4.1.7. Протест векселя

Векселі, що не оплачені (не акцептовані) в строк, мають бути опротестовані. Протест векселів в неплатежі (чи в неакцепті) здійснюється нотаріусом за місцем знаходження платника чи за місцем платежу. Протест в неплатежі за переказним (чи простим векселем), який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред’явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті (ст. 44 «Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі»). Деталізовані правила здійснення протесту векселя викладені у «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 (розділ 33).

На спори про стягнення заборгованості по опротестованим векселям не поширюється вимога по їх досудовому врегулюванню. Спір про стягнення даної заборгованості має бути вирішений протягом 1-го місяця від дня одержання позовної заяви (ст. 69 ГПК України).

Опротестований у встановленому порядку вексель включений до «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що затверджений постановою КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172. Крім цього, відповідно до ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому порядку, є виконавчим документом.

4.1.8. Розрахунки банків-резидентів за векселями, вираженими в іноземній валюті

Якщо банк-резидент здійснює з іншим резидентом України розрахунки за векселем, вираженим в іноземній валюті, то він повинен керуватися вимогами постанови Правління НБУ від 14 червня 1999 р. № 285 «Про розрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті», яка встановлює, що розрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті, виданими резидентами нерезидентам у встановлених чинним законодавством випадках та переданими останніми резидентам відповідно до вимог чинного законодавства, здійснюються у валюті України за курсом НБУ на день оплати. Для таких розрахунків необхідно одержати індивідуальну ліцензію НБУ.

4.2. Операції банків з облігаціями

Нагадаємо, що відповідно до ст.ст. 7,8,9,10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в Україні випускаються облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації. Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Банки можуть виступати емітентами облігацій, покупцями державних облігацій та облігацій місцевих позик, а також облігацій підприємств. Крім цього, банки, здійснюючи торгівлю цінними паперами, на договірних засадах виконують функції фінансових посередників при купівлі-продажу чи міні облігацій фізичними особами та юридичними особами.

4.2.1. Операції банків з облігаціями внутрішньої державної позики

Найчастіше операції банків з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) відбуваються як купівля банками ОВДП під час їх розміщення з метою одержання прибутку від продажу цих цінних паперів на вторинному ринку чи від їх погашення. При цьому зазначимо, що низька дохідність ОВДП зумовлює те, що банки, інвестуючи в ці цінні папери, скоріше орієнтуються не на дохідність, а на досягнення вищої ліквідності активів, забезпечення збереження своїх вільних грошових ресурсів та мінімізацію ризиків.

Основний нормативний документ у цій сфері – «Положення про порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик», що затверджене постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 р. № 248. Відповідно до цього Положення розміщення облігацій здійснюється, виходячи з поточних потреб фінансування Державного бюджету України.

Розміщення облігацій здійснюється за критерієм дохідності та має такі форми:

- аукціонний продаж облігацій (у цій ситуації подаються конкурентні та неконкурнетні заявки);

- продаж облігацій за фіксованим рівнем дохідності (покупцями подаються неконкурентні заявки).

Облігації розповсюджуються шляхом первинного розміщення та дорозміщення. Шляхом первинного розміщення розповсюджуються нові облігації, які за умовами випуску та обсягом прав, що надаються їх власникам, ще не були в обігу. Шляхом дорозміщення розповсюджуються облігації, які за термінами погашення, розміром купонних сплат, якщо вони є, та обсягом прав, що надаються їх власникам, відповідають умовам випуску облігацій, які вже перебувають в обігу.

Міністерство фінансів України як емітент облігацій здійснює їх розміщення та забезпечує своєчасне погашення облігацій та сплату доходу за ними. Також Міністерство фінансів України розробляє та оприлюднює орієнтовні графіки розміщення облігацій у порядку, визначеному його нормативно-правовими актами.

Учасниками розміщення облігацій є первинні дилери та НБУ. Первинні дилери беруть участь у розміщенні облігацій від свого імені та за свій рахунок і можуть подавати конкурентні та неконкурентні заявки на придбання облігацій. НБУ бере участь у розміщенні облігацій від свого імені за дорученням та за рахунок своїх клієнтів і може подавати виключно неконкурентні заявки на придбання облігацій.

Придбання облігацій депонентами первинних дилерів та іншими особами, які не входять до складу учасників розміщення, здійснюється на вторинному ринку в порядку, визначеному законодавством України.

Право власності на облігації виникає в покупця з часу зарахування облігацій на рахунок у цінних паперах зберігача - учасника розміщення облігацій.

Міністерство фінансів України застосовує до учасників розміщення облігацій, які порушили кінцеві терміни перерахування коштів за облігації, такі заходи впливу:

- усунення від участі в подальших розміщеннях облігацій;

- стягнення пені від простроченої заборгованості за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування. Рахунок в Операційному управлінні НБУ, на який учасник розміщення облігацій перераховує пеню, зазначений у кліринговій відомості, що подана йому НБУ.

Функції депозитарія та зберігача державних цінних паперів виконує НБУ згідно з «Положенням про депозитарну діяльність Національного банку України», що затверджене постановою Правління НБУ від 19 березня 2003 р. № 114. При цьому депозитарну діяльність з державними цінними паперами бездокументарної форми існування (облігаціями внутрішніх державних позик України, цільовими облігаціями внутрішніх державних позик України та казначейськими зобов'язаннями України) НБУ здійснює з урахуванням особливостей, встановлених рішенням ДКЦПФР від 15 травня 2007 р. № 956 «Про особливості провадження депозитарної діяльності з державними цінними паперами».

Банки на ринку ОВДП виконують також функції зберігачів на підставі дозволів, що надаються у порядку, визначеному чинним законодавством України, та договорів про депозитарне обслуговування, які укладаються з НБУ як депозитарієм державних цінних паперів.

Крім цього, банки - власники ОВДП можуть використовувати ці цінні папери як предмет застави при одержанні кредитів від інших банків чи від НБУ.