- •Лабораторна робота №1 Комплексонометричне визначення сульфат-іонів у воді
- •Лабораторна робота №2 Окиснюваність води
- •Дослід 1. Визначення перманганатної окиснюваності.
- •Дослід 2. Визначення біохімічного споживання кисню (бск)
- •Лабораторна робота №3 Визначення оптимальної дози коагулянту для обробки води
- •Лабораторна робота №4 Визначення активного й залишкового хлору
- •Дослід 1. Визначення активного хлору.
- •Дослід 2. Визначення хлоропоглинання
- •Лабораторна робота № 5 Дослідження складу активного мулу
- •Додаток 1 Коротка характеристика систематичних ознак організмів активного мулу і біоплівки
- •Додаток 2 Індикаторні організми активного мулу
- •Додаток 3 Біологічний контроль за санітарним станом водойм
- •Рекомендована література
Додаток 3 Біологічний контроль за санітарним станом водойм
Санітарний стан водойми оцінюють фізико-хімічним, бактеріологічним і гідробіологічним методами. Найбільш точну оцінку можна отримати, застосовуючи усі ці методи і порівнюючи їх результати.
Перевага біологічного методу перед іншими полягає у можливості оцінити не лише стан водойми на момент відбору проби, а й попередні умови, у яких розвинулись виявлені біоценози і прогнозувати стан водойми на майбутнє. Слід відзначити, що водойма реагує на забруднення цілим комплексом взаємозв'язків, тому під час біологічного дослідження вивчають водойму в цілому.
Усі організми-індикатори забруднення води поділяють на катаробів та сапробів. Катароби – це мікроорганізми, що живуть у чистих джерельних водах, сапроби – організми, які живуть у прісних водах з різним ступенем забрудненості. На здатності певних видів гідробіонтів існувати у середовищі з тим чи іншим ступенем забруднення і ґрунтується гідробіологічний аналіз.
Комплекс фізіологічних властивостей даного організму, який зумовлює його розвиток у воді з певним вмістом органічних речовин, з певним ступенем забрудненості, напивається сапробністю даного організму. Оскільки гідробіонти – досить чутливі індикатори зміни екологічних умов, то ступінь забрудненості водойми можна оцінювати за присутністю у ній організмів відомої сапробності.
Залежно від того, як сильно забруднена вода, водойми або їх окремі ділянки поділяють на такі зони: полісапробну, мезасапробну (α і β) і олігосапробну.
Полісапробна зона (р) – це зона дуже забрудненої води, у якій міститься багато органічних речовин та продуктів їх анаеробного розпаду: сірководню, метану, вуглекислоти. Розчиненого кисню у такій воді немає. Організми полісапробної зони представлені малою кількістю видів, але кожен вид розвивається дуже інтенсивно. Для цієї зони характерна велика кількість сапрофітної мікрофлори – мільйони клітин в 1 мл води. Переважно розвиваються організми з гетеротрофним типом живлення: бактерії, у тому числі нитчасті (Sphaerotilus), сульфобактерії (Boggiatoa, Thiotris), бактеріальні зооглеї (Zoogloea ramigera), з найпростіших – інфузорії і безбарвні джгутикові (Bodo, Hexotrichacaudata, Vorticella microstoma). На дні водойми багато гниючих решток рослин і тварин, а також бактеріальної мікрофлори, мул чорного кольору з запахом сірководню. У цій зоні протікають відновні процеси гниття та розкладу.
Рис. 2. Графічна характеристика зон сапробності.
Більш чиста, але все ж ще достатньо забруднена вода характерна для α – мезасапробної зони (α-m), у такій воді у достатній кількості міститься вуглекислота, сірководень, є аміак і його похідні. Організми цієї зони представлені малою кількістю видів з інтенсивним розвитком окремих форм, переважають рослинні організми з гетеротрофним та змішаним типом живлення. В α – мезасапробній зоні міститься менше сапрофітних бактерій, аніж у попередній, (сотні тисяч в 1 мл води), з’являються зелені джгутикові, грибки та інші. 3 тваринних організмів переважають сидячі інфузорії (Carchesium). На дні багато гниючих решток.
У відносно чистій воді β – мезасапробної зони (β-m) окрім аміаку є нітрити і нітрати, а також розчинений кисень. Така вода містить мало сірководню і вуглекислоти і майже не загниває, хоча у нічний час може спостерігатись дефіцит кисню у воді. Збільшується різноманітність видового складу організмів, масово розвиваються рослинні організми з автотрофним живленням. Основними формами бета-мезасапробних організмів є бактерії, інфузорії, зелені водорості, ракоподібні, риби. Кількість сапрофітних бактерій становить десятки тисяч в 1 мл води. На дні значна кількість решток відмерлих рослин і тварин, мул жовтого кольору. У незначній кількості розвиваються водні квіткові рослини. Для цієї зони характерні в основному окислювальні процеси.
Для олігосапробної зони (О) характерна чиста вода без аміаку, нітритів, сірководню, але з незначною кількістю вуглекислоти. Завдяки великій кількості розчиненого кисню, вода не загниває. Сапрофітних бактерій мало (десятки або сотні в 1 мл води). На дні незначна кількість органічних решток. Серед організмів олігосапробної зони спостерігають розвиток багатьох видів: зелених водоростей, хризомонад, коловерток, ракоподібних, риб та інших. Показником чистоти води цієї зони служать деякі червоні водорості (Thorea, Batrachospermum) і водяний мох. Широко розповсюджені квіткові рослини.
Оцінювати ступінь забрудненості води можна лише за біоценозами, характерними для тієї чи іншої зони сапробності, а не за окремими видами організмів, навіть індикаторних.
Схематичне уявлення про хімічні та біохімічні процеси, характерні для різних зон сапробності, дають рис.2 і табл.2 додатку.
Таблиця 2
Характеристика сапробних зон водойми.
Показник |
Полісапробна зона |
Альфа – меза-сапробна зона |
Бета – меза- сапробна зона |
Олігосапробна зона |
Ступінь мінералізації органічних речовин |
білкові речовини |
аміак, амінокислоти, аміди |
NH3, N2O3, N2O5 |
N2O5 /азотна кислота/ |
Кисневі умови |
анаеробні |
напіванаеробні |
аеробні |
аеробні |
Характер біохімічних процесів |
відновлювальні |
відновно-окисні |
окислювальні |
окислювальні |
Вугільна к-та |
багато |
досить багато |
небагато |
мало |
Сірководень |
багато |
досить багато |
мало |
немає |
Форма сполук заліза |
FeS |
FeS, Fe2O3 |
Fe2O3 |
Fe2O3 |
Проба на загнивання |
загниває |
загниває |
не загниває |
не загниває |
Джерела кисню |
дифузія |
дифузія |
дифузія і асиміляція |
дифузія і асиміляція |
Вміст бактерій в 1 мл |
сотні тисяч, мільйони |
сотні тисяч |
десятки тисяч |
сотні, десятки |
Інтенсивність розвитку окремих форм |
звичайно висока |
дуже висока |
значна |
нерідко висока |
Різноманітність видів |
дуже мала |
невелика |
значна |
дуже велика |
Зміна груп |
часто миттєва |
часто миттєва |
досить повільна |
досить повільна |
Водяні квіткові рослини |
немає |
немає, мало |
небагато |
багато |
Бентос та його представники |
значний наліт сульфобактерій, бактеріальні зооглеї, великі обростання нитковими бактеріями і грибами, в мулі багато хробаків |
нальоту сульфобактерій немає, бактеріальні зооглеї, рясні обростання нитковими бактеріями, грибами і сидячими інфузоріями, в мулі багато хробаків і личинок комарів |
інтенсивне обростання нитчастими водоростями і діатомеями |
помірні обростання зеленими водоростями і діатомеями. У мулі слабкий розвиток хробаків і личинок комарів |
Планктон, нектон, нейстон |
сульфобактерії, інфузорії, безбарвні джгутикові |
переважають тваринні організми, витривалі до нестачі кисню й стійкі до вуглекислоти, багато безбарвних джгутикових |
різноманітні рослинні і тваринні організми, у тому числі коловертки, ракоподібні, риби |
різноманітні рослинні і тваринні організми, у тому числі коловертки, губки, мохи, ракоподібні, риби |
Потреба організмів у кисні |
дуже мала |
слабка |
велика |
дуже велика |