1. Сутність, роль і методологічні основи менеджменту та адміністрування

1.1 Менеджмент та адміністрування, як специфічна сфера людської діяльності

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан і поведінку в зв'язку зі зміною обставин [21].

Адміністрування – це американський термін, який відображає загальну систему управління людськими організаціями.

Складовим елементом категорії управління є менеджмент, під яким розуміють цілеспрямований вплив на організацію типу «людини-техніка» для досягнення поставленої мети.

Менеджмент - англійський термін. Він означає: керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути спроможним справлятися з будь-чим.

Оксфордський словник дає таке визначення: «Менеджмент - засіб і манера спілкування з людьми (працівниками). Менеджмент - влада і мистецтво керівника. Менеджмент - уміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарата управління (службу працівників). Менеджмент – органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи»21].

З функціональної точки зору, з погляду єдиного для всіх організацій процесу управління: «Менеджмент – це процес планування, організації, мотивації, контролю і регулювання з метою досягнення цілей поставлених перед організацією». Сучасне трактування менеджменту: це цілеспрямований вплив на колектив робітників або окремих робітників з метою виконання поставлених задач і досягнення визначених цілей.

Тобто можливо зробити такі висновки. Менеджмент - це частина поняття управління. Управління є більш загальною категорією. Менеджмент - це цілеспрямований вплив на колектив або окремих працівників із метою виконання поставлених завдань. Менеджмент - систематизоване управління людськими організаціями, відкритими соціальними системами типу «людина-техніка».

Питання про те менеджмент це наука, мистецтво чи досвід хвилювало давно і багатьох науковців. Сьогодні прийшли до висновку, що це поєднання усіх цих складових. Дуже гарно про це сказано в підручнику Майкла Мескона та ін. «Основи менеджменту»[51]:

«Управлінська думка 20 сторіччя робить особливий наголос на перетворення управління в науку.

Лютер Гьюлік, теоретик в області управління, ще у 1965 році заявляв, що управління стає наукою, тому що воно систематично вивчає явища, що групуються в різноманітні теорії і тому, що хоче на систематичній основі зрозуміти, чому і як люди систематично працюють разом для досягнення визначених цілей і для того, щоб зробити ці системи співробітництва більш корисними для людства.

З іншого боку, кажуть спеціалісти, управління є скоріше мистецтво, якому можна навчитися тільки через досвід і яким у досконалості опановують тільки люди які мають талант. Теорію управління і результати наукових досліджень варто розглядати не як абсолютну істину, а як інструменти, що допомагають нам зрозуміти неймовірно складний світ організацій. При правильному використанні теорія і результати наукових досліджень допомагають керівникові прогнозувати, що по всій можливості може трапитися. Тим самим допомагають керівникові приймати рішення більш доцільно й уникати непотрібних помилок».

Термін «підприємець» було введено французьким економістом Рішаром Кантіллоном ще у 18 сторіччі і з того часу це слово означає людину, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства, розробкою нової ідеї, нової продукції.

Відповідно до Законодавства України: «Підприємництво - це систематична, безупинна, безпосередня на власний ризик діяльність, пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг із метою одержання прибутку, здійснювана суб'єктами підприємницької діяльності (СПД) зареєстрованими у встановленому законом порядку» [7].

Проте, найчастіше така характеристика, як особистий ризик, реакція на фінансові можливості, бажання довго і завзято працювати, не рахуючись з часом, тобто все те, що вважається рисами гарного підприємця, зовсім не завжди свідчить про можливість ефективно управляти. Організації, що діють в умовах мінливого середовища, просто не можуть дочекатися змін і потім на них реагувати. Їхні керівники повинні думати і діяти як підприємці. Заповзятливий менеджер активно шукає можливості, ризикує, домагаючись змін і досягнення цілей.

Італієць Пенто ввів до обігу слово «підприємливість», яке означає такого роду відношення до справи і самі дії.

Відмінності між менеджером і підприємцем згідно з підручником «Основи менеджменту» Б. М. Андрушківа й О. М. Кузьміна такі [21]:

1. Стратегічна орієнтація - менеджер орієнтований на виконання плану і досягнення ефективності використання тих ресурсів, що є в його розпорядженні, а підприємець на пошук нових можливостей.

2. Здійснення задуманого - менеджер приймає рішення і за будь-яку ціну намагається його виконати, підприємець ризикує і може замінити ідею, що виявилася не життєздатною.

3. Використання ресурсів - менеджер залучає ресурси з метою забезпечення роботою підрозділу, а підприємець для досягнення поставленої цілі, тому менеджер зацікавлений у накопиченні фондів, а підприємець виявляє ризик, гнучкість, використовує оренду і кредит.

4. Організаційна структура - менеджер використовує ту організаційну структуру управління, що склалася і має ієрархічну природу, а підприємець віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам, що спираються на неформальні зв'язки.

На наш погляд такі відмінності характерні тільки для перехідного періоду від адміністративно-командної до ринкової економіки. В кожній професії є риси притаманні тільки їй, це стосується і професії менеджера.

Такими загальними рисами є: суть управлінської діяльності, ролі керівника, управлінські функції. Дослідження показують, що управлінська робота по суті своєї дуже сильно відрізняється від не управлінської, тому що керівник не має однорідності у своїй роботі. Скоріше, характерним для нього буде короткочасність, розмаїтість і фрагментарність діяльності.

Загальними функціями менеджменту є: планування, організація, мотивація, контроль та регулювання.

У процесі управління керівник повинен виконувати ролі керівника. Мінцберг так визначає поняття роль - набір правил поведінки, що відповідають конкретній організації або конкретній посаді. Менеджери займають посади в якості керівників організаційних підрозділів, і саме це визначає їх службову поведінку. Мінцберг при цьому відзначає: "Окрема особистість може впливати на характер виконання ролі, але не на її зміст. Так актори, менеджери й інші грають заздалегідь визначені ролі, хоча як особистості можуть давати власну інтерпретацію цих ролей" [50].

У своїх роботах Мінцберг виділяє 10 ролей, що, на його думку, приймають на себе керівники в різноманітні періоди й у різній мірі. Він підрозділяє їх на три значні категорії: міжособистостні ролі; - інформаційні ролі; - ролі по прийняттю рішень. Хоча ці ролі були виділені в 20 столітті класифікація актуальна і в 21. Класифікація ролей по Мінцбергу наведена в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Десять управлінських ролей за Мінцбергом.

Роль	Опис	Характер діяльності
Міжособистностні ролі
Головний керівник	Символічний глава, в обов’язки якого входить виконання звичайних обов’язків правового або соціального характеру.	Церемоніали, клопотання, дії що зобов’язуються положенням
Лідер	Відповідальний за мотивацію й активізацію підлеглих	Фактично всі управлінські дії за участю підлеглих
Сполучна ланка	Забезпечує роботу мережі зовнішніх контактів, джерел інформації, що надають інформацію і роблять послуги.	Листування, участь у нарадах на стороні, інша робота з зовнішніми організаціями й особами.
Інформаційні ролі
Приймач інформації	Розшукує й одержує інформацію (в основному поточну) спеціалізованого характеру, яку, розуміючи організацію і зовнішні умови, успішно використовує в інтересах своєї справи; виступає як нервовий центр зовнішньої і внутрішньої інформації яка надходить до організацію.	Опрацювання всієї пошти, здійснення контактів, пов’язаних переважно з одержанням інформації (періодичні видання, поїздки).

Подовження таблиці 1.1.

Роль	Опис	Характер діяльності
Розподільник інформації	Передає інформацію, отриману з зовнішніх джерел або від підлеглих членів організації; частина цієї інформації носить чисто фактичний характер, інша потребує інтерпретації окремих фактів для формування поглядів організації	Розсилання пошти по організаціях із метою одержання інформації, огляди, бесіди.
Представник	Передає інформацію для зовнішніх контактів організації щодо планів, політики, дій, результатів роботи організації, діє як експерт із питань даної галузі.	Участь у засіданнях, звертання через пошту, усні виступи, включаю-чи передачу інформації в зовнішні організації й інші особи.
Ролі, пов'язані з прийняттям рішень
Підприємець	Шукає можливості усередині самої організації і за її межами, розробляє і запускає “проекти по удосконаленню ”, що приносять зміну, контролює розробку визначених проектів.	Участь у засіданнях з обговоренням стратегії, огляди ситуації, що включають ініціювання або розробку проектів удосконалення діяльності.
Коректор порушення	Відповідає за коректувальні дії, коли організація стає перед необхідністю важливих і несподіваних рішень.	Обговорення стратегіч-них і поточних питань, включаючи проблеми і кризи.
Розподільник ресурсів	Відповідальний за розподіл усіляких ресурсів організації - що фактично зводиться до прийняття або схвалення всіх значних рішень в організації.	Упорядкування графіків, дії, пов'язані з упорядкуванням і виконанням бюджетів, програмування роботи підлеглих.
Ведучий переговори	Відповідальний за представництво організації на всіх значних і важливих переговорах.	Ведення переговорів.

Всі ці десять ролей, узяті разом, визначають обсяг і зміст роботи менеджера, незалежно від характеру діяльності конкретної організації. При цьому всі ці ролі взаємозалежні і взаємодіють для створення єдиного цілого.