Тема 4. Країни Східної Європи у 20-х роках хх ст.

1. Відновлення державної незалежності Польщі.

2. Утворення Чехословаччини.

3. Революція 1918 р. в Угорщині.

4. Становище Румунії після Першої світової війни.

5. Становище Болгарії після Першої світової війни.

6. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців.

1. Відновлення державної незалежності Польщі.

З ХVІІІ ст. польський народ втратив свою державність. Усі наступні роки пройшли під знаком зростаючого національно-визвольного руху.

Перша світова війна знову поставила „польське питання” на міжнародній арені. Держави Центрального блоку, країни Антанти обіцяли полякам в майбутньому ті чи інші форми автономії, а поляки повинні були надати допомогу воюючим країнам.

Польський національно-визвольний рух:

Орієнтація на Антанту	Ці сили очолила Національно-демократична партія (ендеки). У 1917 р. вони заснували Польський національний комітет (Р. Дмовський), визнаний Антантою. У Франції було сформовано польський військовий корпус (Ю. Галлер). Виступали за створення незалежної Польської держави.
Орієнтація на Центральні держави	Лідер Польської соціалістичної партії (ППС), прихильник збройної боротьби за незалежність Польщі Ю. Пілсудський створив у складі австро-угорської армії польські легіони. В середині 1917 р. Ю. Пілсудський перейшов у опозицію до німецьких окупантів і відмовився присягнути на вірність Німеччині. У відповідь легіони були розпущені, а самого Пілсудського заарештовано.

Восени 1918 р. з наближенням поразки країн Центрального блоку в польських землях різко активізувався національно-визвольний рух. У містах створюються нові центри і організації. 7 листопада 1918 р. представники лівих партій (ППС, галицька Соціал-демократична партія, селянська партія) утворили Тимчасовий Народний уряд на чолі з лідером галицьких соціал-демократів І. Дашинським у Любліні. Люблінський уряд проголосив утворення Польської республіки.

10 листопада 1918 р. у Варшаву повертається звільнений з в’язниці у Німеччині Ю. Пілсудський. 11 листопада 1918 р. Регентська рада, створена ще у 1915 р німцями, передала йому військову владу, а через три дні і всю повноту громадянської влади в новій державі.

18 листопада був сформований новий уряд на чолі з одним із лідерів ППС Є. Морачевським. Незабаром самого Пілсудського було оголошено тимчасовим начальником держави.

В січні 1919 р. відбулися вибори до Установчого сейму. Вони принесли успіх правим і центристським партіям (Національно-демократична, Християнські демократи, Стронніцтво Людове). Уряд очолив І. Падеревський.

У лютому 1919 р. сейм ухвалив закон про тимчасову організацію держаної влади („мала конституція”) і розпочав розробку проекту конституції Другої Речі Посполитої.

„Польське питання” на Паризькій мирній конференції.

„Польське питання” тісно перепліталося з питання про відносини з Радянською Росією і Німеччиною. Правлячі кола Польщі. Здійснюючи експансію на Сході, у той же час не вели активної боротьби за польські землі на Заході, які знаходилися під владою Німеччини, розраховуючи, що Антанта на мирній конференції передасть їх Польщі.

Ці надії не виправдалися – за умовами Версальського договору в Сілезії і Помор’ї мав бути проведений плебісцит. Польща одержала лише частину узбережжя Балтійського моря, частину Пруссії, м. Познань. Великий порт Гданськ (Данциг), розташований в гирлі р. Вісли оголошувався „вільним містом”.

У результаті плебісциту 1920 р. Вармія і Мазура залишилися у складі Німеччини.

Східний кордон Польщі проходив по „лінії Керзона”.

„Лінія Керзона” – умовна назва лінії, яка була рекомендована в грудні 1919 р. Верховною Радою Антанти як східний кордон Польщі. Це була лінія, за межами якої на схід поляки не становили більшості населення. Назву одержала від прізвища міністра закордонних справ Великобританії в 1919 – 1924 рр. Дж. Керзона.

Березень 1921 р. – прийнято Конституцію Польської республіки:

• Встановлено парламентсько-демократичний лад;

• Декларовано демократичні свободи;

• Запроваджено двопалатний парламент (верхня палата – Сенат, нижня – Сейм);

• Глава держави – президент – мав представницькі повноваження.

• Президентом було обрано ставленика центристських партій С. Войцехівського.

Економічний розвиток:

• Переважання сільського господарства, де було зайнято понад 70% працездатного населення.

• У промисловості найбільш розвиненими були вугільна і текстильна галузі.

• Економіка Польщі перебувала у великій залежності від іноземного капіталу (англійського, французького, німецького).

• Східні райони, де проживали українці, білоруси, литовці, за рівнем економічного розвитку значно відставали від західних і центральних районів країни.

Політичний розвиток:

• За політичне панування вели боротьбу ендеки і прихильники Ю. Пілсудського.

• 1922 р. – ендеки, християнські демократи і близькі до них партії об’єдналися в блок „Християнський союз національної єдності”. Це політичне угруповання орієнтувалося на демократичний розвиток країни, консолідацію польської нації і союз з католицькою церквою.

• Прихильники Пілсудського все більше віддавали перевагу авторитарним методам управління, хоча єдність країни, заснована на цінностях католицизму, для них також була першорядним завданням.