4. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні.

Для ефективного виконання своїх функцій моніторинг соціаль­но-трудової сфери в Україні має здійснюватися за організаційно-технологічною схемою, яка визначає функціональну взаємодію відповідальних виконавців зі збору, передачі, обробки та аналізу інформації, яка формується на основі єдиної системи статистич­них показників і методології їх обчислення, затверджених Держав­ним комітетом статистики України.

Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні має здійснюва­тись на основі програми моніторингу Міністерством праці та соціальної політики України та Державним комітетом статистики України спільно з іншими центральними і місцевими органами ви­конавчої влади.

Об'єктами моніторингу соціально-трудової сфери стають спе­ціально відібрані підприємства, установи та організації різних форм власності й галузей економіки, регіони, а також відібрані за соціально-демографічними та професійними ознаками групи насе­лення.

Особливості соціально-трудової сфери визначають проведення моніторингу одночасно на рівні окремих трудових колективів, підприємств та організацій і в цілому населення окремих регіонів та України.

Вибір підприємств і організацій як об'єктів моніторингу здій­снюється за формами власності, за галузевою та територіальною ознаками. Збір, перевірка та первинна обробка інформації даних статистичної звітності підприємств здійснюється місцевими стати­стичними органами за затвердженою у Держкомстаті України тех­нологією, які далі готують та направляють дані в Держкомстат України, Міністерство праці та соціальної політики України.

Обчислювальний центр Держкомстату України обробляє вихід­ну статистичну інформацію за затвердженою програмою та подає її у Міністерство праці та соціальної політики України. На основі всієї вихідної статистичної соціально-економічної та соціологічної інформації готуються аналітичні доповіді з основних проблем роз­витку соціально-трудової сфери України, її проблем, складаються короткострокові прогнози виявлених тенденцій, розробляється система заходів з вирішення проблем.

Моніторинг соціально-трудової сфери виявляє диференціацію між регіонами країни у рівні розвитку соціально-трудової сфери. В регіонах здійснюється й самостійний моніторинг соціально-тру­дової сфери за основними напрямами.

Моніторинг соціально-трудової сфери в Україні є важливим і необхідним інструментом розробки та здійснення програм соціаль­но-економічного розвитку на перспективу, вдосконалення соціаль­но-трудових відносин.

Тема 8. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

1. Міжнародне законодавство з питань праці.

2. Цілі, структура та завдання Міжнародної організації праці.

3. Основні напрями діяльності Міжнародної організації праці.

1. Міжнародне законодавство з питань праці.

Вироблення конвенцій і рекомендацій про працю — важлива форма діяльності МОП. До 1997 р. прийнято 183 конвенції і понад 194 рекомендації.

Конвенції є обов'язковими для держав-членів МОП у разі їх ра­тифікації. Рекомендації не підлягають обов'язковій ратифікації. Україна ратифікувала 50 конвенцій (на початок 1999 р.).

Міжнародні норми про працю зібрані в Міжнародному кодексі про працю, який є зведенням міжнародних норм про пра­цю. Обов'язкової сили він не має. Він є об'єктом уваги, ви­вчення, запозичення, практичного використання в якості ви­знаного в цивілізованому світі еталона, зведення модельних актів з соціально-трудових відносин, творче освоєння якого є необхід­ною умовою розробки та вдосконалення національних систем тру­дового права, які орієнтуються на загальноцивілізаційні вимоги.

З розвитком ринкової економіки сформувався світовий ринок праці, складалися загальноприйняті у світі ринкові відносини, що юридично оформлені в конвенціях і рекомендаціях МОП як складо­ва частина міжнародного права.

Темами конвенцій є:

1. Свобода асоціації (4 і).

2. Заборона примусової праці (2).

3. Рівність можливостей та спілкування (3).

4. Зайнятість, людські ресурси (11).

5. Соціальна політика. Регулювання питань праці (4).

6. Статистика праці (4).

7. Колективні трудові відносини (6).

8. Заробітна плата (6).

9. Робочий час (7).

10. Щотижневий відпочинок та оплачувані відпустки (4).

11. Безпека та гігієна праці (18).

12. Побутове обслуговування, помешкання та вільний час (3).

13. Соціальне забезпечення (16).

14. Праця жінок (3).

15. Праця дітей та підлітків (3).

16. Працівники-мігранти (3).

17. Окремі категорії працівників (4).