28. Правове регулювання та сфера застосування договорів управління майном.

Стаття 1029. Договір управління майном

Належить до групи договорів про надання юридично-фактичних послуг.

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

За загальною характеристикою договір управління майном є:

*двосторонній;

*реальний (договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації може бути консенсуальним);

*відплатний

*у разі якщо управління встановлено в інтересах вказаної установником особи (вигодонабувача) він є договором на користь третьої особи

В літературі з цивільного права правова природа договору управління розкривається за допомогою кількох підходів (теорій): 1) генезисно-підприємницький; 2) зобов’язальний; 3) інвестиційний.

Сфера застосування договору управління майном визначається з урахуванням його суб’єктного складу (управителем може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності) та об’єктів, які передаються в управління.

За цим критерієм у законодавстві України виділяються певні різновиди договору управління:

договір довірчого управління (якщо управителем є довірче товариство або банк);

договір управління цінними паперами;

договір управління активами інституційних інвесторів;

договір управління іпотечним покриттям;

договір управління корпоративними правами;

договір управління майновим комплексом;

тощо

До джерел правового регулювання договору зберігання належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

Цивільний кодекс;

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.;

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р.;

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» від 15.03.2001 р.;

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р.;

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р.;

Декрет КМУ «Про довірчі товариства» від 17.03.1993 р.;

29. Суб’єкти управління майном.

Сторонами договору управління майном, а значить і суб'єктами договірного (зобов'язального) правовідношення, що виникає на його підставі, є установник управління — кредитор, і управитель (боржник), а у випадках, передбачених договором, — третя особа — вигодонабувач.

Стаття 1032. Установник управління

1. Установником управління є власник майна.

(з урахуванням особливостей щодо окремих об’єктів управління, наприклад, авторські права – ст. 45 Закону «Про авторське право і суміжні права» організації з колективного управління)

2. Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управіння є орган опіки та піклування.

3. Якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування.

4. Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

5. Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник.

6. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

+Установниками управління можуть бути особи, передбачені ст. 1032 ЦК, а також іншими статтями ЦК та положеннями актів ци­вільного законодавства, а саме: а) орган опіки та піклування (стат­ті 1032, 54 ЦК та ін.); б) опікун (статті 1032, 72 ЦК та ін.); в) піклу­вальник (ст. 1032 ЦК); г) нотаріус або відповідний орган місце- вого самоврядування (ст. 1285 ЦК); д) спадкоємці (статті 1287, 1289 ЦК); є) носії прав на об'єкти інтелектуальної власності (статті 426, 427 ЦК); є) органи державної влади, органи влади Автономної Респуб­ліки Крим або місцевого самоврядування при передачі в управління державного або комунального майна.

Стаття 1033. Управитель

1. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності.

- компанії з управління активами;

- банки;

- довірчі товариства.

- тощо.

2. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 168 ГК України (управління корпоративними правами держави) безпосередньо відповідним органом виконавчої влади.

3. Вигодонабувач не може бути управителем.

4. Управитель діє без довіреності.

Стаття 1034. Особа, яка набуває вигоди від майна, що передане в управління

1. Вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

2. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

+++ Вигодонабувач - це третя особа, на користь якої укладається дого­вір управління майном. Вигодонабувач - не обов'язкова фігура у від­носинах з приводу управління майном. Договір управління майном часто укладається на користь самого установника управління. Виго-донабувачем може бути будь-яка юридична або фізична особа з різ­ним обсягом дієздатності. ЦК встановлюється заборона лише самому управителю майна виступати в якості вигодонабувача.

Вигодонабувач (якщо ним є третя особа) не має ніяких обов'язків. Його правами є право вимагати від управителя належного виконання, але не взагалі, а на його користь, тобто здійснення йому управителем належних виплат; право відмовитися від договору в зв'язку з немож­ливістю управителя здійснювати управління майном (п. 6 ч. 1 ст. 1044 ЦК); право на відмову від одержання вигоди за договором (п. 4 ч. 1 ст. 1044 ЦК), внаслідок чого договір управління майном може припи­нитися.