію осіб.

Звільнення іноземців з ПТП, а також їх передачу здійснює черговий по ПТП, який повертає іноземцям вилучені та передані на зберігання речі, предмети, документи тощо, крім речей, заборонених для зберігання. Факт отримання речей підтверджується особистим підписом іноземця в протоколі особистого огляду і огляду речей. Про повернення іноземцеві грошей оформлюються документи за формою та в порядку, визначеними порядком оформлення касових операцій.

Про приймання-передавання іноземця складається акт у двох примірниках, один з яких долучається до особової справи іноземця, а другий передається працівникові заінтересованого органу, який здійснюватиме примусове видворення іноземця або його передачу.

Особові справи іноземців, які тримались в ПТП, зберігаються у ПТП протягом 5 років, після чого підлягають знищенню.

Контроль за діяльністю ПТП здійснює Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України (далі - ДДГІРФО) та його територіальні управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - підрозділи ГІРФО) ГУМВС, УМВС України.

Прокурор при здійсненні наглядових перевірок у ПТП повинен з’ясовувати, яким чином здійснюється відомчий контроль зазначеними органами (відповідно до їх підпорядкування та розташування).

Слід мати на увазі, що у системі спеціальних установ органів внутрішніх справ тривалий час діяло 21 приймальник – розподільник для осіб, затриманих за підозрою у занятті бродяжництвом, в яких щорічно у середньому перебувало понад 5 тис. осіб. Пунктом 5) статті 11 Закону України „Про міліцію” працівникам міліції надавалось право затримувати на строк до 30 діб за вмотивованим рішенням суду (ЗУ від 19.03.2009) (раніше з санкції прокурора) та тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях громадян, яких запідозрено у занятті бродяжництвом. При цьому закон не визначав понять „підозра у зайняті бродяжництвом” та „бродяжництво” , а лише поняття „бездомності” та „безпритульності”. Відсутність чіткого законодавчого визначення поняття „бродяжництво”, як стану, що становить соціальну небезпеку, тягне за собою необгрунтоване затримання громадян за бродяжництво і порушення вимог ст.ст. 3, 21, 28, 29, 33 Конституції України та статті 13 Загальної декларації прав людини з огляду на право кожного на вільне пересування і обрання собі місця проживання у межах держави.

Конституційний Суд України рішенням у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу 8 п.5 ч.1 ст.11 Закону України „Про міліцію” від 29.06.2010 року № 17-рп\2010 визнав це положення та положення п.11 ч.1 ст.11 Закону неконституційними, які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

На підставі цього рішення за постановами прокурорів усіх осіб, які тримались у приймальниках-розподільниках, звільнено. За інформацією працівників органів прокуратури частина приміщень приймальників розподільників відводиться для створення пунктів тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.