- •Тема 1. Економіка праці і соціально-трудові відносини як предмет наукового дослідження і навчальна дисципліна
- •1. Праця і соціально-трудові відносини як предмет наукового дослідження.
- •2. Мета, об’єкт, предмет і завдання дисципліни.
- •3. Методологія та інформаційна база вивчення дисципліни.
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •1. Населення як основа розвинутого суспільства.
- •2. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
- •3. Трудовий потенціал суспільства
- •4. Людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •Тема 3. Соціально-трудові відносини як система. Соціальне партнерство
- •1. Сутність соціально-трудових відносин.
- •2. Предмет і принципи соціально-трудових відносин.
- •3. Суб’єкти і сторони соціально-трудових відносин.
- •4. Сутність соціального партнерства.
- •Тема 4. Ринок праці та його регулювання. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •1. Поняття та основні елементи ринку праці.
- •2. Попит і пропозиція на ринку праці.
- •3. Інфраструктура ринку праці
- •4. Соціально-трудові відносини зайнятості.
- •Тема 5. Організаційні, економічні та соціальні компоненти процесу праці.
- •1. Поняття організації праці та його завдання.
- •2. Суть і значення нормування праці.
- •3. Поняття ефективності праці та соціально-економічне значення його підвищення.
- •4. Продуктивність праці як основний показник її ефективності.
- •5. Політика доходів у сфері оплати праці.
- •6. Поняття оплати праці, її структура, форми та регулювання.
- •Тема 6. Планування праці. Аналіз, звітність та аудит у сфері праці.
- •1. Сутність і значення планування праці.
- •2. Фінансово-економічний аналіз у сфері праці.
- •3. Особливості звітності у сфері праці.
- •4. Напрями, етапи і методи аудиту у сфері праці.
- •Тема 7. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин.
- •1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
- •2. Джерела інформації для проведення моніторингу соціально-трудової сфери.
- •3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери.
- •4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні.
- •Тема 8. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •1. Міжнародне законодавство з питань праці.
- •2. Цілі, структура та завдання Міжнародної організації праці.
- •3. Основні напрями діяльності Міжнародної організації праці.
Тема 5. Організаційні, економічні та соціальні компоненти процесу праці.
1. Поняття організації праці та його завдання.
2. Суть і значення нормування праці.
3. Поняття ефективності праці та соціально-економічне значення його підвищення.
4. Продуктивність праці як основний показник її ефективності.
5. Політика доходів у сфері оплати праці.
6. Поняття оплати праці, її структура, форми та регулювання.
1. Поняття організації праці та його завдання.
Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.
Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:
- поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;
- організація та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;
- нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;
- організація підбору персоналу та його розвиток, тобто планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;
- оптимізація режимів праці і відпочинку, установлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;
- раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;
- поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони й безпеки праці;
- зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
- мотивація й оплата праці.
Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, які залежать від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, обумовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, удосконалюється залежно від зміни цих чинників.