- •Тема 9. Правове регулювання операцій банків з цінними паперами
- •1. Правове становище банку як професійного учасника фондового ринку
- •1. Правове становище банку як професійного учасника фондового ринку
- •1.1. Поняття професійної діяльності на фондовому ринку
- •1.2. Банк як професійний учасник фондового ринку
- •1.2.1. Особливості компетенції банків як професійних учасників фондового ринку
- •1.2.2. Види професійної діяльності на фондовому ринку, які може вести банк
- •1.2.3. Особливості ліцензування операцій банків з цінними паперами
- •1.2.4. Специфічні обмеження для банків стосовно прямих інвестицій та операцій з цінними паперами.
- •1.2.5. Особливі вимоги до структурного підрозділу банку, що здійснює окремий вид професійної діяльності на ринку цінних паперів
- •2. Правила ведення банками професійної діяльності з торгівлі цінними паперами
- •2.1. Правове становище торговця цінними паперами
- •2.2. Види операцій з торгівлі цінними паперами.
- •2.4. Ліцензійні умови на провадження банками професійної діяльності з торгівлі цінними паперами
- •3. Особливості правового регулювання депозитарної діяльності банків
- •3.1. Функції банків у Національній депозитарній системі
- •3.2. Форми існування цінних паперів
- •3.3. Здійснення банками депозитарної діяльності зберігача
- •3.3.1. Поняття зберігача
- •3.3.2. Операції зберігачів
- •3.4. Здійснення банками депозитарної діяльності реєстратора
- •3.4.1. Поняття діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів та функції реєстратора
- •3.4.2. Система реєстру
- •3.5. Поняття розрахункового банку
- •4. Операції банків з окремими видами цінних паперів
- •4.1. Операції банків з векселями
- •4.1.1. Кредитні операції банків з векселями
- •4.1.2. Торгівля векселями
- •4.1.3. Гарантійні операції
- •4.1.4. Розрахункові операції з векселями
- •4.1.5. Комісійні операції (інкасування векселів, оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліатом), зберігання векселів)
- •4.1.6. Здійснення банками функцій розрахункових палат
- •4.1.7. Протест векселя
- •4.1.8. Розрахунки банків-резидентів за векселями, вираженими в іноземній валюті
- •4.2. Операції банків з облігаціями
- •4.2.1. Операції банків з облігаціями внутрішньої державної позики
- •4.2.2. Операції банків з облігаціями підприємств
- •4.3. Операції банків з ощадними (депозитними) сертифікатами
1.2.3. Особливості ліцензування операцій банків з цінними паперами
Зауважимо, що відкритим залишається питання подвійного ліцензування операцій банків з цінними паперами. Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг, здійснення інвестицій у статутні капітали та акції інших юридичних осіб, довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами, депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів). Ці види операцій в нормативно-правових актах НКЦПФР іменуються як професійна діяльність з торгівлі цінними паперами та депозитарна діяльність і потребують одержання ліцензії НКЦПФР (наприклад, торгівля цінними паперами ліцензується відповідно до «Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами», затверджених рішенням ДКЦПФР від 26 травня 2006 р. № 346). Тому професійну діяльність на ринку цінних паперів банки здійснюють на підставі дозвільних документів двох державних органів - регуляторів: банківської ліцензії, з однієї сторони, і ліцензій НКЦПФР, що видаються стосовно кожного окремого виду діяльності на фондовому ринку, з іншої сторони.
1.2.4. Специфічні обмеження для банків стосовно прямих інвестицій та операцій з цінними паперами.
У ст. 50 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлюються специфічні обмеження для банків стосовно прямих інвестицій та операцій з цінними паперами. Зокрема, банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу НБУ, який надається згідно з правилами, встановленими НБУ.
Банк, регулятивний капітал якого повністю відповідає вимогам для здійснення інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами НБУ має право здійснити інвестицію без письмового дозволу НБУ у разі, якщо:
1) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більш як 1 відсоток статутного капіталу банку;
2) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Порядок інформування про здійснення вказаних вище інвестицій встановлює НБУ.
Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.
Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капіталі будь-якої юридичної особи не має перевищувати 15 відсотків статутного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не мають перевищувати 60 відсотків розміру статутного капіталу банку.
Це обмеження не застосовується у разі, якщо:
1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;
2) інвестиція здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;
3) цінні папери придбані банком за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;
4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.
На діяльність інвестиційних банків не поширюються обмеження стосовно здійснення інвестиції лише на підставі письмового дозволу НБУ (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про банки і банківську діяльність») та обмеження, встановлені у ч. 6 ст. 50 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (стосовно розмірів прямої чи опосередкованої участі банку у капіталі будь-якого підприємства, а також сукупних інвестицій банку).