1. Поняття та основні елементи ринку праці.

Одними з основних понять ринкової економіки є понят­тя ринку і його різновидів. Ринок взагалі — це система еко­номічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг, форма зв’язку між сторонами обміну, в процесі яко­го встановлюється ринкова ціна на об’єкт обміну і відбу­вається зміна його власника. Ринком називають механізм, що зводить разом продавців і покупців товарів та послуг і регулює відносини між ними.

Ринок праці — це система суспільних відно­син, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; це також економічний простір — сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими праців­никами та регулює її попит та пропозицію.

Праця є унікальним товаром і має багато характеристик, що відрізняють її зі світу звичайних товарів та послуг. Внаслідок чого ринку праці притаманні важливі особливості, що впливають на його функціонування і на методо­логію його аналізу.

1. На звичайному ринку купівля товару означає перехід права власності на нього від продавця до покупця. Купівля праці роботодавцем означає, що він набуває права певний час використовувати працю вільної людини і стає власни­ком результатів праці, оскільки остання проявляється лише в результатах.

2. На ринку матеріальної продукції контакти між про­давцями і покупцями короткі і знеособлені. Угоди на ринку праці, означають початок тривалих взаємовідносин роботодавця і найманого працівника. Оскіль­ки праця невіддільна від працівника, її використання перед­бачає тривале взаємне спілкування. Людина виходить на ринок праці не лише як носій робочої сили, але в усій повноті своєї особи. На відміну від інших факторів виробництва людина може сама контролювати і змінювати якість своєї праці, ви­являти більшу чи меншу прихильність до підприємства робо­тодавця. У зв’язку з цим ринок праці існує не лише в сфері обігу, поза підприємствами, а значною мірою і на підприємствах.

3. Своєрідність відносин, що виникають на ринку праці, викликає необхідність чіткої і детальної регламентації різних аспектів діяльності його агентів. Тому цей ринок дуже наси­чений різноманітними інституціональними структурами особливого роду. До них передусім належать:

• система трудового законодавства, що регламентує умови найму, використання, оплати праці, звільнення працівників;

• державна служба зайнятості;

• профспілки різного рівня як представники інтересів найманих працівників і спілки роботодавців як виразники їхніх інтересів;

• державні програми в галузі праці й зайнятості.

4. На ринку праці важливішими, ніж на інших ринках, є не грошові аспекти угоди. До них передусім належать зміст і умови праці, гарантії зайнятості, перспективи професійного розвитку і службового просування, мікроклімат в колективі, територіальне знаходження підприємства та ін. Дуже часто на ринку праці не грошові аспекти угоди стають важ­лтвішими, ніж розмір заробітків. Якщо є можливість вибору, сучасний працівник все частіше відмовляється від нецікавої, безперспективної, а тим більше шкідливої роботи, навіть за умови її вищої оплати.

5. Угоди, що укладаються на ринку праці, відрізняються від угод на інших ринках величезною різноманітністю. Ко­жен працівник по-своєму унікальний, якщо навіть формальні ознаки якості робочої сили (професія, спеціальність, квалі­фікація, стаж тощо) однакові, на відміну від інших товарів, вироблених за одним стандартом. Кожне робоче місце теж якоюсь мірою відрізняється від інших і має особливі вимоги до працівників. Більше того, найчастіше унікальність робо­чого місця і особливо працівника розпізнається не в момент укладання угоди, а вже пізніше, в процесі праці. Тому угоду на ринку праці слід розглядати швидше не як короткий акт, а як тривалий процес.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість ав­торів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуа­льна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виро­бництва товарів і послуг.

Сегментація ринку праці означає наявність в його складі чіт­ко окреслених підсистем, які хоча і розвиваються за загальними законами, мають свою специфіку. Ця специфіка виявляється в особливостях пропозиції робочої сили, попиту на неї, умовах купівлі-продажу тощо.

Гнучкий ринок пращ являє собою інститут надання будь-яких форм реалізації економічної (трудової) активності, що передбача­ють вихід за межі нормальної тривалості робочого дня (тижня) і цілорічної зайнятості, підписання тимчасових (зокрема, коротко-часових) трудових контрактів тощо.