2. Утворення Чехословаччини.

Чехія була традиційно найбільш розвинутою в економічному відношенні частиною імперії Габсбургів. Але протягом декількох століть чехи і словаки були позбавлені права мати свою власну державу.

Події Першої світової війни викликали піднесення національно-визвольного руху, який спирався на підтримку Антанти.

Центри національно-визвольного руху в Чехії:

Чехословацька національна рада: заснована в Парижі у 1916 р. Лідери – Т. Масарик, Е. Бенеш, М. Штефаник. Визнана Францією, В. Британією, США як орган, що мав право формувати майбутній орган країни.

Національний комітет: організований у липні 1918 р. у Празі. До його складу увійшли представники всіх чеських політичних партій. Голова комітету – К. Крамарж – лідер Національно-демократичної партії. Мета – створення суверенної Чехословацької держави.

28 жовтня 1918 р., коли стало відомо, що австро-угорський уряд погодився прийняти запропоновані президентом США В. Вільсоном умови миру Національний комітет, перетворений у національну раду, оголосив утворення Чеської держави.

30 жовтня Національна Рада Словаччини заявила про відокремлення Словаччини від Угорщини і приєднання до Чехії. Утворення Чехословацької держави, яке відбулося мирним шляхом, завершило тривалу боротьбу чехів і словаків за національне визволення.

14 листопада 1918 р. Національні збори проголосили Чехословаччину республікою. Перший уряд очолив К. Крамарж, президентом був обраний Т. Масарик.

Встановлено 8-годинний робочий день, визнано право робітників на страйки, розширене соціальне страхування.

Закон про аграрну реформу – встановлено максимум земельного володіння в 250 га землі, або 150 га орної площі. Реформа була спрямована насамперед проти австрійського і угорського поміщицького землеволодіння і на зміцнення позицій національного капіталу.

20 Лютого 1920 р. – Конституція Чехословаччини:

1. Глава держави – президент – обирався Національними зборами терміном на 7 років і наділявся великими повноваженнями.

2. Законодавча влада належала двопалатним Національним зборам. Палата депутатів обиралася на 6 років, Сенат – на 8.

3. Виборче право мали всі громадяни, які досягли 21 року.

Кордони Чехословаччини були визначені в 1919 – 1920 рр. Версальським, Сен-Жерменським, Тріанонським мирними договорами. До складу Чехословаччини увійшли Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словаччина, Закарпаття. Територія Чехословаччини становила 140 тис. км², населення близько 13, 6 млн. чол. (чехи – 7 млн., німці – 3 млн., словаки – 2 млн, угорці – 750 тис, українці – 500 тис.). формально всі нації користувалися однаковими правами, але на практиці не визнавалася національна самобутність словаків, українців та інших народів.

3. Революція 1918 р. В Угорщині.

У 1918 р. Австро-Угорська імперія припинила своє існування. Почалося перетворення імперії на союзну державу. В Угорщині була створена Національна рада на чолі з графом М. Карої.

16 листопада 1918 р. Національна рада проголосила Угорщину республікою. Уряд очолив М. Карої.

Демократичні реформи:

• Встановлювалося загальне, рівне, пряме виборче право; таємне голосування.

• Прийняті закони про свободу зборів і союзів, дозволялося створення політичних організацій.

• Був прийнятий закон про 8-годинний робочий день.

• Планувалося провести аграрну реформу, в ході якої мало зменшитись поміщицьке землеволодіння.

В Угорщині був досить сильним вплив комуністів на чолі з Б. Куном.

21 березня 1919 р. була утворена Соціалістична партія Угорщини, де комуністам належала домінуюча роль. Нова партія оголосила, що бере владу в свої руки і взяла курс на встановлення диктатури пролетаріату. Був утворений новий уряд – Революційна урядова рада, що проголосила утворення Угорської Радянської республіки.

Політика Угорської Радянської республіки:

1. Націоналізація банків, підприємств, транспорту.

2. Для управління економікою створювалася Вища Рада народного господарства.

3. Ліквідувався старий державний апарат, де влада передавалася до рук створених рад. Підприємців, чиновників позбавляли політичних прав.

4. Скасовувалось поміщицьке землеволодіння. На націоналізованих підприємствах у примусовому порядку створювалися кооперативи.

5. Було встановлено 8-годинний робочий день. Школи, університети, лікарні, бібліотеки були націоналізовані. Вводилися безкоштовна освіта і медичне обслуговування.

6. У зовнішній політиці УРР повністю орієнтувалася на Радянську Росію.

7. Проводилась примусова реквізиція майна заможних прошарків населення, виселення їх з квартир і домівок.

Проти УРР об’єднаним фронтом виступили держави Антанти. У квітні 1919 р. на територію УРР були введені французькі війська, почали наступ румунські і чехословацькі частини.

4 серпня 1919 р. румунські і чехословацькі війська увійшли в Будапешт, комуністична влада була повалена.