35

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН І ДЕРЖАВИ В СУДАХ

ЛЕКЦІЯ НА ТЕМУ:

„ ПРОКУРОР У СПРАВАХ ПРО КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ЗАПОДІЯНИХ КОРУПЦІЙНИМИ ДІЯМИ”

ПЛАН:

1. Особливості правового регулювання діяльності прокурора у справах про корупційні правопорушення.

2. Організація роботи прокурора по відшкодуванню збитків та усуненню інших негативних наслідків, спричинених корупційними діяннями

3. Організація взаємодії та координаційна діяльність

4. Джерела отримання інформації для вжиття заходів представницького характеру

5. Основні вимоги до позовних заяв

5.1 Зміст позовних вимог

6. Основні категорії позовів про відшкодування шкоди, усунення інших негативних наслідків корупційних правопорушень

6.1 про стягнення збитків, завданих громадянам, інтересам держави внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

6.2 Заявлення позову про стягнення збитків, встановлених під час досудового слідства у кримінальній справі

6.3 Заявлення позовів у порядку цивільного судочинства

6.4 Стягнення збитків за матеріалами справ про адміністративні правопорушення

6.5 Позови про визнання незаконними нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) внаслідок вчинення корупційного правопорушення

6.6 Позови про застосування правових наслідків недійсності нікчемних право чинів

6.7 Позови про вилучення в доход держави незаконно одержаних субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг

1.Особливості правового регулювання діяльності прокурора у справах про адміністративні правопорушення та участі прокурора у судовому розгляді справ цієї категорії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (надалі - Закон) під корупцією необхідно розуміти використання особою, зазначеною в частині першій ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Протиправне використання такими особами наданих їм службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей передбачає перевищення ними їхніх владних та інших службових прав, а так само інше умисне зловживання ними, а також умисне невиконання покладених на них обов’язків.

Корупція становить сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних правопорушень, а також порушень етики поведінки посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, пов’язаних з вчиненням цих правопорушень.

Указаним Законом визначено поняття корупційного правопорушення як умисного діяння, що містить ознаки корупції, вчиненого особою, зазначеною у частині першій ст. 4 Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

У статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" визначено конкретних суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Структурою згаданої статті визначено, що вказаними суб’єктами є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону;

4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

Крім того, слід виділити окрему категорію суб’єктів відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Таким чином, для визначення особи суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення у всіх випадках необхідно установити категорію займаної ним посади, ранг службовця, коло функціональних обов'язків і повноважень щодо здійснення державних функцій. Для цього потрібно обов'язково витребувати з відповідного державного органу довідку про статус державного службовця чи іншої особи, яка виконує функції держави, наказ про призначення на посаду, наказ (розпорядження, інструкцію чи інший документ) щодо покладених на неї обов'язків.

Також відповідно до Закону суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є: судді, прокурори, слідчі, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітники служби безпеки, посадові особи податкової адміністрації та податкової міліції, посадові особи митної служби та інших правоохоронних органів.

Крім того, статтею 64 Закону України „Про Національний банк України" встановлено, що службовці НБУ є державними службовцями і щодо них застосовуються норми Закону України «Про державну службу», якщо цей Закон не встановлює іншого.

Суб'єктами корупційних правопорушень є депутати всіх рівнів. Статус депутата особа набуває за рішенням відповідної виборчої комісії про реєстрацію депутата (стаття 101 Закону України «Про вибори народних депутатів України», стаття 77 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією (стаття 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»). Повноваження народного депутата України починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом (стаття 2 Закону України «Про статус народного депутата України»).

До статусу державних службовців прирівняні посадові особи органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські голови, їх заступники та секретарі, а також голови, їх заступники, секретарі районних і обласних рад, начальники відділів, управлінь та ін.).

Посадовими особами місцевого самоврядування є особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Новелою Закону є те, що положення п. 4 ч. 1 ст. 4 встановлює відповідальність, умовно кажучи, співучасників або «посередників» у вчиненні суб'єктами відповідальності, визначеними в п.п. 1-2 ст. 4 Закону, неправомірної вигоди внаслідок вчинення корупційного правопорушення.

Ця категорія не встановлює жодних обмежень щодо осіб і визначає їх як: будь-які посадові особи юридичної особи; будь-які фізичні особи.

Такі особи набувають статусу суб'єкта відповідальності за корупційне правопорушення, якщо буде доведено, що ці особи на­дали неправомірну вигоду особі, яка підпадає під ознаки суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення, визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 4 Закону.

Проте відсутність ознак безпосередньої передачі неправомірної вигоди, за наявності ознак опосередкованої передачі неправомірної вигоди, також не звільняє цю категорію осіб від відповідальності за вчинені корупційні правопорушення особами, визначеними у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону.

Участь особи в наданні неправомірної вигоди визнається діянням з ознаками корупції, яке має бути кваліфіковане відповідно до норм КУпАП та КК України, що передбачають відповідальність за адміністративні корупційні правопорушення або службові злочини та злочини у сфері професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг.

Статтею 5 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” визначено суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції.

1. Президент України, Верховна Рада України, органи прокуратури України здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України

2. Органи державної влади здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції або беруть участь у їх здійсненні у межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.

3. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції відповідно до Конституції і законів України, актів Президента України.

4. Координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії здійснює спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який утворюється Президентом України і діє відповідно до вимог, встановлених законом.

5. Спеціально уповноважені суб'єкти безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень (далі - спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції).

Спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.

Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

6. Суб'єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках - у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, є:

1) уповноважені підрозділи органів державної влади;

2) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою.

7. Посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.